6 глава

*Платон

— Не можу повірити, що це була ти, Єлизавето! — Я торкаюся до її татуювання, щоб переконатися у тому, що воно реальне, а не є черговим плодом моєї уяви. Ліза здригається і я помічаю в дзеркалі переполохані очі, мов у кролика, якого загнали в пастку. Так, я знав, що рано чи пізно, дізнаюся про неї всю правду, але й подумати не міг, що вона виявиться настільки… Шокуючою? 

— Навіть не думай комусь про це розповідати, Платоне, інакше… — Я перехоплю руку, якою вона емоційно розмахує у мене перед лицем. Нападати на мене у цій ситуації — це її чергова помилка. Я притискаю Лізу до стіни й вона висмикує долоню з моєї хватки, щоб втримати важку й незручну сукню, яку я так і встиг застібнути. 

— Єлизавето, ти не в тому становищі, щоб розпускати руки. Тобі краще бути чесно дівчинкою, яка гарно відповість на мої питання. Після цього я дам тобі спокій, — нахабно брешу їй у вічі, бо моя цікавість до неї лише розпалюється. У нас є спільне минуле і це була не просто зустріч у магазині, банку чи заторі. 

— Хіба не буде простіше, якщо ми просто вдамо, що всього цього не було? — жалісливо запитує та. «Сестра» починає тремтіти і я розумію, що на заміну люті до неї приходить страх. Якщо батько дізнається правду про неї, то її майбутнє зруйноване, але ж хіба я схожий на того, хто ладен видати її таємниці? 

— Не було? — Ви коли-небудь випадково наливали собі воду з чайника, у якому давно не чистили накип, а потім давилися ним? Приблизно такі самі відчуття були зараз у мене десь в зоні горлянки. Я не пишався цією історією, але й ні про що не шкодував, на відмінно від Лізи, яка мов той страус намагалася сховати голову в землю. Я звик до того, що дівчата поводяться зі мною геть інакше. Чесно кажучи, то мені ніколи не бракувало уваги від протилежної статі. Втім, вона після всього, що було між нами, хотіла просто витерти ту ніч зі своїх спогадів. Очевидно, що якби Єлизавета була задоволена, то її реакція була б інша. Суміш сорому та образи заполонила мене. 

— Я працюю піджейкою в клубі близько року і за цей час я ніколи не дозволяла собі зайвого з клієнтами, окрім ЦЬОГО разу, Платоне. Єдине, що я роблю — це танцюю і ніякі інтрижки з чоловіками мене не цікавлять, зрозуміло? — Ліза почала виправдовуватись тремтячим голосом, а я все повільно й детально прокручував в голові, намагаючись не пропустити навіть найменшу деталь того вечора. 

Це був день, коли я дізнався про те, що моя колишня дівчина зрадила мене. Настрій був просто на нулі й один мій одногрупник, який став випадковим свідком нашого з Роксою вияснювання стосунків, запропонував мені сходити в клуб. Ще й, як на зло, мама телефонувала мені в той день раз за разом. Я відправив свій гаджет в режим польоту й піддався на пропозицію Володимира. 

Насправді у нічних клубах я не був частим гостем. Мені не дуже подобалося знаходитися в компанії пʼяних та неконтрольованих людей, які чіпляються один до одного. Втім, у той момент я був ладен піти куди завгодно, лиш би не залишатися наодинці з тарганами у своїй голові, які вже почали копати мені яму. 

Я кохав Роксу й абсолютно не міг зрозуміти чому вона стрибнула у ліжко до іншого. Мені здавалося, що наші стосунки були чудовими і я не знав причини її вчинку. На жаль, тоді я почав шукати якусь проблему в собі. Це був значний удар по моїй самооцінці, яку мені, на щастя, вдалося з часом реанімувати. 

Щодо клубу, то там я спокусився випити декілька коктейлів. Очевидно, що я був неспроможний читати склад кожного з них, бо мої думки були забиті Роксою. Вибрав те, що перше в око впало й це було моєю фатальною помилкою у той вечір. Поки одногрупник радісно витанцьовував у компанії незнайомок, я спостерігав за піджейками, які енергійно рухалися на сцені в такт музиці. 

Всі дівчата були дуже гарними, але погляду я не міг відвести лише від однієї. Це була гарненька висока дівчина з бордовою перукою та незвичним татуюванням на попереку. Її посмішка на всі 32 та відчутна легкість вабили до себе. Я бачив, як сильно вона насолоджується своєю роботою і згадував про себе під час репетицій у театрі. Цікаво, я збоку теж виглядаю таким щасливим, коли займаюся улюбленою справою?  

*у той фатальний день 

Довгонога незнайомка бачить, як я проводжаю її гарячим поглядом зі сцени. Вона підморгує мені на останок і зникає за кулісами. Ех, мені так хотілося, щоб вона повернулася назад і станцювала на біс. Водночас я розумів, що одного танцю буде замало, щоб я вдосталь насолодився нею. В цей момент я згадав про Роксу й мені стало трохи соромно, що мої думки одразу заполонила інша дівчина. Однак, яке їй взагалі до того діло? Хіба я повинен бути вірний тій жінці, яка нахабно мене зрадила? 

— Можна присісти? — У мене ледь серце не стає, коли та сама піджейка несподівано нависає наді мною. Я й не помітив, як вона тихенько підкралася до мене. До цього я в голові намагався уявити, якою була б наша розмова, але коли вона так раптово зʼявилася у мене перед очима, то я розгубився й не знав, що відповісти. Десь на підсвідомому рівні розумів, що ця зустріч не принесе нічого хорошого. Стосунки я заводити найближче життя не планував та й морочити такій розкішній дівчині голову пустими обіцянками теж не хотілося. 

Рокса безперечно зруйнувала все хороше, що було в мені. Я б міг запросто ставитися до всіх жінок так, як вона ставилася до мене. Помста? Я б роздумував над нею, якби у мене геть не було клепки, але я ще не настільки божевільний, щоб поводитися погано з незнайомкою лише через те, що в минулому мені в душу плюнула представниця її статі. 

— Розцінюю твоє мовчання за згоду, — голосно промовляє піджейка, перекрикуючи музику. Втім, я все одно не чую її, бо колонка висить прямо в мене над головою. Жахливе місце, але у вечір пʼятниці кращого не знайдеш. 

Незнайомка з червоною перукою з сарказмом закочує очі й сідає просто мені на коліна. Я вражений її вчинком, бо думав, що вона розміститься поруч зі мною.