Глава 13

Ніка

– Я знайшла своїх батьків. - промовила, а в той самий час нервово постукувала пальцями по столу.
Настала тиша. Напевно мама дуже здивувалася цій новині, але я її розумію, сама в такому ж стані.

– Це ще не точно, але швидше за все.

– Ти напевно рада? - глянула на мене, чекаючи відповіді.

– Відчуття не зрозумілі. Я нібито рада цьому, але розгублена. Не можу пояснити.

– Нічого, з часом все стане простіше. - ну з цим я згідна. – А як ти їх відшукала? - з відчутним легким хвилюванням запитала.

– Та я їх не шукала, все відбулося само собою.

Ну я і розповіла все як було. В той час аналізуючи всю цю ситуацію ще раз. Так, збоку здається, що все просто, але коли це відбувається з тобою, то ти усвідомлюєш, що це зовсім не так, як здавалося спочатку.

– То виявляється Саша твій брат. - не запитувала, а стверджувала. Хлопець в цей час якраз розмовляв по телефону в вітальні. – Думаю, це класно. Тепер в тебе є старший брат на якого ти можеш покластися в будь-якій ситуації. Він, мені здалося, гарний хлопець. Так?
Я глянула на хлопця і відповіла:

– Так, ти права.

От саме дивне те, що я знаю його буквально кілька днів, а вже так полюбила. Не думала, що таке може статися. Мені не часто вдається довіритися людині одразу, та з ним все по іншому.
Коли хлопець завершив розмову ми поїли, а тоді мама запропонувала йому залишитися у нас на ніч. Я неймовірно зраділа коли він погодився. Цілий вечір ми дивилися комедії, їли морозиво й сміялися. Завершення дня виявилося чудовим і дуже радісним. Гадаю це найкращий день за останні навіть попри сьогоднішній сум, адже гарну мелодію створюють і чорні, і білі клавіші. Таке життя…

Прикинулася тоді, коли за вікном вже була непроглядна темрява, а на годиннику за північ. Схоже ми обоє заснули, адже телевізор так і не вимкнений, а Саша спить напівсидячи. Все ж таки збудила його і розстелила ліжко, а тоді знову заснули разом.

Розбудив мене противний звук будильника. Зненавиділа його ще зі шкільних часів. Хоча мені й не проблема прокидатися рано, але цей звук завжди діє на нерви. Сашко ще спав, тому я зробила всі ванні процедури та пішла на кухню. Мамі як завжди не спалося, і тато, на диво, був ще вдома.

– Доброго ранку, любі. - підійшла й обійняла батьків.

– Доброго, доню. - одночасно вимовили вони.

Не встигла я сісти за стіл, як на порозі кухні з'явився сонний Саша. Тато не був здивований його появі, отже мама вже сама все йому розповіла. От і добре.

Поїли всі разом, а тоді відправилися на свою роботу. Домчали ми до офісу швидко, і я відправилася на своє робоче місце. Оксана захворіла, тому ми з Даною й ще кількома дівчатами працювали самі. В шаленому ритмі роботи ми навіть не помітили як настав час обідати. Та Саша прийшов і сказав всім йти відпочити, а мене затримав.

– Мої батьки прийшли, і тебе хотіли б побачити. - повідомив. Я не уявляла що вони хочуть, але це і на краще, що вони прийшли самі. Адже я хочу теж дещо їм сказати чи швидше попросити. Я нарешті розібралася зі всім і зробила висновки.

– Добре. Мені теж треба з ними поговорити. - ми попрямували до кабінету чоловіка де вже чекали на мене. Я привіталася і сіла за стіл навпроти них. Після моєї появи вони помітно напружилися. А от я почувалася на диво спокійно.

– Вчора ти забула свій браслет. - жінка простягнула мені прикрасу.

– Дякую, я дійсно забула про неї. - усміхнулася до неї. – І якщо чесно, то я б хотіла вам дещо сказати. Добре, що ви прийшли. - тягнути з розмовою не було часу і бажання, тому я продовжила:
– Я б хотіла зробити ДНК-тест, якщо ви не проти. Хотілося б знати точно чи є ви моїми батьками, навіть попри те, що всі факти вказують на це. Сподіваюся ви зрозумієте мене. - на одному подиху все випалила. Вони ж нічого не говорили, але усміхнулися у відповідь. Одразу стало зрозуміло, що вони не проти. І я дуже цьому зраділа.

– Так, звичайно ми не проти. Нам теж важливо знати правду. Коли будуть результати ми розповімо тобі чому ти залишилася одна.

– Добре. А зараз я йду до роботи. Думаю на вихідних ми могли б зробити тест. - піднялася зі стільця, але Саша мене зупинив.

– Ні, краще ви підете і зробите його сьогодні. Заперечення не приймаються! - наказовим тоном промовив. Я не стала сперечатися, а просто погодилася.

Вже через десять хвилин я сиділа у дорогому автомобілі та спостерігала за дорогою. В салоні грала знайома музика, якій я тихенько підспівувала. На диво напруженої атмосфери не було, і це дуже добре. В лабораторії ми здали всі необхідні аналізи й мене відвезли додому. Тепер я з нетерпінням чекаю результати. Щоб не сидіти без діла взялася за приготування вечері, а коли мама прийшла, розповіла про події сьогоднішнього дня.

– Це добре, що ти захотіла зробити тест. Тепер будемо чекати. Можливо ти і дійсно знайшла батьків. - усміхнулася та обійняла мене.

– Побачимо… - я бачила в очах мами сум. І напевно здогадуюся чому. – Мам, навіть якщо вони й будуть моїми рідними, то ви з татом назавжди для мене залишитеся батьками. Ви мене не кинули, і за це я буду вдячна вам до кінця життя. Тому не думай про це. Я вас дуже люблю і ніколи не залишу. - вона усміхнулася. Я справді не хотіла, щоб мама за це хвилювалися. Вони для мене зробили стільки добра, тому я просто не можу собі дозволити навіть думати про щось таке.

Через 2 тижні

Я тримаю в руках конверт з результатами й боюся відкрити. Так, що це я? Чого боятися? Правильно, нічого. Тому беру себе в руки й ось, цей момент настав! Поглядом пробігаю по тексту і розумію, що вони дійсно мої батьки! Ймовірність 99.8% Я розуміла, що так швидше за все і буде, але відчуття все ж дивні. Марія та Андрій в цей час стояли біля мене й теж бачили результати. Ну що ж, наші думки підтвердилися.

– Поїдьмо до нас і там ми тобі розкажемо, що самі знаємо. Ти не проти? - запитав чоловік. Мій батько… Ніколи не думала, що зі мною станеться щось подібне.