Глава 44. Новорічний маскарад, частина 1. Ксю/Мирослав/Ксю/Діма. Танці, погляди та спогади.

КСЮ

За фестивальними турботами я практично забула про те, що буквально завтра вже мало бути тридцять перше грудня. Організатори вирішили влаштувати на це свято справжній бал-маскарад, який починався о восьмій вечора і повинен був закінчитись о першій для всіх школярів і о другій для студентів.
На вході в залі кожному видавали маску, яка підходила під наряд.

До речі, майже всі хлопці були в чорних костюмах, а дівчата — в такого ж кольору концертних сукнях.
«Чорна» вечірка розбавлялася яскравими карнавальними масками дівчат і білими сорочками хлопців, які до того ж були в блискучих сірих, чорних або іноді золотих масках.

Слухати класику і танцювати під неї було незвично. Програвалися в основному вальси й тому майже ніхто не танцював. Крім викладачів і організаторів, звичайно. Ті показували клас.

Я, Настя, Мирослав, Саша, Ден і Сеня зайняли один зі столиків, розрахованих на шістьох.

Мирослав і Саша носили нам з Настею смачненьке. Ден від чогось теж зголосився допомогти носити їжу і приніс на таці шість келихів з дитячим шампанським (адже нам, як неповнолітнім, звичайно ж не дали б щось по-справжньому алкогольне)... Загалом все йшло чудово...

***
МИРОСЛАВ

Ми жартували, їли й пили, а також слухали хорошу музику в хорошій компанії. Класний варіант святкування Нового року з друзями. І нехай тут не було алкоголю та іншої шкідливої ​​їжі… Все одно.

Мені, наприклад, це все було протипоказано за станом здоров'я, хоча я і сам розумів, що навіть якби заборони й не було — я б не став це їсти й пити. Мені взагалі в принципі не подобався смак алкоголю, а після їжі з макдака і зовсім нудило.

Було трохи шкода, що брат навідріз відмовився йти разом з нами, скоріш за все тому, що збирався відзначати Новий рік зі своєю дівчиною по скайпу.

Дівчина... В принципі, я хотів би, щоб і у мене теж була дівчина, але як тільки флірт з дівчиною заходив досить далеко, я зазвичай пропонував їй вільні стосунки.

Так було простіше. Не прив'язуватися душею — тільки тілом. Тіло легко підлаштовується під будь-яке інше, тут нічого такого складного... Потрібну ж душу знайти дуже важко, хоча... У цьому «легкому» спілкуванні є свої плюси, зокрема — легкі розставання, коли одного з партнерів щось не влаштовує.

Це не означає, що я ніколи в житті не закохувався. Якраз навпаки. Півтора року тому, коли я тільки перейшов у новий ліцей, то по вуха закохався в одну з однокласниць... Це не було кохання з першого погляду, ні.

Маша була зразковою ученицею, старостою нашої лінгвістично-юридичної «групи» (в нашому ліцеї, починаючи з дев’ятого класу, школярі вчилися саме в групах, а не класах і, як і студенти, здавали курсові та іспити кожен семестр).

Крім того, що Маша була кращою ученицею паралелі, вона ще й серйозно займалася спортом — тхеквондо. Ще в дев'ятому класі вона була чемпіонкою міста і третьою по країні у своєму віці та ваговій категорії. Вона завжди була чимось зайнята... Школа-тренування-домашні завдання... У цьому щільному графіку не було місця хлопцям і любовним стосункам.

Щоб у нас були спільні теми для розмов, я взявся за навчання. За пів року я вибився в лідери класу, зовсім трохи поступаючись Маші. Крім цього, я серйозно зайнявся футболом і буквально за ті ж пів року став основним гравцем в одній з найвідоміших команд U-18 міста і країни.

Тому, на тлі гарного навчання обох, ми стали разом готуватися до проєктів і курсових, і досить непогано здружилися за перший семестр. Здавалося б, уже можна було й зізнатися їй у своїх почуттях, адже я домігся висот як в навчанні, так і в спорті й вже став достатньо хороший для неї, але...

Була ще одна проблема — діабет. Діабет все ж невиліковна хвороба, яка істотно скорочує термін життя. Я вирішив, що якщо вже і зізнаватися Маші — то в усьому. Обманювати дівчину або приховувати від неї правду я не хотів. Адже неправильно починати стосунки з брехні.

Я був майже на сто відсотків упевнений, що Маша нормально відреагує, все ж діабет абсолютно не заразний... Та і якщо подумати, то навіть люди з цілком собі «заразним» ВІЛ живуть якось і в дискордантних парах, коли один хворий, а інший — ні... Так чому я не міг спробувати своє щастя з тією, яку любив?

Я обрав день і морально підготувався.

Покликав Машу до себе в гості позайматися і ми дійсно займалися. Коли ми все закінчили й Маша стала збиратися, я все ж зважився. Я при ній взяв глюкометр і виміряв рівень цукру в крові. Маші стало цікаво і вона запитала, що це таке я роблю. І я розповів їй про діабет.

Вона уважно вислухала, мило посміхнулася і сказала, що це все нестрашно і не змінить її ставлення до мене.

Я посміхнувся їй у відповідь і, коли вона вже стояла у дверях, нарешті зізнався у своїх почуттях. Я сказав, що вона давно мені подобається і що я хотів би сходити з нею в кіно або кафе. Дівчина кивнула і поспішила піти.

Але після цього ні в яке кафе вона зі мною не пішла. Та й в кіно теж... Зате після вихідних, у понеділок, весь клас дивився на мене, як на прокаженого... Я відразу зрозумів, що вони все знають.
Кохати небезпечно.

Довірятися іншим, навіть коханим, особливо їм — ще небезпечніше.

Краще отримувати від стосунків фізичну розрядку і при цьому залишатися емоційно невразливим.