Глава 10

Наближався мій день народження, який я мала відсвяткувати з розмахом. На жаль, через певні обставини батьки та сестра не зможуть приїхати, та я буду вдома скоро, і ми все надолужимо. Але настрою не було зовсім ніякого. Я знала, що все буде на показ, і я знову гратиму роль щасливої іменинниці. Лише мої друзі будуть щирими. І саме це і допоможе мені протриматися цілий вечір. Я вже чекала, аби наступив завтрашній день. Ніколи не любила свій день народження. Для мене це не свято. А зараз особливо...                                                                                                                                       

Ніна особисто зайнялась підготовкою, обіцяючи, що це буде феєрично. Я не дуже цього хотіла, проте після святкування з Аньою, Веронікою, Артемом та Льошою вночі, було, в принципі, нормально. Ну нічого, зіграю радість та здивування, а потім це все завершиться. Отримаю якісь подаруночки, що коштуватимуть величезні гроші. А всі гості будуть доводити, хто з них багатший. До речі, друзі вже вручили мені свої подарунки: від Ані це були мої надруковані книги та багато всяких дрібничок, Артем — величезного м'якого ведмедя, про якого я так мріяла, Вероніка ж подарувала дуже гарну підвіску у формі маски з театру, що було дуже в тему, а Льоша — сам зробив букет дерев'яних квітів. Як же це було мило. І тепер я готова до того, аби відсвяткувати напоказ.                                               

Тому, о п'ятій годині я була вже готова. Вдягнувши коротку білу сукню, срібні босоніжки та розпустивши волосся, я нанесла макіяж та поїхала у ресторан. Не хотілося якось по-особливому виряджатися. А так було цілком нормально. І наступні чотири години перетворились у якийсь театр абсурду. Я постійно посміхалась та приймала привітання і подарунки, удаючи, що мені це дуже сильно подобається. Та насправді, я вже втомилась. Не так я собі уявляла день народження в статусі зірки. Хотілось, аби все пройшло у якомусь особливому місці. Але вже маємо, що маємо...                                                      

Матвій же подарував мені гарний срібний браслет з підвіскою короною, що була прикрашена сапфірами. Це було мило, проте не те, чого б мені хотілося. Я не відчувала, що він довго думав над подарунком. Скоріш це те, чого від нього очікували.                                                                                 

Та все ж треба мені таки дати Оскар за цей вечір...                                                                                 

***                                                                                                                                                                  

Перевдягнувшись в улюблений домашній сарафан, я заплела хвостик та налила келих вина. Всі подарунки були скинуті на диван, і їх я відкрию пізніше. Зараз настрою немає ніякого. Лише від друзів були складені на моєму ліжечку, адже вони значили для мене в рази більше. І там же й лежав браслет від Матвія.                                                                                                                                                     

І тільки я зібралась розслабитись, як у двері подзвонили. І яке ж було моє здивування, коли я побачила Матвія з великою коробкою та пакетом. Він все ще був вдягнений в той самий костюм, що й на дні народженні. Цікаво, чого ж він прийшов.                                                                                                      

- Привіт. - сказав він. - Я... Загалом ось. - він протягнув коробку і пакет. - Ще раз з днем народження. А я маю бігти.                                                                                                                                                   

І він пішов. Так, і що це таке було? Якось занадто дивно. Але в коробці щось шаруділо. Тому, поставивши її на диван, я відкрила кришку. І мало не закричала від радості. Там був малесенький песик. І це цуценятко чихуахуа. Таке риженьке та миленьке. Воно дивилось на мене своїми величезними очима, ніби вивчаючи. А потім голосно тявкнуло, ніби приводячи мене до тями. В пакеті всяке різне для собаці. Під низом же була записка, яку я і прочитала.                                                      

"Оксанко, це принцеса Кнопіада, але можна просто Кнопа. І вона тепер житиме з тобою. В тебе ж знайдеться місце для маленького пухнастика?                                                                                 

Я пам'ятаю як сильно ти хотіла цуцика. І от дарую тобі її. Але не хотілось це робити напоказ перед усіма, адже це особливий подарунок. А на вечірці всі б сто разів це обговорили між собою. Тому якось так.                                                                                                                                                      

Сподіваюсь, тобі сподобається.                                                                                                            

Матвій"                                                                                                                                       

Невже це справді так і він подарував мені песика? А Матвій ще може дивувати. Песик обережно потерся носиком об мою руку. А я не втрималась і схопила його на руки. Моє сонечко, тепер в мене є маленька дитинка.                                                                                                                                      

Мої любі читачі)))

Хочу вам показати Кнопочку, яка тепер буде жити з Оксаною))) Тому зустрічайте)))

Всіх люблю та обнімаю =*