10 глава

*Єлизавета 

Раніше мені здавалося, що ніщо не здатне зцілити мою зранену душу, яку розірвала на клапті смерть матері, а потім ще й поведінка батька. Я звикла до того, що мій вірний попутник по життю — це моя самотність. 

У мене не було близьких родичів, з якими я мала хороші стосунки, чи вірних друзів. Ніка товаришувала зі мною, але я все одно не можу сказати, що це міцна дружба, яка триватиме роками. Мені було так складно уявити, що у моєму житті зʼявиться хтось, хто розумітиме мене, підтримуватиме, що з часом я взагалі перестала вірити в те, що це коли-небудь трапиться. 

Черговий поцілунок з Платоном став моєю тихою гаванню у золотій клітці. Хлопець огорнув мене тим теплом, якого я раніше ніколи не відчувала. Це мала бути гра на публіку, щоб ми не потрапили в халепу, але… З ним було так складно грати. Так хотілося опинитися з Платоном у якійсь іншій реальності, де є місце для НАС, де є місце для того, щоб ми могли бути справжніми й щасливими. 

— Що тут відбувається? — Різко запитує Яким Петрович. Він виглядає доволі сонним та спантеличеним, але водночас йому складно приховати свою посмішку. 

Я знала, що в цього вічно набундюченого та суворого охоронця є одне слабке місце, на яке я давила кожного разу, коли мені хотілося відчути сповна легкість та свободу. Батьків охоронець дуже любив романтичні історії. Йому було заборонено на роботі відволікатися на якісь свої справи, але він вперто нехтував цим правилом, думаючи, що ніхто про це не здогадується. Втім, я була не лише першокласним хакером, але й шпигункою, яка знала потаємні секретики кожного, хто зʼявлявся в нашому домі. 

— Невже тут потрібні ще якісь пояснення? — невдоволено бурмоче собі під ніс Платон, витираючи долонею сліди від моєї помади. Він явно розчарований тим, що цей поцілунок завершився так швидко. 

— Так, хлопче. Без пояснень можеш одразу до Юрія Вікторовича чимчикувати. Подивимося чи твій сарказм буде при тобі після вашої бесіди, — огризається у відповідь охоронець, направляючи ліхтарик в очі зведеному брату. Мене його вибрики вже також починають дратувати. Пізня година, голова розколюється від гучної музики, спати хочеться, а він ще цим прямо в лице тикає. Де хоч крапля розуміння? 

— Якиме Петровичу, я вас дуже прошу не кажіть ні про що моєму батькові. Ви ж знаєте, що він не дасть нам спокою. Я так кохаю Платона. Жити без нього не зможу. — Я кидаюся на шию хлопцю, відчуваючи певне збентеження. Акторка з мене зараз ніяка. 

— А ти? Любиш її? — запитує охоронець, звузивши брови. Господи, коли цей допит нарешті закінчиться? Мене вже дістало таке життя! 

— Якби не любив, то пішов би на такий ризик? — відповідає Платон, опустивши голову вниз. Він говорить це настільки сумно, що мене охоплює розчарування. Таке враження, що я противна йому і він шкодує, що звʼязався зі мною. Може це й справді так? 

— Добре. Йдіть спати. Нічого я не розповім твоєму батьку, а то він і так останнім часом сказився зі своїми заборонами. Втім, якщо він сам вас впіймає, то я вам не допоможу, голубки. — Ми були близько до провалу, але цього разу нам шалено пощастило. Тепер мені цікавило лише одне: чому це кляте снодійне не подіяло цього разу? 

Ми виходимо з авто й тихенько заходимо в дім. Платон всю дорогу мовчить, навіть не дивлячись у мій бік. У будинку стоїть мертва тиша й лише з двору доноситься шум вітру. Я відчуваю, як коридор наповнюється напругою, що нависла між нами. 

— Дякую, що підіграв, — озиваюся я, перед тим як зайти до себе в кімнату. Я згадую, як Платон чекав на мене в спальні минулої ночі на моєму ліжку і мені стає жарко. Хочеться бачити його там частіше, але ця гра призведе до небачених наслідків. 

— Видали мої фото та більше ніколи не цілуй мене, Лізо, зрозуміла? Здається, в погоні за свободою ти втратила все хороше, що було в тобі. Тобі здається, що ти намагаєшся уникнути контролю батька, але ти лише все ускладнюєш і робиш кроки на зустріч, щоб стати такою ж, як і він. Ти маріонетка, яка хоче керувати іншими маріонетками. Тримайся від мене якомога далі. — Він не чекає на мою відповідь чи бодай якесь пояснення. Він не дивиться у мій бік і не бажає солодких снів. Він просто зникає за дверима своєї кімнати й зачиняє їх на замок. Я бачу, як його тінь опускається вниз. Я чую, як він важко видихає, як хрустять його коліна і як він тихо лається. 

Декілька секунд я мовчки стояла й чекала на те, що він повернеться. Платон здався мені людиною з великим серцем, яка не здатна мене скривдити, але схоже на те, що перше враження ввело мене в оману. Я не думала, що він ранить мене при першій же нагоді, але він це зробив. 

Допоки він не почув моїх важкі схлипування і плач я втекла у свою огидну рожеву кімнату й сховалася від всіх. Лиш коли дивилася в невеличке люстерко, то розуміла, що втекти від себе самої не зможу ніколи. Можливо він мав рацію і я втікаючи від монстра сама стала ним? Мені не хотілося в це вірити, але Платон посіяв зерно сумніву у моїх думках. Тепер я не знала, що мені робити, але Морфей вирішив все сам за мене, забравши мене у своє царство.  

Я прокидаюся від того, що з першого поверху доноситься приємний запах щойно спечених сирників. Мій шлунок вирішує, що саме час нагадати про себе й видає дивні звуки, яких би я веліла не чути. У нас була кухарка, але вона ніколи не готувала сирники, бо мій батько не любив солодке, а ще чомусь він вирішив, що я теж його не люблю. Тому, такі страви були рідкістю у нашому домі. Я переодягнулася в піжаму, вмилася і спустилася на перший поверх. Ні батька, ні мачухи не було, але я чула плескіт води в басейні й бачила на кухонному столі тарілку з сирниками, вкритими згущеним молоком. Я не знала, хто їх приготував і поняття не мала чи можна мені їх взагалі брати без дозволу, але мені так хотілося, що я вирішила спробувати одненький. І, О Боже, я навіть на секундочку про це не пошкодувала і взяла ще один, а потім ще, а далі…

— Це що таке? — Я з переляку ледь втримую пусту тарілку у своїх руках. Коли обертаюся, то бачу перед собою Платона в одних лише синіх шортах. Підозрюю, що хлопець тільки вийшов з басейну, бо він весь у дрібних капельках води, які так сексуально стікають по його рельєфному тілу. Зараз у мене слинка буде такими ж капельками стікати по підборіддю, якщо він негайно не одягнеться. А ще я підозрюю, що ті сирники були його.