13. Вільна пташка.

Колись батько забажав, щоб я змінилася і була вільною. Вільною від людей, від чужих думок, від правил суспільства щодо кожного аспекту життя. І от я - вільна. Саме така, яку хотів бачити батько. Тут і зараз.
Один невинний лист і моє життя перестало бути моїм. Кілька написаних слів, що притягли смерть, втрату і біль. Та разом з тим, я знайшла його - кохання.
Артем привіз мене за місто, на галявину, засіяну маками, де захід сонця ще прекрасніший. Він окутав мене в свої обійми і я готова там залишатись довіку. Якби не усе погане, що було, то не було б цього магічного моменту. Не було б Артема, який так буває дивиться на мене, що готова свідомість втратити. Не було б Інни, подруги, яку я все життя шукала. Не було б Анни, яка замінила мені рідну матір, і виходить їй ця роль набагато краще.
З матір'ю ми трішки спілкуємось. Вона дзвонить раз на якийсь час і розмовляємо хвилин п'ять. Але це для мене не так важливо. Мабуть, дівчинка виросла і навчилась думати про себе. І не впускати в голову зайвого.
Артем допомагає вибрати мені, куди вступати і на який напрям. Я почала нарешті малювати, з Адамом навіть хочемо зробити благодійну виставку.
Сестра моя виявилась хитрішою і розумнішою, ніж про неї думали. Усе, що знаходила зберігала на флешці, яка й була секретом сумного ангела. Ірина таки прийшла до тями, та і їй доведеться відповісти за скоєне.
Усіх негідників покарано і тепер сидять за ґратами, де їм і місце.  Більше тут нічого казати - усе, як треба.
Скажете, хеппі енди банальні. Ой, ще й як.
Але ж щасливий кінець - це так класно!