Глава 28

Що ж, от і настав день весілля. Чесно, я його дуже чекала, адже цей день був по-справжньому особливим. Сьогодні казка знайде своє логічне продовження. Все було так схоже на ті Діснеївські мультфільми, коли дівчина виходить заміж за принца та отримує своє "довго та щасливо". От тільки я ніколи не думала, що все може так статися і в реальному житті. Тим паче, на моїх очах.       

Аня прийняла рішення не влаштовувати дівич-вечір, бо не любила просто цю традицію. Ну, я не розділяла це бажання, але все-таки прийняла її. От коли в мене буде весілля, то я обов'язково влаштую таку вечірку, що ще тиждень будемо відходити. Тому ніч перед весіллям вона провела... Пишучи продовження книги. Весело чи не так? Й аргументувала це тим, що вона так заспокоюється. Але я бачила, що подруга нервує. До того ж, дуже сильно. Ні, ну добре, вона от-от зробить найважливіший крок у своєму житті. Але ж вони так кохають одне одного. А це лише невеличка розминка перед довгим та щасливим сімейним життям.                                                                                 

Ще вчора вона зробила собі манікюр, блакитні нігтики з білими малюнками музичних нот. А сьогодні справ було не менше. Для початку, їй накрутили волосся гарними великими локонами, що тепер вже спадали на спину.Так, з часу мого приїзду волосся відросло і вона повернула свій натуральний чорний колір. До того ж, весь місяць вона старанно слідкувала за ним, аби ніщо не зіпсувало цей день. Макіяж був легким і лише підкреслював її природню красу. Та навіть так, що великі очі здавались ще більшими. На голову вона вдягнула невеличку корону, що притримувала фату. Також, була гарна підвіска у вигляді крил, що подарував їй Льоша, а ще браслет, який дістався їй від рідної матері. А потім вже прийшла черга сукні.                                                                                                                                       

Яка ж Аня була гарна, ніби справжня принцеса. Це її особливий день, і сьогодні вона має бути справжньою королевою. Вдягнувши свою бузкову сукню, я теж була готова. Весілля було в тематиці пастельних кольорів, але найбільше бузкового і світло-блакитного кольору. Навіть троянди та лілії, якими прикрасили зал, були такого ж кольору. Саме про таке весілля Аня і мріяла. Все пройде як в тих романтичних фільмах про кохання. А потім вони проживуть довге життя разом, в них з'являться дітки, а там вже й онуки. Це ж так чудово.                                                                                                            

Коли Льоша побачив Аню, що йшла до вівтаря (та, виїзна церемонія, американські традиції і всяке таке), сотні емоцій відбилися на його обличчі. Від неймовірного щастя до сумнівів, що це відбувається з ним. Здається, хлопець досі не може повірити, що Аня погодилась. Сьогодні вона стане його дружиною. Все було так романтично, що я навіть не стримувала сліз. І я така не була одна. Поряд сиділи прийомні батьки подруги, так там навіть тато плакав. Ще й сильніше за маму. Ще б, вони віддають свою єдину донечку, яку любили сильніше за все на світі. Ось це яскравий випадок, коли родина — це не завжди рідна кров. Інколи абсолютно чужі люди можуть стати найріднішими. Я впевнена, що в цей день і рідні батьки дивляться на неї з небес, пишаючись, що вони мають таку чудову дитину.                                                                                                                                       

Матвій же тримав мене за руку, ніби підтримуючи, та я бачила, що він напружений. Що ж в нього відбувається? Так хотілося дізнатися все в нього. Та сьогодні Анін день, тому поговорю з ним про це завтра.                                                                                                                                                           

***                                                                                                                                                                  

Ресторан ми вибрали дуже крутий. Усе було зроблено в стилістиці лісу. По перше, він і знаходився серед багатовікових дерев, що створювали якусь особливу атмосферу. Скляна стеля лише додавала чарівності. Посередині зали було штучне дерево, де і стояв пульт та музикант, а навколо могли танцювати пари. Трошки далі стояли столи з дерева, прикрашені листям та гілки звисали з дерев. Ще й повсюди квіти пастельних кольорів. Неймовірно гарно, від чого перехоплювало подих. Нехай я і до того бачила це все, але то було не так.                                                                                                            

І Аня з Льошою просто світились від щастя, не в силах навіть на мить відійти одне від одного. Сьогодні їх мрія стала реальністю, вони одружилися. Коли я писала свою першу книгу, то уявляла щось схоже. І тоді я думала, що це чисто вигадка. Такого не буває. Але ні...                                                      

- Вітаю вас з одруженням. - сказала я обійнявши їх, коли підійшла моя черга вітати. - Ви просто ідеальна пара. І я впевнена, що у вас все буде просто ідеально. А якщо ні, то Льоша, я тебе приб'ю за неї. Так що дивись мені, не ображай її.                                                                                                            

- Дякую. - Аня широко мені посміхнулась. - Я найщасливіша зараз. І впевнена, що в нас все буде просто чудово.                                                                                                                                       

- Як і я, кохана. - сказав Льоша, поцілувавши свою вже дружину. - І я радше сам себе вб'ю, ніж дозволю хоч комусь її образити.                                                                                                                                       

А я трохи відійшла, адже знову в мені почала прокидатись якась заздрість чи що. Я теж хотіла стати дружиною людини, яку безмежно кохала.Це так неправильно, адже такі відчуття не призводять ні до чого хорошого.