Глава 7

Ніка

– Привіт, а ти хто? - зацікавлено запитав малий. Я присіла біля нього.

– Не ти, а ви. - переправила його мама.

– Я подруга твоєї мами. Називай мене тьотя Ніка. А тебе як звати?

– Антон.

– Ось, тримай, це тобі. - віддала йому машинку.

– Вау, дякую. - радісно викрикнув хлопчик і обійняв мене. Я навіть не думала, що дивитися на дитячу радість так приємно.

– Йди в кімнату, пограйся. - сказала Оксана до сина. – А ми з тобою підемо на кухню.- оце вже до мене.

Одразу помітила, що кухня оформлена в стилі модерн. Все дуже красиво оформлене у білих, чорних і вишневих відтінках.

– Тобі чай чи каву? - запитала вона.

– Каву.

– Як твої справи?

– Та принципі чудово. - відповіла. – А в тебе?

– Та нормально. Думаю завтра цілий день провести з сином. Відпочити разом. Можливо підемо в аквапарк чи ще кудись.

– Це добре. Не тільки робота хоче твоєю уваги, а й син.- насмішкувато промовила.

І тут в мене з'явилася одна ідея.

– Оксано, ми завтра з батьками їдемо відпочивати в ліс. Можливо ви з сином поїдете з нами? -запитала і стала чекати відповіді.

– Ну якщо твої батьки не будуть проти, то я тільки "за". Думаю Антон теж зрадіє.

– Ні, батьки точно проти не будуть. Я напишу о котрій годині ми будемо їхати. Десь зранку, але не знаю коли саме.

– Добре. Мені не має значення на яку годину.

Ми ще поговорили. випили чаю. Дівчина розказала мені більше про свою історію з Максом. Виявляється він ще той покидьок. Після того як вони розійшлася, виявилося, що він часто їй зраджував. Це добре, що все так сталося так, а не ще гірше. Хоча… куди вже гірше... А я їй розповіла про Кирила. Час пролетів так швидко що я й не помітила. Вже вечір оце так. Антон грався в кімнаті й інколи вибігав до нас. Такий милий та веселий. Оксана чудова мама і не зважаючи на те, що вона виховує його сама, хлопчик має все необхідне. І умови для життя чудові. Їй з цим допомогли батьки. Та однаково вона виховала чудового сина. Перш ніж іти додому я попрощалася з Антоном і пообіцяла, що я обов'язково ще прийду. Одразу запросила його на відпочинок. Як і говорила подруга, він дуже зрадів такій новині.

Зайшла у квартиру я вже досить пізно ввечері, але батьки не спали і це добре.

– Мамо, тату, я запросила з нами на відпочинок Оксану зі своїм сином. -повідомила їм. – Сподіваюся ви не будете проти.

– Та ні, я не проти і думаю мама теж, -вона кивнула і цим самим повідомила, що не проти. – А чому тільки з сином, а де чоловік? -запитав тато

– В неї немає чоловіка.

– Ясненько. Будемо раді познайомитися з твоєю подругою.- радісно сказала мама.– А тепер мий руки і йди їсти.

Повечеряла і пішла вибирати одяг на завтра. Гарно одягатися я любила і одягу в мене було багато. Вибрала я шорти та топ на той випадок якщо буде тепло, а якщо буде холодно, то джинси і футболка саме те що треба. Прийняла душ, почистили зуби і зі спокійною душею поринула у спокійний сон без сновидінь.

Пробудження було чудесним. Промені сонця пробивалися крізь штори. Значить погода у нас сьогодні чудова, це дуже добре. Одягнулася і пішла до батьків. Сьогодні на кухні частував тато. Це виглядає дуже мило і в мене промайнула думка, що я теж хочу, щоб мій майбутній чоловік вмів готувати. Бачила я його вже в цій ролі багато разів, але завжди зачарована. Мами ще не було.

– Доброго ранку. - підійшла до нього й обійняла.– А мама де?

– Я вирішив її не будити, нехай поспить ще трішки. Та впевнений вона сама скоро прокинеться. -

І в ту мить на кухню заходить мама.

– Про вовка промовка. А ми тільки но тебе згадували.- засміявся тато і поцілував маму. – Доброго ранку.

– Доброго.

– Правда сьогодні чудовий ранок?- запитала я, хоча і так знала, що він чудовий.

– Неймовірний. Мене розбудив аромат, який розноситься по всій квартирі.- сідаючи за стіл сказала мама.

– О котрій ми виїжджаємо? -запитала.

– Десь о восьмій.

– Добре. По дорозі заберемо Оксану.

– Так, звичайно. А зараз всі за стіл, -скомандував тато.

– З радістю - одночасно промовила з мамою.

Перш ніж їсти я написала подрузі. Вона повідомила, що малий вже не витримує і питає, коли ж вони поїдуть.

Поснідали ми швидко і одразу сіли в авто. Мама ще взяла кошик для пікніка і тонке простирадло, щоб можна було сісти. Чорна «Audi» швидко домчала до дому Оксани. Вони чекали нас на вулиці.

– Привіт. -привіталася я, коли подруга сіла у машину.

– Добрий день всім.

– Добрий, Оксано. Мене звати Софія Ігорівна, та звертайся просто Софія. А це мій чоловік Володимир Дмитрович. -одразу представила мама.

– Добрий день, Оксаночко. Я радий, що наша донька знайшла собі чудову подругу. -заявив тато. – А тебе як звати? - запитав у хлопця.

– Антон.

Цілу дорогу ми розмовляли і сміялися. Інколи підспівували знайомій музиці. Так непомітно для нас усіх ми приїхали до місця призначення. Згадала, що часто тут бувала, коли була малою. І тут є одне чудове місце для відпочинку. На березі річки під деревами. Відкривається неймовірно гарний краєвид. Свіже повітря і ця атмосфера свободи ні з чим не зрівняється. Природа неймовірна, вона надихає і заспокоює.

Ми розстелили покривало і я з Оксаною допомогли мамі все розкласти. А тато грався з Антоном. Це було дуже мило і він виглядав як справжній дідусь Хлопчик радів цьому відпочинку. На обличчі подруги теж красувалася усмішка. Видно, що вони щасливі і від цього щаслива я Впоралися ми дуже швидко та покликали всіх до імпровізованого столу. Ці відчуття ні з чим не порівняти. Ми їли, розмовляли, гралися м'ячем з Антоном. І я згадала, що ми ще хотіли пошукати якісь ягоди.

– А може підемо ще якісь ягоди пошукаємо?- запитала.

– Ну, піти можна. Та сумніваюся, що ягоди знайдуться. Ще не той час. А от гриби мали б бути. - пояснила мама.