Глава 20. Фінал, частина третя: переможці і переможені.

Як і очікувалося, вся наша команда пройшла до другого етапу — у дванадцятку кращих. Залишилося пройти в шістку і трійку... Ще два етапи. Мене в списку виставили першою — за сумою балів від журі (десять людей з максимальною оцінкою в десять балів від кожного) я набрала цілих дев'яносто вісім. Сеня і Денис набрали по дев'яносто сім, а Настя — дев'яносто чотири. Наша компанія окупувала «призові» місця, плюс п'яте. Денис і Сеня були не особливо задоволені... Настя ж сказала, що найкраще вона приберегла саме на другий та третій етапи, так що п'яте місце для неї зараз — цілком непогано.

Мені ж не вірилося, що я вже в першому етапі випередила своїх друзів... Я, звичайно, була рада, так як моя мета — перемогти в цьому конкурсі — стала трохи ближче, але все одно у мене було якесь незрозуміле занепокоєння.

Другий етап пройшов теж досить легко. Цього разу в лідерах були одночасно і я, і Сеня, але, з огляду на результат першого туру, у мене була перевага за сумою балів. Настя з Денисом так само зрівнялися і тепер ділили третє місце за сумою балів.

Ми вже готувалися до останнього, третього етапу, як до мене підійшла зовсім бліда Маришка.

— Ксю... Пробач мене, я... — ноги сестри раптом підкосилися.

Я ледь-ледь встигла підхопити її, щоб вона не впала. Я осіла на підлогу, а вона без свідомості лежала у мене на колінах.

— Марино... — стурбовано прошепотіла я.

— Ксю?... — вона відкрила очі. — Що трапилося?

— Ти знепритомніла... — стурбовано сказала я. — Я дзвоню батькам.

— Ні, стій. — вона взяла мене за руку. — Не треба.

— З тобою щось не так, я переживаю.

— Ксю, прошу тебе... Зі мною все в порядку...

— Марино... — я подивилась на неї. — Ти вагітна?

— Сама точно дізналася тільки вчора... — вона опустила погляд. — Хотіла відразу розповісти, але не хотіла турбувати тебе перед конкурсом.

— Потрібно сказати батькам... — трохи збентежено сказала я.

— Знаю... Я скажу їм. Як тільки придумаю як...

— Ксю, вже починається! Підемо! — до нас підійшла Настя. — У вас тут все в порядку? — уточнила вона, коли побачила що ми з сестрою на підлозі.

— Все добре. — Марина усміхнулася. — Сестричко, порви їх усіх! — вона усміхнулася мені.

— Я не можу ось так тебе  залишити…

— Я піду в зал — все буде добре, мені дійсно краще! — запевнила Марина.

— Ксю, швидше! Цього разу ти йдеш другою з шести!

— Я зніму тебе, Ксю! — Марина витягла з кишені свій телефон.

Маришка вагітна... Що тепер буде? Навряд чи наші батьки дозволять їй зробити аборт — вони не так виховані були, в інший час... Та й може це і правильно... Адже ця дитина жива. Але як же Марина зможе вчитися?...

Я пройшла за лаштунки.

Моя душевна рівновага була порушена. У півфіналі це можливо і не зашкодить, так як я грає дуже швидку варіацію Паганіні, а от у фіналі... Та пристрасна, чітка композиція ніяк не зможе бути правильно зіграна в такому стані. Хоча... Сенс говорити про фінал, коли і з півфіналом-то нічого не ясно.

Я вирішила відволіктись і послухати гру суперників.

Першим виступав незнайомий хлопець злегка східної зовнішності. Він грав пристрасно і жваво; було видно, що своє місце в шістці хлопець точно заслужив.

Відразу слідом за ним грала Настя. Мотиви її композиції були романтичними і плавними і на тлі першого номера трохи програвали в виразності.

Третім йшов Денис. Денис сьогодні був у просто приголомшливій формі і дійсно виклався на всі сто. Сьогодні він міг перемогти всіх.

Четвертою належало виступити мені. Мій психологічний стан все ще був нестабільним, проте в цій конкретній композиції Паганіні це зіграло мені на руку, як я і передбачала. Зал піднявся і аплодував — це був тріумф!

Після мене грала якась маленька худенька дівчинка. Її виконання було не особливо феєричним: можливо вся справа в тому, що вона грала після моєї емоційної гри.

Останнім вийшов Арсеній. Він грав строго, жорстко, його гра пробивала душі до тремтіння. Я відчула, що зараз він грав на рівні більш високому, ніж будь-коли до цього. Зала, так само як і для мене, піднялась і аплодувала стоячи.

За результатами цього туру Сеня отримав на бал більше і тепер ми з ним ділили перше місце. Денис отримав стільки ж, скільки і я, на один бал менше Сені і тому був на другому місці. Вийшло, що саме ми троє і пройшли в останню, фінальну частину.

Настя, побачивши, що вона не пройшла, швидко вибігла із зали... Я знала, що вона дуже старалася заради цього конкурсу і розуміла її почуття... Але в той самий час і в моїй душі було сум'яття.

Я не могла зосередитися на конкурсі, на грі... У моїй голові крутилися думки про сестру і її тепер уже можливо занапащене життя... Адже дитина — це стільки відповідальності, обов'язків... Нехай дорослі кричать, що це щастя, але не в шкільному віці же народжувати!... Може, я зможу переконати маму повести Маришку на аборт... Може, все буде як раніше, адже вона тільки-тільки знайшла себе. Я не хочу, щоб їй довелося дорослішати так рано.