Глава 8

Ден
Сьогодні чудовий день! Я повертаюсь з відрядження додому у неймовірно гарному настрої, де мене чекає моя дівчина. З Лізою я зустрічаюся вже два роки. За цей час ми не часто сварилися і це було досить дивно, адже всі сваряться і потім миряться. Познайомилися ми на виставці картин відомих художників. Ще перед від'їздом запланував, що коли приїду хочу влаштувати їй сюрприз. Думаю, що вона і є кохання всього мого життя. Та інколи я задумуюся, чи справді це так? Адже по розповідях, коли ти дійсно закохуєшся по-справжньому, то літаєш у хмарах та не помічаєш нічого і нікого довкола. А в мене немає такої ейфорії і відчуттів. Може це просто мрійники так описують ті почуття, а насправді все набагато простіше?Перед тим, як почати готуватися до задуманого, вирішую заїхати на квартиру. Якби я знав який сюрприз мене там чекатиме…

Зайшов у дім і одразу помітив,що щось не те. Одяг розкиданий по домі і зі спальні лунають якісь незрозумілі звуки. Зайшов без стуку і одразу помітив Лізу і якогось мужика. Вони теж одразу мене помітили і почали метушитися. Я одразу все зрозумів, не маленький же. Щоб не наробити дурниць зі злості вирішив піти заспокоїтися і не влаштовувати скандал. З Лізою я ще обов'язково поговорю!

– Ден, це не те що ти подумав! - чую крик у спину. Ну так, звичайно, не те.
Настрій впав на нуль. Виникло велике бажання напитися і забутися! Не довго думаючи я подзвонив до Алана. Він мій найкращий друг, який може підтримати, а може, коли треба, і в морду дати. З ним ми дружимо ще зі школи. Навіть попри те, що ми вчилися у різних країнах, не зруйнувало нашу дружбу, яку я надзвичайно ціную. А що ми витворяли… Батьки завжди мали з нами багато проблем. Але зараз ми змінилися. Хоча є дещо незмінне. Це любов до різних тусовок. Наші батьки не є бідними, тому статус мажорів нам цілком підходить. Та останні два роки я зберігав вірність своїй ,тепер уже колишній, дівчині. Ходив відпочивати і майже всюди брав її з собою. А вона, як бачу завжди ходила "наліво". Ще й казала, що чоловіки люблять туди ходити. Поки спускався ліфтом на низ подзвонив другу:

– Привіт, Алан. Ти де? Мені потрібно терміново напитися. - одразу перейшов до справи.

– Привіт, бро. Я якраз в одному із нічних клубів. - підтвердження його словами стала гучна музика, яка грала по той бік зв'язку. Впізнаю свого друга-гульвісу. – Приїжджай, розкажеш, що в тебе там сталося. Адресу зараз скину есемескою.

– Давай. Чекаю. - кинув наостанок і завершив виклик.

Сів в авто і став чекати повідомлення. Прийшло воно через хвилину і машина з швидкістю рушила з місця. Домчав я до місця призначення швидко і пішов у клуб. Він один з найкращих у цьому місті. Охорона пропустила відразу, адже я тут досить частий гість. В закладі було досить людно. пройшовся поглядом по присутніх у пошуках Алана і знайшов його біля барної стійки.

– Навіть не подзвонив, що вже приїхав, а ще друг називається! До речі, що в тебе вже сталося? Ти ж тільки но приїхав. - запитав друг.

– Ліза мені зрадила. - випалив. – І сьогодні я зрозумів, що сильних почуттів і не було. Навіть добре, що все так сталося. А то я планував робити їй пропозицію.

Я дійсно поки їхав обдумав всю цю ситуацію і скажу чесно, не відчуваю ніякого болю. Схоже, що почуттів, як таких й не було. Я роздратований і ображений, хочу сказати їй багато чого, та це все! Ну якщо вона не кохала, тоді навіщо голову морочила? Потрібно було розставити всі крапки над "і" одразу!

– Ліза здавалася нормальною дівчиною. Ну нічого. Ми знайдемо тобі таку дівчину, що всі ще заздрити будуть. І заодно покажеш цій зрадниці, що ти не залишишся один. - він говорив це з таким запалом, що мені аж смішно стало. Я все ж не втримався, та посміхнувся й закотив очі

– Ха. Ну-ну "свахо", давай, попрацюй.

Цікаво подивитися кого ж ця "сваха" вибере. Він вже раз таке утнув і підсунув дівчину нашому другу. І , як не дивно, вони дійсно тепер разом. Іноді у нього дуже шалені і незрозумілі думки з'являються. Не заздрю його дівчатам. Він може вигадати чортзна-що. Та зараз я про це не думав, а взявся за стакан з алкоголем. Це має допомогти розслабитися.Ми напилися так, що я нічого не пам'ятав. Напевно останнє, що я запам'ятав, - це танці і далі провалля. Хоча це і не дивно, враховуючи скільки я випив.
Прокинувся і зрозумів, що я ночував не в себе, а в друга. Як я тут опинився, не знаю. Хто мене сюди приніс? Алан же ніби теж пив. Хоча він може тільки вдавати що п'є, а насправді взагалі не пити. Таке вже було. Та пофіг! Зараз це зовсім не важливо, а важливіша моя голова, яка розривається від нестерпного болю. Давно не було такого похмілля у мене. Встав і пішов на кухню. Там я побачив друга з таблеткою і стаканом води. Те, що треба!

– Добрий ранок і дякую. - забрав від нього ліки.

– Я бачу який він "добрий"- сміється цей засранець. Мені погано, а йому смішно.

– Ха-ха-ха, як смішно. Я теж посміюся з тебе, коли ти будеш у такій ситуації. А ти точно будеш! Через дівчат часто напиваються. Тому не смійся з мене!

– А я не збираюся закохуватися і потім страждати. Сам краще буду. Не хочу цієї головної болі, у вигляді крику дітей та істерик дружини! - ну так, звичайно. Я теж так говорив. І що? – Йди в душ, а я щось приготую на сніданок. - закомандував він. І повернувся до своїх справ.

Я нічого не відповів, а просто обернувся і пішов. Алан живе у великій квартирі в центрі міста. Це класно, але я б вибрав життя за містом, десь на природі, подальше від всіх людей, де можна відпочити від усіх і просто побути на самоті. Ліза такого не хотіла. Та в мене була надія, що вона змінить свою думку. А зараз вже і змінювати нічого не треба. Виявляється у цій ситуації є і плюси.
Вийшов з ванної, поснідав і поїхав до себе. З надією, що Лізи там вже нема, я зайшов у дім. Та вона все ж таки там була. Вирішив не нервуватися, а просто випровадити її звідси.