2 глава

*Платон

Найбільшою помилкою Лізочки було не зачинити двері у свою кімнату. Одразу після її відʼїзду я вирішив влаштувати там ревізію, але ця крихітка позачиняла всі можливі шухляди. Що ж, ця гра ще не закінчена, бо я дочекаюся її й застану зненацька. Єлизаветі доведеться сказати правду, якщо вона не хоче проблем. Знаю, це доволі низько та нахабно з мого боку, але мені по горло потрібно перетягнути Лізу на свій бік. Разом з цією розумною дівчинкою ми щось придумаємо. З цими роздумами я й провалююся в сон, бо її ліжко набагато зручніше та краще за моє.

— Платоне, що ти тут забув? — Єлизавета розлючено штовхає мене в бік. О Боже, це точно вона? Я включаю світло на настільній лампі й бачу свою любу сестричку у червоних панчохах, надмірно короткій шкіряній спідниці та топом з глибоким вирізом. У неї яскравий макіяж з акцентом на червоних вустах. Хвилясте волосся спадає хвилею по її оголених плечах. Ліза виглядає як мрія кожного хлопця: спокуслива, яскрава, запальна. 

— Знаєш, одного разу мені снилося, що я прокинувся в ліжку однієї дуже гарячої дівчинки. Схоже на те, що моє марення стало реальністю. — Мій погляд спустився з її соковитої попи на довжелезні ноги і я зрозумів, що ця дівчина нас погубить. 

— Забирайся разом зі своїми збоченими фантазіями у свою кімнату, братику. — Попри злість та обурення я помічаю, як її погляд ковзає по моєму оголеному торсу. Прийти сюди в одних лише шортах було найкращим рішенням. Мені було приємно, що вона милується мною й на мить забуває про свою злість. 

— Можеш торкнутися, якщо бажаєш, — хитро промовляю, підморгуючи їй. Насправді вона ще та стерва, але зараз соромиться мов те дитя й не знає куди себе подіти. Батько настільки зашугав доньку, що вона навіть не знає, як себе поводити в компанії хлопця. Виродок…

— Ти мене не цікавиш, Платоне, — нахабно бреше Єлизавета, проводячи язиком по губах. Мабуть, вона сама не розуміє, що заграє зі мною. 

— Тільки не кажи, що тікаєш по ночах до хлопця. У тебе на лобі написано «не цілована». Де ти була, Лізо? — Це було дуже ризиковано вийти з дому посеред ночі. Я ще погано знав її батька, але підозрював, що він вчинив би скандал, якби дізнався про витівки своєї «ідеальної» доньки. 

— Це не правда, Платончику. Я цілувалася з хлопцями, — гордо заявляє та, підходячи до туалетного столика. Вона бере один зі спонжів і починає стирати товстий шар косметики. — І взагалі, навіть якби я була не цілована, то це не робить мене якоюсь дивною чи не такою як всі. 

— Мабуть, ти не правильно мене зрозуміла. У цьому немає нічого поганого й всьому свій час. — Я не хотів здаватися ідіотом, який буде хейтити когось за відсутність особистого життя. — Просто я не можу зрозуміти навіщо ти прикидаєшся такою хорошою та ідеальною дівчинкою перед своїм татом, якщо ти в реальності не така? Я бачив, як ти втікала з дому. 

Без макіяжу вона виявилася ще вродливішою. З цим ангельським обличчям вона здавалася такою гарячою і милою водночас. І так, я був злий сам на себе за те, що вирішив обговорити її особисте життя, бо це не моя справа. Це лише призвело до того, що я відчув якісь дивні та незрозумілі ревнощі від думки про те, що вона цілувалася з іншими. Ми були знайомі менше однієї доби і я не мав навіть права думати про неї, не те що фантазувати, як стягую з неї ці гарячі панчохи. 

— Гадаєш, лише ти можеш гратися в детектива, Платоне? — Вона включає свій огидний рожевий ноутбук і показує мені мої ж фото з крайньої вистави. Це фіаско! — Твоя мати чітко дала тобі зрозуміти, що ти можеш забути про акторську майстерність. Схоже на те, що не тільки у мене є таємниці, братику. — Вона закриває ноутбук і з хитрою посмішкою знімає панчохи та топ. 

— У кожного є скелети в шафі, сестричко. Не тобі мені про це розказувати. — Мені стає дедалі складніше знаходитися з нею в одній кімнаті, бо чим менше одягу на ній залишається, тим більше я її хочу. Коли я не можу отримати бажане, то мій мозок починає кипіти. Терпіти не можу, коли зі мною дражняться. — Де ти була, Єлизавето? 

— А тепер послухай сюди, Платоне. — Вона сідає мені на коліна й двома долонями огортає моє лице. — Ти не мій тато, щоб відчитувати мене. Я вже доросла дівчинка, яка знає, що робить. — Від неї пахне збитими вершками та полуницею. Цей аромат дуже солодкий, як і її голос поруч з моїм вухом. Ліза здавалася мені дуже стриманою та спокійною дівчинкою, але я бачу, що вона може спокусити будь-кого, якщо лише цього захоче. 

— Я відчитувати не збираюся. Просто дай відповіді на мої запитання. — Вона заперечно хитає головою і я переводжу нас в лежаче положення. Коли Ліза намагається звільнити запʼястки, то я уїдливо їй посміхаюся. Невеличка, але таки перемога над нею, змушує мене радіти. 

— Мій батько щиро переконаний у тому, що я ніколи навіть не цілувалася з хлопцями й про поняття «секс» дізнаюся під час першої шлюбної ночі, Платоне. Він хоче видати мене заміж за такого ж зашуганого та «правильного» хлопчика, як я. І знаєш, якщо він побачить нас в одному ліжку, то місце мого майбутнього чоловіка автоматично займеш ти. Можеш бути переконаним у тому, що я нічого заперечувати не буду й скажу, що у нас був інтим. Тому, тобі краще відпустити мене і піти до себе. Забудь про все, що ти бачив цієї ночі раз і назавжди. Я даю тобі три секунди. 1… 2… 3… — З її вуст зривається приглушений стогін і я розумію, що Ліза не жартує. Відпускаю її й перекочуюся на бік, розуміючи, що це стерво мене перехитрило.

— Знаєш, Лізо, мені тебе жаль. Якщо ти вдаєшся до таких маніпуляцій, то явно не від хорошого життя. Думаєш, весілля зі мною тебе врятує? Я набагато гірший, ніж ти собі уявляєш. — І це було щиро правдою. Це б ніяк не покращило її становище. 

— Я просто хотіла, щоб ти мене відпустив, Платоне, але знаєш… Це хоча б був мій вибір, а не його. Мене віддадуть як товар першому зустрічному. Я не хочу такого життя. Провести своє життя з гарячим красунчиком куди краще, а тепер йди й забудь про все, що тут сталося. — Ліза бере мене за руку й тягне до дверей. Сестричка поправляє моє темне волосся, розбурхане в різні сторони й виставляє за двері, перед тим побажавши хороших снів.