Глава 5

Сьогодні Артем запросив мене на побачення. І чесно, на якусь мить я подумала про те, аби відмовитись. Та це буде негарно, тому я таки погодилась. Хлопець був дуже радий, проте я не поділяла його захвату. От не знаю, ніби хороша ж акторка, чому тут не можу зіграти? Можливо через те, що я усвідомлюю, що це реальне життя. Моє життя. І хоч тут мені хочеться бути справжньою. Без масок та гриму. Та все ж я грала роль ідеальної дівчини. Саме такої, на яку заслуговує Артем. Я вдавала перед всіма. Але Аня занадто добре мене знала. І весь час говорила, аби я була чесною хоча б із собою й припиняла весь цей цирк, поки Артем ще зможе оговтатись від усього цього. Поки я не розбила йому серце. Якесь егоїстичне почуття всередині мене не давало цього зробити. Я так і залишилась заручником власних бажань.                                                                                                    

Я уявлення не мала, куди він мене поведе. Та й власне цікавість не так сильно розпирала мене. Господи, Оксанко, ну прояви хоч трохи інтересу. Хлопець старається, хлопець тебе кохає. Світ не зійшовся на Матвії. Але для мене саме так і сталося. Я вічно порівнюю його з Артемом. І розумію, що другий значно програє на його фоні. Але це все лише по одній простій причині — я кохаю саме Матвія. Не дивлячись ні на що, він ніяк не забереться з мого серця. І кожен раз, коли я бачу його, мені не вистачає повітря. І найгіршим було те, що я розуміла, що це не взаємно.                                          

Ну так, бути з іншим, потім одружитись з іншим, народити йому дітей, і все життя жити з тим, кого не кохаєш. А може, це й не так вже погано. Скільки людей так живуть, і нічого. З часом звикають і все в них добре. От тільки коли бачиш їх очі, все розумієш. Та я так не зможу. Я хочу отримати свою казку. Хочу кохати і бути коханою. От тільки на жаль, що в мене на ці пункти дві різні людини.                           

Стосунки з Матвієм були картонними, ніби з серіалу. Все почалось просто неймовірно, але хепіенду не сталося. Наша історія більш наближена до холодної реальності, ніж хотілося. А от Артем тут, поряд. І він цілком справжній та щирий. Хіба це не те, що треба для щастя? Може й так, але чомусь я не могла думати про когось іншого. Я можу з ним залишитись. Та поки ми дійдемо до чогось серйознішого, в мене душа помре.                                                                                                                                       

Я жахлива людина, використовую такого хорошого хлопця. Кому і що я намагаюсь довести? Може, варто таки вже остаточно визначитись, чого я хочу? Рано чи пізно так і доведеться зробити...          

***                                                                                                                                                                  

Я вдягнула доволі милу синю сукню з пояском та бежеві туфлі на танкетці. І розпустивши волосся, нанесла трохи макіяжу. Я довго обирала собі образ, аби виглядати так, як подобається Артемові. Але коли ми зустрічалися з Матвієм, я не турбувалась такими речами, знаючи, що він кохає мене будь-якою. Принаймні, так мені здавалося. Але, зізнатись чесно, той час був найкращим в моєму житті. Я була такою щасливою, що літала ніби гелева кулька. І якби хлопець мене відпустив, то полетіла б високо в небо. Але все сталося зовсім по-іншому. Він зруйнував мене, вирвав по-живому серце, не залишивши нічого натомість.                                                                                                            

І ми прийшли... до ресторану. Самого просто і звичайного. Ні, мені дуже приємно. Але це і є особливе побачення? Та добре, не будемо робити поспішних висновків. Може щось буде далі цікавеньке. Треба лише почекати. Тато завжди мені казав, що коли хлопець закоханий, то хоче дивувати дівчину, роблячи якісь милі сюрпризи та особливі зустрічі. А не веде її в простий ресторан. Саме так і робив Матвій. Може досить вже згадувати його? Дам Артему ще один шанс.                                                                  

Але ні, він зробив замовлення, адже я довірилась його смаку. І не прогадала. Все було доволі смачно. А коли заграла приємна музика, він запросив мене на танець. А я згадала той момент на весіллі Ані. Ще тоді я не знала, що це буде останнім. І скоро моє життя поділиться на до та після. Та тоді я просто насолоджувалась чудовим момент, сподіваючись, що колись так буде і на нашому весіллі. А я ж пообіцяла собі не згадувати Матвія...                                                                                                            

Потім ми гуляли по парку, і він проводив мене додому. Артем віддав свій піджак, аби я не змерзла. І так, ми тримались за руки й говорили. Проте, це більше було схоже на зустріч друзів, ніж на побачення. Отак, ніби ми з Льошою вийшли кудись погуляти. А потім він би повернувся додому, до дружини.          

І навіть коли ми прийшли до мого будинку, поцілунку то нормального і не було. І в цей час я уявляла Матвія. Ну не можу я більше обманювати Артема. Та й не хочу. Час вже це все завершувати...