БОГДАН
Я сидів в залі й дивився на неї, не відриваючи очей.
Приголомшлива... Ти така приголомшлива, Ксю. Ти зробила це. Зараз... Зараз я б міг сказати тобі, що ти дійсно грала навіть краще ніж він. Ти весь час ростеш. Знаєш, мене це навіть лякає. Я ніби бачу іншу, нову тебе. І так трапляється кожного разу, кожну нашу зустріч... Тільки я думаю, що зрозумів, що усвідомив все, як ти знову і знову показуєш мені, що усвідомити, зрозуміти тебе повністю мені просто не під силу, адже ти весь час змінюєшся. Так швидко, що навіть трохи сумно.
Адже я хочу знати кожну тебе. Сумну, веселу, сильну, слабку, милу, навіть злу...
Я хочу дізнаватися тебе заново кожен день, кожну секунду. Я не можу залишити тебе... Навіть йому. Особливо йому, нехай він тепер практично мій найкращий друг…
Адже ти, як би не приховувала, ніколи не могла бути до мене байдужа. Я знаю тебе... Як би ти не змінювалася, є дещо, що я знаю напевно... Наш особливий звʼязок так просто не порвати. Тому, я не здамся. Я доведу тобі, що дійсно люблю тебе, Ксю. І ти повіриш мені. Ти згадаєш свої справжні почуття.
***
ДІМА
Я сиджу у дванадцятому ряду. Очі заплющені, а на губах грає посмішка.
Твоя гра... Вона знову стала краще.
Зараз твій рівень дуже високий. На відборі ти, безумовно, була найяскравішою... Ти відчула твір, пропустила його через свою душу і скрипку, показавши його суть кожному, навіть зовсім недосвідченому слухачеві. Такої тиші під час гри й таких овацій після ти точно заслужила як ніхто інший...
Я знову переконався в тому, що зробив правильний вибір. Ми з тобою, я і ти... Як би ми не ставилися один до одного, наші шляхи повинні перетинатися саме в таких місцях.
На сцені.
На конкурсах.
За кордоном.
Ти будеш мотивувати мене, а я продовжу мотивувати її...
Грати з вогнем до тих пір, поки не згорю... Іншого виходу немає. Я просто не можу ризикувати твоєю приголомшливою грою… Хоча, навіть не знаю, що буде, коли зазирну у твої очі. Чи зможу я стриматись заради твоєї гри?... До сьогодні я був впевнений, що зможу, але зараз...
***
КСЮ
— А зараз, подивімось, які ж учасники пройдуть далі... — Сказала Мілана, знову зайшовши на сцену. — Увага на екран... — викладачка хитро посміхнулася. — Цього разу ми покажемо номери просто за порядком зростання, а не по якості вашої гри на відборі. Для того, щоб пройти сюди, вам потрібно було отримати «Так» від усіх членів журі. Отже, номери з другого по п'ятий, номер дев'ятий, номер дванадцятий, шістнадцятий, вісімнадцятий, дев'ятнадцятий і двадцятий, ви пройшли у другий етап!
Зал вибухнув оплесками, Мілана злегка посміхнулася.
— Другий етап повинен буде скоротити кількість учасників удвічі. І тому, ми розділимо наших конкурсантів по парах і дамо грати одну і ту ж п'ятихвилинну композицію. Після чого кожен член журі повинен буде показати картку з номером учасника, який йому більше сподобався. Отже, капелюх на сцену!
Миловидного виду дівчинка років шести вийшла з красивим червоним капелюшком, в якому були невеликі листки паперу.
— Зараз учасники будуть тягнути собі суперника! Вони самі вирішать свою долю! Номер два, прошу на сцену!
«Номер два», висока, ангельської зовнішності кучерява зеленоока блондинка, вийшла на сцену і витягнула номерок.
— Номер вісімнадцять, — сказала Мілана, побачивши номерок. — Прошу на сцену, забрати свою суперницю.
Сеня і справді пішов на сцену і, зігравши в гру Мілани, взяв трохи збентежену блондинку за руку і повів за куліси.
— А тепер ми запрошуємо на сцену учасницю під номером три!
Настя посміхнулася і впевнено пішла на сцену.
— Настя, правильно? — звернулася Мілана до моєї подруги.
— Так, — кивнула вона.
— Чи є серед учасників ті, з ким би ти не хотіла вступити в бій прямо зараз?
— Так, — подруга сумно посміхнулася. — Є одна людина, проти якої мені буде важче виступити, ніж проти інших. Насправді їх таких троє, але він — особливий.
— Скажеш мені його номер?
— Номер чотири. Мій однокласник.
— Вас взагалі тут цілих четверо з десяти, правильно? — уточнила Мілана. — Четверо однокласників.
— Так, — знову коротко погодилася Настя. — Всі вони — мої дорогі друзі.
— Напевно, складно грати проти друзів?
— Ні. Та і я якщо задуматись, не граю проти них... — не погодилась вона. — Навпаки, гра, де в фіналі всі ми, ще більше мотивує мене. В цьому класі я спочатку була третьою, а потім, з появою в нашому тріо четвертої людини і зовсім скотилася на четверте місце. Сьогодні я хочу показати моїм однокласникам, що не збираюся поступатися. Я буду боротися до кінця, навіть якщо мені випаде один з них.
— Це дуже сміливо! — сказала Мілана і поаплодувала Насті. — Тоді, тягни...
Настя вклала руку в капелюх і витягла папірець.
— Номер чотири... — прокоментувала жінка. — Цікаво, дуже цікаво… Ось подумай... Якби я зараз дала тобі шанс перетягнути номер, ти б це зробила?
#280 в Сучасна проза
#1954 в Любовні романи
#946 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 29.05.2022