Глава 18

Два роки... Два роки пролетіли як один день. І всі вони були наповнені коханням та радістю. Тоді одразу після лікарні я переїхала до Матвія. І з того часу ми жодного разу не розставалися. Так, були сварки і скандали, проте він завжди першим приходив миритись, навіть коли був правий. І за цей час наші почуття ні на краплину не згасли. Здавалося навпаки, з кожним днем я закохувалась в нього ще більше. Матвій став моїм світом. Мені було так добре і спокійно з ним, що я не хотіла нікого іншого. Хіба що, через кілька років маленьку принцеску, яка називатиме його татом.                                      

Хлопець припинив співпрацю з Олегом, але кар'єра актора не втратив. Як виявилось, він зміг завоювати серця багатьох прихильниць, які з радістю підуть на будь-який його фільм. Так вияснилось, що такий менеджер йому вже і не потрібен. Тому, як би не старався Олег, та не зміг потопити хлопця. Проте, зараз він починає новий власний бізнес, тому більше уваги приділяє йому. Але інколи таки можна побачити фільми з неймовірним Матвієм Дем'яновським у головній ролі.                                   

Ми, нарешті, з'їздили до мене додому. І татові дуже сподобався мій хлопець. От тільки довелося змовчати про деякі моменти нашої історії. І з тих пір ми частенько провідували їх. Батько навчив Матвія рибалити, рубати дрова, робити якийсь нехитрий ремонт та лагодити щось в домі. Я знаю, що сталося з батьками хлопця, тому і розуміла, чому він настільки цінував мою родину. Тато навіть сказав, що раніше в нього було дві доньки, а тепер ще й з'явилося два сини. А мама навіть попросила його називати її "Мамою".                                                                                                                                       

А от Софійка стала для мене справжньою молодшою сестричкою, про яку я завжди мріяла. Зараз вона вже ходить, проте ще доволі важко їй це вдається. Та я рада вже за таку маленьку перемогу. Я знаю, що раніше вона займалась танцями, та тепер ще не скоро в неї це вийде. Та дівчина вже мріє про кар'єру сценариста, і якраз вступила на перший курс університету за цією спеціальністю.                   

Аня та Льоша живуть щасливо. Особливо після того, як рік назад вони майже розвелися. Тоді ми всі думали, що це вже все, адже Льоша дуже негарно вчинив. Та тепер все налагодилося. Після деяких проблем, вони таки вияснили, що хлопець ні до чого не причетний. Їх коханню більше нічого не загрожувало. Вони знову могли бути разом, насолоджуючись одне одним. І я була рада, за подругу. Вони ж так кохають одне одного. А зараз вони ще й готують документи на всиновлення племінника Олексія, Юрчика, який вже називає їх мамою та татом.                                                                           

Вероніка ж таки пробачила Дениса. І це мене неабияк здивувало. За той час, що ми знайомі, я встигла трохи вивчити її і навіть вважала своєю подругою. Так от, дізнавшись подробиці їх історії та особливості характеру, я думала, що вона ніколи не буде з ним. Але ж кохання сильніше за все. І зараз вони такі щасливі, що я навіть нічого за те не казала.                                                                                                   

А от Артем... Ну, він так і лишився моїм дуже добрим другом. І, здається, він закохався в когось. Але поки вперто мовчить. А ще, я спочатку сама не повірила, та він повернув свій натуральний колір волосся. Хлопець то виявився брюнетом. Просто, колись для піару його змусили це зробити. А вся преса ж називала його "Найгарячішим блондином".                                                                                  

В останні дні Матвій якось відсторонився від мене. І я дуже боялась, що ми знову розійдемося. От тільки він ще може мене дивувати.                                                                                                            

***                                                                                                                                                                  

Сьогодні Аня мене витягнула в кіно під приводом виходу якоїсь нової комедії, яку вона дуже давно хотіла побачити. Привід був сумнівний, та я не звернула уваги. Хоча, чому вона не пішла з Льошою? Тому, вдягнувши сарафан та балетки, я заплела хвіст і була готова.                                                       

Кінотеатр був не таким вже й великим. Та й людей зовсім не було, лише ми двоє. Напевно, ну дуже популярний фільм. Але от погасло світло. І замість того, аби почати трансляцію, з'явився маленький промінь світла, що йшов від проектору і висвітлив частину місця перед екраном. Там стояв мікрофон. І от до нього вийшов... Матвій з гітарою. Що взагалі відбувається?                                                      

Почався фільм, і це була просто нарізка відео та фото нашого життя, моменти зі зйомок. Але найбільше вразило мене те, що Матвій сам співав і грав на гітарі. Це було так чарівно, адже я ніколи то толком й не чула цього. Та все ж, я досі не розуміла, що відбувається.                                                      

Коли все завершилось, подруга взяла мене за руку, і підвела до нього. Матвій ж обережно поставив гітару, і взяв мене за руку.                                                                                                                           

- Моя кохана Оксанко, - почав він. - Все своє життя я був ніби в темряві, виконуючи все на автоматі. Я думав, що моє життя ідеальне. Поки не з'явилась ти. І я зрозумів, що саме цього мені не вистачало для щастя. Тебе. - він широко мені посміхнувся. - Я кохаю тебе сильніше за будь-що в цьому світі. І ці два роки були найщасливішими за все моє життя. І я хочу, аби це продовжувалось все наше життя. Аби ми зустріли старість разом. - він встав на одне коліно. - Ярмак Оксана Сергіївна, чи згодна ти провести зі мною решту життя та стати моєю дружиною?