Глава 14

Повернувшись додому, я просто була неспроможна стримувати сльози. Чому життя таке не справедливе? Чому я не можу бути з тим, кого кохаю? Невже це якийсь злий вибрик долі? А може, я просто не заслуговую на щастя... Може, мені на роду написано померти в самотності. Завести собі десять песиків і бути з ними до самої смерті. Я могла би повірити Матвію, дати ще один шанс нам. Але я розуміла, що важко буде відмовитись від таких перспектив, навіть заради кохання. Тим паче, коли він має піклуватись про Софійку та поставити її на ноги. Інколи кохання не найважливіше в житті.              

Матвій не один раз за цю ніч телефонував мені, та я не наважувалася підняти слухавку. Не знаю, що йому казати та як стримувати свої справжні почуття. Хлопець надсилав смс, де говорив про те, що кохає мене, і зараз не готовий відпускати. В такому ж стані я провела і весь наступний день, дивлячись у вікно. В голові постійно програвалися моменти нашого щастя. Та на цей раз, я ніби прощалась з ними. Таке відчуття, ніби я в якомусь серіалі, де автор розчарований в коханні, і просто руйнує всяку надію на щасливе майбутнє.                                                                                                                 

З цього стану мене вивів наполегливий дзвінок у двері. І якщо спочатку мені вдавалося його ігнорувати, то за хвилини дві він мені дуже набрид. Хто б це не був, але та людина прийшла з чіткою метою — потрапити у квартиру. І це була Аня, що мене зовсім не здивувало.                                     

- Привіт. - буркнула я.                                                                                                                                       

- Оксано, я прийшла виводити тебе з того стану. - промовила вона, витягаючи пляшку вина. - Цій дівчинці потрібна компанія. Тому, пропускай мене всередину.                                                      

Не дочекавшись відповіді, подруга посунула мене та пішла на кухню, кинувши свою сумку на крісло. Діставши два келихи, Аня розлила вино та протягнула один келих мені. Зробивши ковток, я відчула, як теплота розливається всередині мене. І вже за годину та одну спустошену пляшку, я знову ридала, тільки вже на плечі своєї подруги.                                                                                                            

- А може він би справді покинув все заради тебе. Чому ти влаштовуєш проблему там, де її немає? - подруга була не задоволена моїм рішенням. - Я просто тебе не розумію. Він кохає тебе, ти його. Так ні ж, це занадто просто. Має бути привід для страждання.                                                                       

- Я не впевнена в його почуттях. - прошепотіла я.                                                                                 

- От чесно, ти така врєдна пічєнюха. - вона притягнула мене у свої обійми. - Що ж то має статись, аби нарешті до тебе дійшло, що він по-справжньому кохає тебе? Ой, мало не забула. Терміново вмикай телевізор.                                                                                                                                       

- Навіщо... - почала я.                                                                                                                                       

- Тихо.                                                                                                                                                                  

Подруга сама знайшла пульт та увімкнула його. Знайшовши потрібний канал, вона чітко мені сказала, аби я дивилась від початку і до кінця.                                                                                                            

Спочатку була якась незрозуміла реклама. А от потім почалась якась чергова програма про зірок. І яке ж було моє здивування, коли я там побачила Матвія. Він виглядав просто, але водночас неймовірно. Навіть не помітила, що встигла скучити за ним. А ми ж лише вчора бачились. Хлопець був вдягнений у просту футболку, піджак, джинси та кеди. Але як йому пасувало.                                                      

Спочатку були прості теми стосовно його кар'єри. Але потім я почула те, що надовго запам'ятається.    

- Матвій Дем'яновський, кумир мільйонів дівчат зараз сидить в моїй студії. І я вам скажу, це дуже хвилююче. - посміхнулась ведуча, що була дуже гарною блондинкою. - Один з найбажаніших холостяків України...                                                                                                            

- Вже ні. - посміхнувся Матвій.                                                                                                            

- Тобто, твоє серце вже зайняте? - він кивнув. - Ану розказуй, що це за красуня, що змогла достукатись до серця такого хлопця. Вона ж неймовірна, чи не так?                                                                         

- Вона найкраща. Мила, добра, характер в неї правда не дуже. Проте, з самого початку це мене в ній і привабило. - невже він говорив про мене?                                                                                                  

- Слухай, ну ти нас так зацікавив. - дівчина не вдавала. - Думаю, я та всі наші глядачі хочуть, аби ти розказав більше. Хто вона і де ви познайомились?                                                                                 

- Вона Оксана Ярмак. - отак зізнався на всю країну. - І ми познайомились на зйомках серіалу "Гра для двох". Ще й опинилися в одній компанії. Чесно, спочатку вона мене дуже дратувала. Проте, я і сам не помітив, що опинився в полоні. І вона стала моєю дівчиною. Проте... Я її образив, і через це втратив на цілий рік.                                                                                                                                                  

- Але ж у вас були стосунки зараз? - перервала ведуча.