7. Невідомий у капюшоні. Сповідь.

Я мав план. Уже багато років в моїй голові визрівав ідеально продуманий план помсти. І він працював, навіть краще, ніж я сподівався. Але приїзд цієї клятої Миросі зіпсував усе. Вона розділила моє життя на "до" і "після". Досить довгий час я не знав про її існування. І краще так би залишилось.
Усе своє життя я мав ціль. Ще з дитинства, коли нарешті мамп відповіла на мої запитання, а це було в десять років.
Ми не жили багато, а мама завжди мені втирала, що не в грошах щастя. От тільки сама чомусь частенько сиділа і ревіла на кухні від браку цих самих непотрібних куп'юр. Мене відкрито вернуло від людей, які змирилися з бідністю, життям від зарплати до зарплати, а потім ще й так красномовно жалілися і проклинали всіх і вся. Так, мама не проклинала, але вона змирилася. І цим мене відкинула від себе в підлітковому віці. Я ще той бунтар був! Казала мама, що весь у батька. Хай горить в пеклі той батечко!
Умів я крутитися, компанія і не з приємних була, але в обіду себе не давав. Якось одна краля мене підчепила, а я, як дурень, по вуха влип. Дівиця була блондинкою з пишними формами і таким же пишним гаманцем. Її ноги зводили мене з розуму, я тоді подумав ще, чого це така ляля глянула на мене. Запитав, то й відповідь отримав. Всесвіт все чує! Вона розважитись хотіла з погнаним хлопцем, бо бач, секс з такими гостріший. Дурепа нафарбована! От тоді я і переконався, що з грошима можна все. А звідки їх брати - це вже зовсім не важливо. Законно чи ні, головне, щоб не зловили. А цю здатність я оволодів до перфектності.
Мої фінансові справи йшли прекрасно. "Сіреньку" мав завжди під рукою, вона мене кохає, як того єдиного. Ми добрались ідеально, бо й вона не свята і готова йти по головах задля комфортного життя, що мені дуже в ній подобається. Та й корисна "сіренька", завжди інфу варту уваги підкине і тримає руеу на пульсі. Так і Миросю зловив вчасно, завдяки їй.
Жанночка, скотина ще та, придумує всякі пакості, щоб її дорогоцінний Артем не втік. Навіть зі мною домовилась, але я ж не дурень - вона мені корисною стала, навіть того не знаючи.

Коли побачив, що Мирося до будинку Кравецьких уже пробралась, то трохи запанікував, признаю. Можливо, тому і помилку зробив - видав себе, а вона розумна була. Склала все до купи і зрозуміла, хто я. "Сіренька" казала, що вона дуже часто до Богдана ходила, щоб поговорити. А це було проблемою. Якби старий почав копати, то вийшов би на мене і на мій "Блек понд".
От я і вистежив, де вона живе. Почекав, коли не буде нікого і пробрався, але там нічого не було. Тільки фотографія Миросі і Міли, сестри її, як потім вже дізнався.
Я то думав, що наявність сестри мені допоможе прикрутити Миросине розслідування. Пригрозив, що красуня Міла може раптом попасти в мої руки і хто там знає, як все закінчиться. А ця скотина перехитрила мене! Пробралась до мене, набрехала моїй мамі, і викрала мій блокнот! Я оскаженів!
Вона була на крок вперед і тепер вона мала козир, що мене трохи налякало і призупинило мою справу. Та потім я оговтався і включив мізки знову.
Жанночка, скотина, мало плани мені всі не перекрила своєю нетерплячістю. Через неї Мирося мертва, через Жанну.
Того дня Мирося прийшла до Кравецького розлючена і з наміром все розповісти. Про мене розказати, от проблема! Я бачив, що вона розлючена, стежив з самого ранку, відчував, що Жанна знову все зіпсує. І був правий! Щоб там не сталося, а за мною не прийшли, усе було без змін, а отже Мирося не сказала нічого. Та я занадто швидко зрадів.
За днів три вона нагрянула до мене, як ураган: з претензіями, з шантажем, зі слізьми. Дурепа! Казала, що цього разу розкаже все Кравецькому і піде в поліцію. Що знайшла причину усього, що я робив. Довго шукала, але знайшла, навіть з мамою моєю розмовляла про за. І вона розуміє мене, але я повинен зупинитися. Я повинен усе йому розказати і тоді усе налагодиться. Або так, або поліція.
Як вона посміла до мами моєі з'явитися?! Це мене так розізлило. Блокнот не хотіла віддавати, казала, що ще й забезпечила себе, якщо раптом я надумаю дурницю втнути. Та так забезпечила, що я одразу за ґрати попаду. Не знаю, як точно, але вона мене розгнівала не на жарт. І я вп'явся в її горло руками. Вимагав, щоб віддала блокенот. Дідько, так там всі боржники, вмі суми, дати. Без нього, як без рук. Добре, що хоч зашифровано все. Мирося-глупося з себе супергероїню вдавала. Хорошою бач надумала бути, чесною, а чого сама до Кравецьких влізла, то уже забула.
