Ціна чистих аркушів

Ресторан «Vernissage» був обраний не випадково. Високі стелі, величезні панорамні вікна з запаморочливим видом на важке срібло Дніпра та ідеальна, майже стерильна звукоізоляція між столиками. Це було особливе місце, де розмови про тіньові мільйони звучали як невимушений шепіт, а кожен офіціант був навчений бути абсолютно невидимим.

Артем сидів на чолі столу, наче диригент перед початком складної, небезпечної симфонії. Праворуч від нього влаштувалася Аліна, яка буквально сяяла від щирого щастя. Ліворуч зайняла позицію Софія, чий холодний, оцінюючий погляд сканував присутніх краще за будь-який сучасний детектор брехні. Поруч із нею сів Сергій, який навмисно обрав місце з прямим видом на вхід до зали. На іншому кінці столу розмістилися новачки: Марта, Віктор та Денис.

— Я хочу підняти цей келих за нашу команду, — голос Артема звучав оксамитово, але в кожній ноті відчувалася залізна впевненість. — Ми будуємо не просто успішний бізнес. Ми створюємо абсолютно нову естетику вечірнього Києва: від інтелектуальних глибин нашого видавництва до сліпучого блиску діамантів.

— За здійснення мрій! — весело вигукнула Аліна, ніжно торкнувшись своїм келихом келиха Артема. — Марто, Вікторе, я така шалено рада, що ви тепер із нами.

Марта професійно, вишколено посміхнулася, хоча гострий погляд Артема миттєво помітив, як вона злегка, нервово стиснула пальцями тканинну серветку під столом.

Вона панічно боїться помилитися, — холодно зафіксував він у голові. — Це добре. Страх — найвигідніший і найкращий запобіжник від зайвої людської цікавості.

— Пане Вікторе, — раптом звернулася Софія, граційно нахилившись уперед через стіл. Її хижа цікавість до нових облич ніколи не давала їй спокою. — Я чула, ви раніше довго працювали на великих державних заводах. Чому раптом вирішили перейти в нашу камерну ювелірну майстерню? Там же зовсім інші, колосальні обсяги матеріалу.

У повітрі миттєво повисла важка, наелектризована пауза. Віктор повільно підняв втомлені очі від своєї тарілки. Його міцні руки, густо посічені дрібними професійними шрамами, на мить завмерли.

— На великих заводах роблять бездушне штампування, — спокійно, з глибокою гідністю відповів він, дивлячись прямо в холодні зіниці Софії. — А я хочу створювати унікальні речі, які мають власну душу. Пан Артем особисто пообіцяв мені повну свободу творчості. А це для мене набагато дорожче за будь-які промислові обсяги.

Сергій ледь помітно, схвально кивнув Артему кутиком губ. Перша жорстка перевірка була пройдена бездоганно. Віктор чітко знав, як тримати удар перед елітою.

— Свобода — це, звісно, чудово, — відповіла Софія, розрізаючи стейк на тарілці з хірургічною, лякаючою точністю. — Але свобода в чітких рамках закону та внутрішніх регламентів — ще краще. Наше нове видавництво якраз гарячково готує масштабну серію статей про прозорий бізнес. Це стане просто чудовим піаром і для вашої майстерні.

Денис, який до цього мовчки сидів поруч, навіть не здригнувся від її слів. Його голос пролунав рівно й сухо:
— Моя робота — ідеальний порядок. Коли кожна деталь перебуває на своєму чіткому місці, усім живеться набагато спокійніше. Особливо власнику компанії.

Артем відчув, як по спині між лопатками прокотився легкий, крижаний холодок.

Він звітує моєму батькові кожним своїм словом, — блискавично промайнуло в його мізках. — Старий лев приставив до мене шпигуна. Треба бути втричі обережнішим із цим хлопцем.

У цю саму секунду він відчув на своїй напруженій руці м'яку, дивовижно теплу долоню Аліни. Дівчина ніжно посміхалася йому — абсолютно щиро, без жодного підтексту чи подвійного дня. Вона залишалася єдиною живою людиною за цим розкішним столом, яка не грала виснажливу роль. Для неї це був просто приємний обід у колі близьких друзів та нових колег.

Я вибудував навколо неї величезну, непробивну стіну з витонченої брехні, — з гіркотою подумав Артем, дивлячись у її закохані, чисті очі. — Але ця стіна — єдине, що зараз тримає її в повній безпеці від мого справжнього, кримінального світу.

— Артеме, ти такий мовчазний сьогодні, — тихо прошепотіла Аліна, трохи нахилившись до його плеча.

— Просто милуюсь тобою, маленька, — відповів він, і на одну коротку мить його жорсткий голос став абсолютно справжнім.

Його бездоганний, холодний розрахунок дав серйозну тріщину. Він дійсно всією душею хотів, щоб цей теплий момент тривав вічно — без тіньових схем з нелегальним золотом, без батькових шпигунів та вічних інтриг.

Обід повільно добігав кінця. Уважний офіціант непомітно приніс рахунок.

— Наступного разу ми будемо святкувати тут уже перші гучні публікації нашого видавництва та першу ексклюзивну колекцію прикрас, — підсумував Артем, упевнено підводячись з-за столу.

Коли гості почали неквапливо розходитися до своїх автомобілів, Артем непомітно затримав Сергія біля самого виходу з ресторану. Його голос миттєво втратив усю м'якість, ставши схожим на удар сталі:

— Денис сьогодні спостерігав за Софією набагато більше, ніж за мною. Він чудово знає, що вона — наше найслабше, найвразливіше місце в статутних документах. Підготуй фейковий фінансовий звіт для бухгалтерії видавництва. Нехай Олена його випадково знайде під час свого розслідування. Нам потрібно терміново відвернути її увагу від ювелірної майстерні.

— Зрозумів, усе зроблю, — коротко й чітко відповів Сергій, поправляючи комір куртки. — А що будемо робити з Мартою? Вона весь вечір буквально не зводила жадібних очей з твого дорогого годинника.

Артем спокійно поправив манжет своєї білосніжної сорочки:
— Вона просто подумки оцінювала його ринкову вартість. Це добре. Її шалений апетит до великих грошей зробить її нашою найнадійнішою союзницею. Ну, або найшвидшою жертвою, якщо вона раптом захоче забагато.

Після гамірного, напруженого ресторану салон автомобіля Артема здавався затишною капсулою абсолютної, благословенної тиші. Густий запах дорогої шкіри та ледь відчутний, солодкий аромат парфумів Аліни створювали навколо привабливу ілюзію нормального життя, якої йому так панічно бракувало останні місяці.