Глава 6

Ніка

зустрів дощем... Я його не дуже люблю. Але все ж кожна погода по своєму особлива. Дощ часто заспокоює і надихає. Та в такому випадку, хочеться сидіти дома і не висовувати носа на вулицю. Та мені потрібно йти на роботу. 

Сьогодні мій вибір впав на бежеву майку і джинсові шорти. Із взуття я вибрала білі кросівки, щоб було зручно ходити. Волосся, яке в мене середньої довжини і темно-русявого кольору, вирішила не заплітати. Ну ніби не погано. А, точно, ще макіяж. Не люблю яскравий, тому зробила виразнішими тільки очі і намалювала губи блиском.

Зайшла на кухню. Тут як завжди була мама. Але сьогодні до нас на сніданок приєднався тато. Це буває доволі рідко. Та я дуже зраділа що він тут.

– Доброго ранку всім.

– Доброго. - одночасно промивали мама і тато. Ми всі засміялися. Це так круто, відчувати сімейний затишок і тепло. Така атмосфера завжди приємна і важлива у сім'ї.

– Сідай за стіл. Я відвезу тебе на роботу. Бачила який дощ надворі.-  це було не питання, а ствердження, але я все-таки кивнула і посміхнулася. Тато посміхнувся мені у відповідь.

– А може б ми в неділю поїхали в ліс. Зробили пікнік чи щось таке. Пошукали гриби чи лісові ягоди, якщо вони звісно є.- запропонувала мама. – Та й врешті-решт всі разом провели час. Такого вже давненько не було. 

– А давайте.- погодився тато, на що я була трохи здивована, але дуже зраділа. Він зі своєю роботою майже не розлучається, а тут одразу погодився. Я обійняла його. 

– Це так круто. Я згодна.- на радощах випалила я. 

– Так, давай їж. Бо в мене мало часу. 

– Добре, добре. 

Поїла я швидко. Приїхавши на роботу, одразу пішла до кабінету.  Там, за своїми робочими місцями, вже сиділи дівчата. І я вирішила запитати Оксану про фото. Дуже цікаво, чи є мої здогадки правдивими.  

– Привіт, дівчатка. 

– Привіт, Ніко.- привіталася Оксана 

– Хай.- а це вже Дана.

– Оксано, я вчора переглядала твої фото, і на одному із них побачила маленького хлопчика. А під ним був підпис "Моє маленьке сонечко". Ти просто нічого не розказувала. Мені стало цікаво.

– Так, це мій син - Антон. Йому 4 рочки.

– Ем… а де твій чоловік? - обережно запитала. 

– Нема. -спокійно відповіла.

– Ну добре. Якщо колись захочеш, то розкажеш. 

– А ти що, про це не знала? Хоча… так, ти тільки прийшла до нас. -а це вже Дана. – Ну її чоловік…

– Дана! -гаркнула до неї Оксана не давши договорити.

– Оксана якщо захоче, сама мені розповість. -сказала я. 

Весь день пройшов у звичайному ритмі. Робота, робота і ще раз робота. Та мене це мені доставляє тільки задоволення і трішки втоми. Коли вже збиралася йти додому, до мене підійшла Оксана. 

– Ніко, давай поговоримо? -запитала.

– Добре, давай. Про що?

– Я хотіла тобі розказати про чоловіка. Ну тобто про те, чому його немає. 

– Якщо ти і дійсно цього хочеш то я слухаю.

– Максима я зустріла ще в університеті. Спочатку в нас було все добре. Я думала, що це справжнє кохання. Та він мене просто використав! Хотів переспати і все. -її голос затремтів і очі були на мокрому місці, але вона трималася і не розкидала. –Після того я впала в депресію. Та допомогла зібратися із силами новина про дитину. Усвідомлення того що я стану мамою, врятувало мене від багатьох необдуманих вчинків. Ти можливо хочеш запитаєш чому я не зробила аборт. Так от, я б не змогла вбити свого сина. Він тільки мій, не його! І як бачиш живу, сина виховую і він ні в чому не обділений, батьки допомагають трохи. Зараз він ходить в садочок, а я на роботу пішла. Коли я його не можу вчасно забрати, то мама забирає. Можливо ще трохи і візьму відпустку, щоб побути з ним. -розповідала дівчина. Я навіть не думала, що в неї сталося вже стільки неприємностей. 

– Не просте в тебе життя. Та зараз ти маєш прекрасного сина, маєш радіти. 

– Та я і не сумую. Забула вже все минуле і живу сьогоденням. 

– Молодець, люба. А можна мені буде зустрітися якось з ним? Цікаво було б познайомитися. -обережно запитала я.

– Так, звичайно можна. Завтра, якщо зможеш, приходи до нас в гості.

– Я обов'язково прийду. Напишеш свою адресу.

– Ми тебе чекатимемо.

Я обійняла подругу і поспішила на вихід. Прийшовши кілька мертів, хтось мені поставив під ніжку і я почала падати. Одразу в голові вималювалася картина цього падіння. Аж соромно стало. Та в якусь мить сильні, чоловічі руки мене зловили. Я опинилася в його обіймах. В них було дуже комфортно. Та зібравшись з силами, я забрала його руки і обернулася лицем до свого рятівника. Він був доволі красивим. Високим, накачаним, молодим чоловіком.  Одягнений у білу футболку і шорти. Волосся русявого кольору, вигоріле на кінчиках.

– Дякую, що допомогли.- вирішила порушити це мовчання. 

– Такій красивій дівчині гріх не допомогти. -мило відказав він, а я розгубилася. 

– Ще раз дякую і до побачення. Мені вже час.

Я і справді спішила, адже на сьому годину вечора я була записана на манікюр. І в мене залишилося до цього часу всього п'ятнадцять хвилин. Я викликала таксі і вже за декілька хвилин була на місці. В цьому салоні працювала моя колишня однокласниця Софія.

– Привіт ,Соф.

– О, Ніко, привіт. А я то думала ти вже не прийдеш. Завжди швидко приходиш, а тут рівно на ту годину, яку треба,- з усмішкою сказала. Ну так, я завжди люблю приходити швидше, але сьогодні не вийшло.

– Я на роботу влаштувалася.

– Круто. То вітаю тебе, люба! І куди? 

– У дизайнерську фірму «AVALON»

– Вау. Ну здійснилася твоя мрія, подруго. А тепер вибирай який манікюр тобі робитимемо. 

Вибрала я манікюр тілесного кольору з чорним. Мені сподобався результат. Акуратні гілочки які були намальовані на ногтях дуже гарно виглядали. Це й не дивно, адже Софі майстер своєї справи. 

Попрощалася і пішла додому. Вдома як завжди була мама, і тато теж був тут. Я цьому зраділа. Ми всі разом повечеряли і я пішла в кімнату. Спати не хотілося, тому я вирішила почитати. Вибрала роман який я вже давно хочу дочитати, та не знаходила часу. Книга досить цікава. Про непросте кохання двох молодих людей. Ну все як завжди у романах. Так і не помітила, коли з книгою в руках я заснула. І прокинулася аж на наступний день. В одязі... і біля мене книга. Оце так… Подивилася на годинник. 10:17 ого. Ну я й довго спала. Добре ,що хоч сьогодні на роботу не потрібно йти. А то будильник не поставила і би проспала. Перш ніж вийти до батьків прийняла душ і переодягнулася. В кухні мене зустріла мама.