4 глава

*Платон

Коли ми заходимо в приміщення театру я відчуваю дивне тремтіння по всьому тілу. Різко зупиняюся й Ліза вдаряється об мої плечі, ледь втримуючи рівновагу. 

— Вирішив мене на той світ відправити? — обурено запитує сестричка, поправляючи свою сукню. Виходить, що це маленьке янголятко не таке вже й святе, бо злиться неначе доросла дівчинка. У мене аж пальці поколюють, щоб вивести її на чисту воду й побачити справжню. Єлизавета виявилася суцільною загадкою і мене переповнювало бажання її розгадати. 

— Вибач, просто я не знаю куди тепер тебе подіти на ці дві години, — відповідаю я, нервово запускаючи пальці у волосся. 

— Це не проблема, бо я посиджу в залі. Хочу глянути на тебе в ролі актора. — Всередині мене розливається приємне тепло від того, що їй цікаво поспостерігати за мною й водночас тремтіння посилюється. Я ніколи не приводив дівчат на свої репетиції. Навіть моя рідна мати не була на жодній з моїх вистав, бо вважала театр моїм черговим безсенсовним захопленням, яке скоро мине. 

— Ні? — Я й сам не знав, чого хочу. Останнім часом я заплутався в собі й своїх почуттях. Хотілось просто поставити життя на паузу й спокійно все обміркувати, але ж куди там. За однією несподіванкою вже стояла інша й вони мов доміно розташувалися в одну лінію в очікуванні, щоб звалитися на мою голову. 

— Соромишся, Платончику? — Ліза підходить ближче, стає на пальчики й пускаючи бісики, проводить нігтем по моєму підборіддю. — На твоєму тілі й сантиметра не залишилося, якого я ще не бачила, — шепоче мені на вухо Єлизавета. Чорт! Який же знайомий мені її солодкий та спокусливий голос. Я вже чув його раніше, але ніяк не можу пригадати де. 

— По-перше, досить шантажувати мене інтимними фото, Лізо. По-друге, негайно признавайся звідки ми знайомі. — Вона надуває велику рожеву кулю з жуйки й починає голосно хихотати, коли та тріскає небезпечно близько з моїм носом. Божечки, який жахливий нудкий запах. Мене ледь не верне. 

— Не знаю, Платончику. Можливо я була втіленням твоїх гарячих фантазій в одному зі снів або ж дівчиною, яка стояла з тобою в черзі одного з супермаркетів. Не впевнена, що доля зводила нас раніше. — Її милим дитячим обличчям повзе румʼянець і я переконаний на всі 100%, що вона бреше й намагається мене заплутати. Наша зустріч точно була і явно не в моєму сні. Впевнений, що це б стало хорошим компроматом на Єлизавету, але чорти б впіймали мою діряву голову. — Якби я була у твоєму житті раніше, то ти б ніколи не забув мене, Платоне, — заявляє та з гордо піднятою головою. Її вилиці стають чіткі та гострі, мов щойно наточені ножі і я розумію, що сестричка закипає від злості. Вона памʼятає нашу зустріч і спеціально не каже, бо хоче, щоб я сам пригадав. Ох, мабуть, я зачепив її почуття.  

— Ти настільки багатогранна та різна, що я навіть не знаю, яку з твоїх версій я зустрічав. — Її гарячий погляд дивився просто мені в душу й змушував волосся на руках ставати дибки. — Це завдання з зірочкою, але я з ним впораюся. Можеш не сумніватися у цьому. 

— Ти зустрічав найгіршу версію мене, Платоне. Це все… — Вона різко замовкає й робить крок назад, а після цього я відчуваю кремезну чоловічу долоню на своєму плечі. 

— Нова пасія?! Познайомиш нас, Платоне? — Ми знайомі з Єгором більше ніж два роки, але кожна його поява стає для мене цілковитою несподіванкою. Кожного разу він старається непомітно підкрастися, щоб налякати мене й у нього це, на жаль, вдається. 

— Це… — Поки я чухав голову й думав, як представити Лізу, вона сама радо представилася моєму колезі. 

— Мене звати Єлизавета і я не його нова пасія, а зведена сестра. — Вона простягнула руку в знак вітання й замість того, щоб скромно її потиснути цей засранець поцілував її, демонстративно вдихаючи аромат і закочуючи повіки від задоволення. 

Мабуть, ви вже здогадалися, хто отримує в кожній виставі роль головного звабника та гульвіси. Найгірше те, що Єгор не просто відпрацьовував навички на сцені, але й «удосконалював» їх у реальному житті. Коли я помітив наскільки довго він розглядає Лізу своїм поглядом «я хочу тебе тут і зараз», то мені захотілося замкнути його в якійсь комірчині й заборонити навіть мріяти про неї. 

— Дуже приємно познайомитися, панянко. Мене звати Єгор. Знаєте, нам бракує акторки на роль моєї коханої жінки і я думаю, що ви б ідеально підійшли. Що скажете? — Він ніяк не реагує на мій погляд «забери від неї свої руки, бо будеш грати пацієнта лікарні» і я стаю між ними голосно прокашлявшись. 

— Ліза не акторка і її твої пропозиції геть не цікавлять. Давай! Репетиція от-от розпочнеться. — Я штовхаю його в плечі, ледь стримуючи себе. Раніше мене забавляв його флірт з дівчатами, але зараз було геть не до жартів. Ліза мені подобалася і думка про те, що вона буде з іншим змушувала мене шаленіти. Я знав, що сам не можу навіть думати про неї й сильно через це бісився, то ще й цей кадр підливав масла у вогонь. 

— Розслабся, друже. Я все зрозумів. Капітулюю! — Колега підносить руки вгору й швидко біжить у бік входу на сцену, виставляючи мене ревнивим ідіотом, який не може контролювати свої емоції. 

— І що це було? — запитує вона, заламуючи пальці. Божечки, якщо вона ще раз це зробить, то я тобі душу віддам. Як же мене дратувала й злила ця нервова звичка. Втім, я не міг їй про це сказати, бо знав, що Ліза буде робити це частіше, щоб довести мене до сказу. 

— Дуже талановитий хлопець хотів долучитися до вашого хору. Невже не ясно було? — Ми застрягли по вуха в брехні і я хотів нагадати їй про те, що це була її ідея, а не моя. 

— Не змушуй мене шкодувати про те, що вирішила тобі допомогти, Платоне. Знаєш, а цей Єгор такий нічогенький. У нього є дівчина? — Мені потрібні поради від штучного інтелекту, як не вибухнути від ревнощів. Якщо я не отримаю їх менше, ніж за 0,01 секунду, то цей театр злетить у повітря. — Жартую, розслабся. Я хочу грати в житті чоловіка головну роль, а не бути в гаремі другорядних акторок. — Її лице спохмурніло й кінчики вуст спустилися вниз. Ми обоє знали, що це залишиться лише мрією, бо батько видасть її заміж за якогось старого діда й «коханням» у цих стосунках навіть не пахнутиме.