Глава 13

Пройшов час, а ми так і не вирішили з Матвієм, що ж нам робити. Тому, поки лишили все так, як є. Хлопець дав мені час подумати, і не поспішав з моїм рішенням. А я ж просто пустила все по течії. Не знаю, можливо в нас і вийде повернути все назад. Але я поки не була готова до цього. Десь, всередині мене, я ще досі не могла пробачити йому те, як він вчинив. І хоч тепер я знала причину, все ще було важко. Та я б не знаю, як вчинила б на його місці. Певно, це було дуже боляче. Я уявити не можу, що відчував він, коли говорив мені ті слова. Тепер мені була зрозуміла і його поведінка і те останнє бажання.                                                                                                                                                     

А я справді хотіла стосунків з ним, навіть дуже. Хотілось вийти колись за нього заміж, народити маленьку принцесу й отримати своє "жили довго та щасливо", як в казках. Хотілось одного разу отримати від нього пропозицію стати дружиною, ділити з ним одну квартиру, і щоранку бачити його та готувати сніданок. Це і були мої мрії.                                                                                                            

Та не все так просто буває. Наближалось день народження Матвія. І я уявлення не мала про те, що ж йому подарувати. Зупинилася на новій гітарі, яку він дуже хотів. От тільки не знаю, чи вміє він грати на ній. На мить я задумалась, наскільки ж я знаю хлопця. Напевно, лише те, що він дозволяв мені. Але тут я і сама винна, бо ніколи не цікавилась його захопленнями. Хорошою ж я дівчиною була для нього. Але якщо в нас все вийде, треба буде це виправити.                                                                              

Вечірка ж не була гучною, і проходила в нього вдома лише з найближчими гостями. Тут я і побачила того Олега Морозова, який тепер став мені відверто противним. Ні, я розумію, що він просто виконує свою роботу. Але це підло та низько. Та маю зізнатись, він був доволі гарним чоловіком. Високий зріст, підтягнута фігура. Коротке темне волосся та чорні очі. І цей погляд... Він пронизував так, що ставало некомфортно. Тому, я поспішила піти геть.                                                                                            

Подарувавши подарунок та привітавши Матвія, я ще поговорила з Аньою, а потім попрямувала на сходову клітку, аби трохи подихати свіжим повітрям. Стільки багато людей, і більшість з них одягнули фальшиві посмішки. Тобі говорять, як раді бачити тебе, а за спиною обов'язково обговорять кожну дрібницю, що їм не сподобалося. Та те, що я там почула, вразило мене до глибини душі. Там стояли Матвій та Олег. На щастя, вони мене не бачили, але я могла чути кожне слово. І судячи з усього, вони сперечалися.                                                                                                                                       

- Ні, досить. - зло промовив хлопець. - Я і так робив все, що по твоїй думці було краще для моєї кар'єри. Я через тебе покинув дівчину, що стала сенсом мого життя. Ти змусив мене робити те, що хотів. Та нагадаю, що лише ти вважав, що так буде правильно. Ще й цей ультиматум. Олег, ти знав мою ситуацію, і змусив мене зробити такий вибір. Але тепер більше такої помилки не зроблю.          

- Ти не розумієш. - чоловік говорив спокійно. - Так буде краще для всіх. Хвиля популярності через розставання з Оксаною саме те, що тобі потрібно. Ти знову станеш найбажанішим холостяком України. Можливо, тебе навіть почнуть частіше запрошувати на телебачення. А ти розказуватимеш історію про те, що твоє серце розбите. Ти знаєш як дівчатка поведуться на це?                                                      

- Я сказав ні. - чітко проговорив Матвій. - Я своє рішення не зміню. І тепер я більше не покину її. Ніколи, чуєш.                                                                                                                                                                  

- Що ж, тоді раджу тобі шукати іншу роботу. - прошипів Олег. - Адже я особисто подбаю, аби ти не отримав більше жодної ролі. Тому тепер з твоєю акторською кар'єрою покінчено. А ти знаєш, що це означає для твоєї сестри.                                                                                                                          

Матвій хотів щось відповісти, та тут побачив мене. На мить наші погляди зустрілились. Але сльози навернулись на очі, від чого я побігла геть з квартири. Хлопець ж таки наздогнав мене на вулиці, та повернув до себе. І стримувати себе вже не було ніяких сил. Я не могла повірити, що все знову мало повторитись. Але ж він казав, що не покине мене. Він відмовився від пропозиції Олега. Та чи не передумає він, адже Софійці й справді були потрібні ці гроші.                                                                

- Оксана, ти ж чула. Я не збираюсь з тобою розставатись. - його очі були сумними. - Мені байдуже, що кар'єра актора може завершитись. Я працюватиму з Льошою, ми щось вигадаємо. Тим паче, я маю гроші. Їх вистачить на досить довгий час.                                                                                               

Але я бачила, що це було йому потрібно. Знала, для чого це. І я не змушу його обирати. Не хочу аби потім він пошкодував про своє рішення. Я не настільки егоїстична, аби руйнувати чиюсь мрію. Особливо, якщо це маленька дівчинка, що хоче знову ходити.                                                      

- Ні, Матвію. - прошепотіла я, не стримуючи сльози. - Тобі потрібні кошти для Софійки. І я не змушу тебе робити вибір. Може, нам і справді долею написано не бути разом... Ти ж бачиш, що в нас ніяк не виходить. Тому, я не хочу, чесно, Матвію. Я кохаю тебе, але..                                                           

- Оксано... - почав він.