Набридло мені її скиглення і писки, тому я сильніше стиснув горло. І спокій. Нарешті. Вона мені відверто набридла. Нема Миросі - нема проблеми. Я чомусь не вірив в слова Миросі щодо "забезпечення", вона лише налякати хотіла. Почекав до вечора, засунув тіло у багажник і поїхав на сміттєзвалище. Я там все добре знав: не раз з хлопцями пробирались, щоб накапостити. Тіло викинув і все, пішов спати. Як дитина спав. От чесно, в житті так спокійно не спав.
І все було прекрасно, справи йшли на ура. За блокнот забув, новий завів. Аж поки не побачив знайому бузю через вітрину магазину. Знову ж таки, не одразу второпав, хто це. А потім уже дійшло - сестра Миросі. Красуня Міла.
От тут то я згадав слова Миросі про "забезпечення". Що як це правда і щось ця стерво таки залишила? Почав я стежити за Мілуською, вона була набагато обережнішою за сестру і розважнішою у діях. Хоча усі помиляються. Мені аж нудно було, коли стежив за нею. Нікуди не ходить, ні з ким не зустрічається, нічого не робить, щоб Миросю шукати. Нудьга, що вмерти можна. Але коди я почув, як красуня питала подругу про "блек понд", то зрозумів, що вона тишком-нишком риє мені могилу. Спершу, я думав піти і забрати блокнот, але ж я не знав, де він. Тоді прдумав, нащо робити з мухи слона? Стільки часу все було спокійно, то хай так і буде далі, аби Міла забралась геть. Вирішив налякати її раз і на завжди. Знав я про чорну п'ятницю і знав, що магазин відчиняють швидк. На моє щастя Міла була сама. Це ж, як подарунок долі було. Взяв товсту палицю і гримнув її по лепетині. Слово вбивці даю, що не хотів її вбивати. Але якщо б так вийшло, то нічого проти не мав. Та красуня живучіша, ніж думав, вижила. А ще зрозумів, що Артем нерівно дихає до неї, що уже зробило Мілу більшою проблемою. Якщо малий Кравецький почне лізти в це діло, знайде усе, що його батько нарив у справі, то там і до мене не далеко. Але Артема краще не рухати, він бісів Кравецький. Забагато шуму і проблем для мене. Тому знову красуня на перший план вийшла.
Про блокнот я не забув і хотів його повернути. І тоді до мене дійшло: де могла Міла його знайти, якщо нікуди не вештається? Тільки в квартирі подруги. Як я шваидше не допер до цього? Мирося ж жила там, хоч і недовго, але все ж. Квартиру, в якій жила Мирося, перерив в здовж і в поперек, але не було нічого. Його квартиру теж обшукав, але знову nada. Тепер треба було пробратись до картири Інни, як виявилося. Але без зайвого привертання уваги. Хотів, щоб все тихо і швидко.
І все ж Мілу з міста хотів витурити, якби її не було, то пробратися було б набагато простіше. То ж вирішив знову нагадати коасуні, що їй тут не місце - кинув камінь, на якому прикріпив папір з посланням для Міли. Серце Міли в п'ятки опустилось, то точно, але зараза не поїхала. Та й Артем був не в собі, гнівний, як чорт. Думав, що розлучив тих двох. А от і ні.
Та вечірка була не для мене, але такі шишки не звертають уваги на осіб, яких не знають, особливо після кількох коктейлів. Дурень Нестор знову повівся на спідницю, цього разу спідниця була Мілина. Я ж то знав, що Міла хоче зовсім іншого від нього. Явно, що єдине, чого вона хотіла - це інформація. Уявлення не маю, як вона дізналася про Нестора. Неможливо, щоб вона розшифрувала мої записи! Знаючи цього ловеласа, то нічого від нього Міла не дізнається. І цілком зрозуміло, що після такої фатальної ситуації, Артем і Міла знову зблизяться. Чорт! Все проти мене!
Тоді я зрозумів, що нема чого зволікати і треба негайно вернути своє. За планом я мав швидко зайти у квартиру Інни та знайти блокнот. Але звичайно, з моїм останнім щастям, вони повернулися додому, коли я ще не вибрався. Треба визнати, що було приємно випустити злість на цих двох, аж на душі легше стало.
Я сподівався, що після мого візиту, Артем кине Мілу і буде однією проблемою менше. З того,що мені "сіренька" сказала, то так і сталося. Але ж та хитра лисиця не здається так легко і, мушу визнати, вона мені імпонує своїми методами досягти мети. Артем поплив, коли Міла прийшла "поговорити". "Сіренька" все бачила. Казала, як собачка на повідку, робив все, що дівчисько хотіло.