3

По дорозі до підпільного казино вони встигли трохи побалакати і жінка наочно переконалася в тому, що її новий знайомий насправді доволі товариська і приязна людина. Юнак невпинно теревенив про всяку-всячину щедро приправляючи свої розповіді смішними жартами та дотепними коментарями. Однак ця бурхлива життєрадісність Арсена була в значній мірі показною і навіть фальшивою. Пильний погляд досвідченої відьми не міг не помітити того, що в глибині душі хлопця щось неабияк непокоїть, і це «щось» він старанно намагається приховати за удаваною веселістю.

Сам гральний заклад ховався під личиною звичайнісінького фітнес-клубу з невибагливою назвою «Атлет». Арсена тут добре знали, тому в охорони щодо нього ніяких запитань не виникло. Юстині ж вистачило лише пару слів, промовлених пошепки, щоб і її тут почали сприймати за свою. Нехитре то діло замакітрити думки чоловікам коли у тебе така розкішна, зваблива зовнішність. А персонал потаємного казино чомусь складався виключно з представників сильної половини людства, хоча серед відвідувачів виднілося і декілька жінок.

Привітавшись з кількома знайомими Арсен всівся за перший вільний стіл, що був вкритий зеленим сукном, і вже за мить сповна віддався на поталу своїй залежності. Ворожка, котра ніколи не захоплювалася азартними іграми, все ж непогано зналася на різноманітних картярських розвагах. Не були для неї особливим секретом й всі премудрості такої забави як покер. Вмостившись поряд хлопця вона з легковажним виразом на обличчі нишком уважно спостерігала за тим що відбувалося навколо.

Минуло зовсім небагато часу для того щоб зрозуміти, що юнак доволі непоганий картяр. Добре знається на стратегії і тактиці гри, вміє непогано блефувати і прораховувати ходи супротивника. Однак запальна вдача дається взнаки, у потрібні моменти парубок не здатен зупинитися і через це починає гарячково робити ризиковані ставки. В кінцевому результаті закономірний фінал – нищівна поразка і втрата тих грошей, що мав в своєму гаманці.

Так сталося і на цей раз. Спершу Арсенові неабияк фартило і він навіть зумів зірвати непоганий джекпот. Однак ейфорія від виграшу і нестримний азарт взяли своє, хлопець пішов ва-банк і при фул-хаусі з трьох тузів і двох вісімок безнадійно програв каре з королів все що тільки мав. Залишившись з порожніми руками невдаха невдоволено скривившись встав із-за столу й неквапливо почовгав до виходу. Чаклунка не відставала від нього ні на крок, хоча навіть не намагалася зав’язати розмову. Знала, юнакові треба трохи отямитися від того що трапилося.

В фойє фітнес-клубу юнак зупинився, прикурив цигарку і жадібно затягнувшись ядучим димом знервовано пробурмотів:

– Дідько, як же це так?... Я ж був упевнений в перемозі… Він же явно блефував…

Докуривши цигарку, хлопець більш-менш вгамував розбурхані емоції і тільки тоді помітивши поряд себе дівчину з надією в голосі запитав:

– У тебе часом немає зайвої копійчини? Не могла б мені позичити до вечора хоч кілька гривень?

– Ні, – твердо відповіла відьма.

– Жаль, – розчаровано буркнув юнак. – Відчуваю що сьогодні саме мій день. Ще б разочок зіграти і карта б мені точно пішла.

– То давай зі мною спробуєш свою вдачу, – несподівано запропонувала Юстина. – Грошей у мене немає, та можна, наприклад, зіграти на бажання.

– Пхе, на бажання, – парубок насмішкувато зиркнув на свою супутницю. – Це якось не по дорослому звучить. Та й хіба ти знаєш що таке покер?

– Трохи чула від знайомих в селі, та й сьогодні мала нагоду побачити як та що. То як – згідний?

Арсен декілька хвилин про щось напружено думав, та вочевидь невгамовний азарт в його душі врешті-решт переміг всі можливі вагання та сумніви. В очах хлопця знову спалахнуло те гарячкове збудження, яке відьма тільки-но бачила за картярським столом. З-під лоба глипнувши на співрозмовницю він вкрадливим тоном промовив:

– Давай уточнимо, які будуть умови нашої гри.

– А що тут уточняти? – безтурботно всміхнулася жінка тріумфуючи в душі від того, як же їй легко вдалося досягнути задуманого. – Граємо на бажання. Якщо перемагаєш ти – то я виконую будь-яке твоє прохання, якщо я – то ти моє. Мені здається все дуже просто й зрозуміло.

– Якийсь дитячий садок, – невдоволено буркнув юнак, проте було очевидно що запропоновані правила майбутнього подинку він приймає.

– Тоді почнемо? Де будемо грати?

– Тут неподалік є затишна кав’ярня. Думаю там ніхто не заперечуватиме якщо ми разок розкинемо карти. Тільки треба купити свіжу колоду.

– Навіщо? – умисно-наївно здивувалася відьма. – У мене є свої карти, які взяла з собою щоб не нудьгувати в дорозі. Правда вони трохи потріпані, бо розкладала бридж поки добиралася в Світанкові Роси. Чи ти боїшся що вони мічені і я буду махлювати?