Глава 6

Сьогодні величний день. Свято собутильника. А точніше, Льоша поїхав допомагати двоюрідному брату, а в нас дівішнік з алкоголем і п'яними розмовами. І я знала, що головною темою буде мій любовний трикутничок. Ще б, Аня щаслива зі своїм чоловіком, і хоч інколи вони й сваряться, та Льоша завжди йде миритись першим, навіть як і правий. А подруга довго й не ображається. Оце от точно просто ідеальні стосунки. І як же я хочу такі ж самі.                                                                                 

Тому, ми обговоримо кожен момент мого особистого життя. Від першого погляду на Матвія після того, як я приїхала в Україну, до вчорашнього побачення з Артемом. І подруга хотіла знати кожну подробицю. Навіть те, що я відчула, коли хлопець мене цілував. Але я навіть не знала, як це все описати їй. Та чи зрозуміє вона? Хлопець якого вона кохала, зараз її чоловік. І нехай в них теж були проблеми, та вони ж впоралися.                                                                                                            

Подружжя жило у квартирі Льоші, адже вони не бачили сенсу в купівлі нової та більшої квартири або будинку. Звичайно, поки вони вдвох. Та тут було дуже зручно, ще й відкривався чудовий вид. І в будь-який момент, якщо їм захотілось чого новенького, вони могли просто перейти в будинок навпроти до квартири Ані. Це я розумію ідеальна родина.                                                                                        

- Оце ти закрутила, подруга. - сказала Аня. - То ж треба було так заплутатися. Ще й вони найкращі друзі. Ні, ну тобі для колекції лише Льоші не вистачає. Але тільки спробуй — відкушу носа і приб'ю на місці.                                                                                                                                                                  

За келихом вина я їй розказала абсолютно все про те, що ж відбувалось з того часу, як я поїхала до Туреччини. І про наші стосунки з Артемом не забула згадати. Та й про почуття до Матвія... Навіть для мене це все здавалося таким дивним.                                                                                             

- Я мало, що можу порадити, та хотіла б сказати тобі одне — якщо не кохаєш його, краще відпусти. Справді. - вона зробила ковток вина. - Артем дуже хороший хлопець, і заслуговує на те, аби його кохали. І зараз йому буде краще це все перенести. Він зможе рухатися далі. А от ти ставатимеш все більш нещасною. І одного разу зрозумієш, що це зовсім не те, що тобі потрібно.                           

Тут стукнули вхідні двері, і увійшов Льоша. Щось ранувато він. Але хлопець приніс коробку, та поставив її біля входу. Він виглядав втомленим, що й не дивно було.                                                                       

- По якому приводу свято? - він поцілував свою дружину. - Чи я тут буду зайвим? Якщо так, то нічого. Я можу піти в кімнату, або подзвонити комусь та десь затусити.                                                                  

- Та ні. - потиснула плечима я. - Даси мені пораду? Як хлопець. Адже я просто не знаю, що мені робити.                                                                                                                                                            

- Почекай. - він налив собі вина та відпив трохи. - От тепер я готовий. Тільки якщо це буде в рамках пристойності. Але без питань про біологію, бо я ненавидів цей урок. І щось, що не стосується ваших дівочих штучок.                                                                                                                                       

Я ж лише розсміялась. Які ж вони схожі. З того часу як він став чоловіком Ані, я почала до нього ставитись як до старшого брата. Йому можна було зателефонувати в будь-який момент коли погано, і він завжди міг підняти настрій. Тому, не довго думаючи, я йому коротко переказала історію, впустивши моменти з Матвієм. Не знаю чому, та мені не хотілось, аби він знав, наскільки я закохана. Я то розуміла, що він не розкаже. Та все ж...                                                                                                            

- Знаєш, Артем мій найкращий друг з дитинства. І я бачу, що він і справді закоханий в тебе. - він посміхнувся. - Та якщо ти справді не кохаєш його, навіщо це все? Тим паче, Матвій зараз цілком вільний.                                                                                                                                                      

- А до чого тут він. - здивувалась я.                                                                                                            

- Та так, ні до чого. - він знову відпив вина. - Якщо тобі хоч трохи дорогий Артем, не мучай його та припини стосунки. Це піде на користь вам обом.                                                                                 

Аня ж лише підморгнула своєму чоловікові. Значить, вони обидва щось знають, і навіть не збираються мені говорити. І от як мені вмовити їх? Оце от проблема мати спільних друзів. Але вже друга людина сказала, що так буде краще. До того ж, я думала так само. Значить, рішення прийнято...