Глава 18

Ніка

Нарешті субота. Цей тиждень видався доволі складним. Дуже багато всякої робити, але я завершила з дизайном заміського будинку Марії і Андрія. Вийшло дуже цікаво і пізнавально. Я здобула новий досвід і тепер я впевнена на всі сто відсотків, що вибрала правильний шлях у житті!

Сьогодні прокинулася у чудовому і бойовому настрої.  Оскільки не маю ніяких важливих справ - вирішила піти у спортзал. Відвідувати зараз зал я стала набагато менше через брак часу, тому при можливості це потрібно виправляти. 

Тренування пройшло за звичайним розкладом, нічого нового. Але ось саме в той момент, коли я була на біговій доріжці погляд вловив доволі знайому постать. Обернувшись, спочатку нікого не помітила, але в наступну мить погляд пройшовся по чоловічій постаті. Я зависла…! От чесно. В той момент він якраз піднімав штангу і всі м'язи чудово вимальовувалися. Відірвати погляд від цього божественного тіла було ще тим випробуванням! 

 Думаю, що здогадатися кого я побачила не важко. Так, це Ден, власною персоною! Чорт, ну це ж треба! Прийшла перший раз сюди і одразу така зустріч. Після того випадку на балконі мені було незручно поряд з цим чоловіком, але я старалася цього ніяк не показувати. Він тоді точно зрозумів, що сподобався мені, але схоже  вирішив погратися. Та нічого, якщо треба, то і я можу показати зубки! 

Вийшовши з душу після тренування, спокійно собі йшла за речами по коридору, та раптом на мої плечі опустилися чиїсь руки.

– Привіт. - почула голос над головою. Думаю не важко здогадатися хто це. 

– Привіт.

– Ти давно сюди приходиш? Щось раніше тебе тут не бачив.

– Ні, я давно сюди не приходила. - повернулася до свого співрозмовника обличчям. – А як ти впізнав мене? Я ж була повернута спиною. 

– Нууу, я бачив тебе декілька разів в такому образі, тому здогадатися, що це ти було не важко. - усміхнувся. 

–  Коли це ти мене бачив такою? 

– На ранкових пробіжках. Я стараюся бігати кожного ранку, і інколи бачу тебе. - пояснив. – А ти, як я зрозумів, мене ніколи не помічала? - я похитала головою. 

– Ну добре, це не так вже й важливо. - відповіла і, повернувшись, продовжила шлях до роздягальні. 

Ден пішов за мною, а вийшовши на вулицю, запропонував поїхати пообідати разом. Я не бачила причини для відмови, тому з радістю погодилася. 

Дорогою ми ще перекинулися кількома фразами, а тоді зайшли в ресторан. Поки оглянулася, то Ден вже попрямував далі, а я швидко рушила за ним. Ми пройшли через весь зал і зайшли, як я зрозуміла, у ВІП кімнату. Хлопець галантно допоміг сісти, а тоді сам розмістився навпроти. До нас відразу підійшла офіціантка та дала меню. Я розглядала різні назви, але багато назв мені були взагалі не відомими, тому замовила вареники. Хоча б знаю що це таке. Через п'ятнадцять хвилин нам принесли замовлення. Я здивувалася, коли переді мною поставили щось більше схоже на суп, ніж на вареники. Глянула на хлопця, а він тільки широко усміхнувся, як чеширський кіт. 

– Ти спробуй! Думаю тобі сподобається. Це крем-суп з білих грибів і копчених шампіньйонів. 

Потім принесли ще м'ясо і каву. За обідом ми провели близько години, але задоволені та ситі поверталися додому. Денис визвався підвести мене додому, а я не стала заперечувати.

По дорозі я також дізналася про їхнє знайомство з Сашею. Спочатку я думала, що вони давно знайомі, та виявляється ні. Зараз спілкування з Деном вже не було таким напруженим. Ми говорили на різні теми і я не відчувала колишнього дискомфорту. Залишок суботнього дня минув у хатніх справах, а після я одразу заснула. 

Розбудили мене противні звуки сповіщення про нове повідомлення. Блін, набридло! От просто раз за разом приходили різні повідомлення і я уявлення не мала від кого. Спершу думала проігнорувати, але прихід нового СМС допоміг зрозуміти, що це не матиме ніякого сенсу. Важко зітхнувши, я потягнулася рукою до тумби на якій лежав телефон. Ввімкнувши, я побачила близько п'ятдесяти повідомлень з інстаграму. Очі полізли на лоб від цієї цифри, а спати в момент перехотілося.

Зайшла і побачила море підписок, лайкання фоток, а ще повідомлень у direct. Нічого так і не зрозумівши,  вирішила прочитати повідомлення від Каті.Вона надіслала відео, на якому журналісти показали Саші фото, на якому мене обіймає Саша біля мого будинку, а тоді закидали різними питаннями такими як : "Це ваша дівчина?"  Я ж від цього тільки фиркнула і закотила очі. 

Видно, що брат не мав великого бажання відповідати, але журналісти обступили його зі всіх сторін. Діватися було нікуди і він відповів: "Ні, це моя сестра!". Гадаю ніхто не очікував такого повороту подій, а мене це тільки веселило. Тепер зрозумілий цей раптовий порив підписників і всякого такого. Не хотілося, щоб про це так швидко всі дізналися, але як вже є. Тепер я стану "відомою". Хах, думаю про це мріє багато дівчат, але не я. Не дуже люблю бути в центрі уваги, але схоже прийдеться звикати. Я відклала телефон, але пролунав вхідний дзвінок. Дзвонив Саша. 

– Добрий ранок. Думаю ти вже бачила останні новини. Вибач, я знаю, що не хотіла, щоб про це знали. - промовив з виною з голосі.

– Нічого, рано чи пізно так би про це дізналися. Та краще зараз, а то фантазія у них велика. - хмикнула. 

– Ну так. Прийдеться тобі звикати, але я допоможу. - я відчула як повеселішав його голос. – Ти вже готова до вечора? - запитав, а я завмерла. Блін, точно! А я й забула про це! Жесть, а в мене то і сукні потрібної нема. Прийдеться їхати на шопінг. 

– Я забула… - пихо відповіла, а тоді почула дзвінкий сміх Саші. 

– Нік, як так? Ви ж дівчата завжди про таке пам'ятаєте. 

– Угу, ну тоді я не входжу до них! - буркнула собі під ніс. Але тут нема чому дивуватися. Я ніколи не пам'ятала про ось такі різні події. 

Закінчивши розмову, я пішла на кухню. Зробила чаю, поїла, а тоді подзвонила до Каті і запропонувала піти зі мною на шопінг. Цей шопоголік з радістю погодився скласти мені компанію. Ну так, хто б сумнівався!