Розділ 1

Магда вийшла з будинку й увійшла до університету. Вона спробувала подивитися на все з новим поглядом але зіткнулася з Артемом Димовським який з зацікавленим поглядом розглядав її повернення до рідних стін.

А я не думав що вам так просто буде повернутися- сказав він, хоча його погляд був досить не добрим і вона видавалася геть не в тому місці де мала бути. Її листи випадали з рук а він з великим інтересом чекав чи підмітить вона різницю. Її одяг як завжди був замкнений на всі замки усе прикрите а ніхто зайвий нічого не бачить. Мінімум косметики максимум одягу як монахиня в монастирі і тільки про цю дівчину в них двох настільки збоченні фантазії що їх двох звільнять.

І що робити- Артем запитав вголос, хоча думка вже була звільнятися.

Ну вона ж нічого ж не робить- відповів колега.

А в голові фантазії про розпусну монахиню і священника — додав Димовський.

Давай швидше сюди за зростом- Маргда підібрала свої записи і побігла до викладача який чемно розглядав її з ніг до голови. Магда зібрала речі і старалася робити вигляд що не помічає що на неї звертають увагу викладачі.

Воно було нездорово й абсолютно збоченно але дівчина замкнула двері й спробувала працювати дошка нахилилася вперед. На телефон прийшло повідомлення з невідомого номера сподіваюся ти уже прокинулася.

Вона не знала хто це і від кого це повідомлення просто хтось хто став телефонувати раптом почав надсилати повідомлення на мобільний телефон Магда просто розгрібала завали в архіві аби вибрати тему заразом для своєї наукової роботи. Їхні стосунки були занадто тонкими аби повідомляти про це усім. Тому він просто спостерігав за нею здалеку хоча так хотів торкнутися й випити чашечку кави. Магда спробувала віднайти свою власну магію але якщо про це дізнаються вони розлютяться.

Вона почула як заходять до архіву і побачила Артема який дивився на неї з дуже розлюченим виглядом.

Я так бачу з того часу як ви повернулися вам дуже добре живеться- Магда ошелешено глянула на нього.

Я додам вам роботи, вам не буде коли розслабитися- в Артема промайнув лихий блиск в очах і він віддав їй книгу.

Яка ж у вас хороша фігура- відказав Артем.- В мене ти бити байдики не будеш.