Глава 26

Матвій дуже хотів познайомитися з моєю мамою. Вона знала, що я зустрічаюся з ним, і, інколи, навіть говорила з ним по телефону чи вайберу. Тобто, вони були знайомі заочно. І коли я розказала про це Ані, вона відповіла, що це зовсім на нього не схоже. Хлопець, що весь час уникав будь-якого натяку на серйозні стосунки, зважився на такий крок. Наскільки я знаю від подруги, адже Матвій оминав цю тему, він кохав колись. Так сталося, що вони з Артемом закохалися в одні дівчину, з якою знайомі ще з інтернату. Але вона не обрала жодного з них. Спочатку, хлопці навіть не хотіли з нею спілкуватись, адже дівчина розбила серце обидвом. Та потім вияснилося, що вона просто не хотіла руйнувати їх дружбу, адже не відчувала якихось справжніх почуттів. І я знала, хто вона. Але ненависті до неї зовсім не було, адже вона поступила правильно.                                                                                 

Він навіть запропонував зустріти її разом, а потім відвести в якийсь ресторан чи просто вдома поспілкуватись. Усі ці дні він хотів провести з ними. Але найбільше здивування було тоді, коли я побачила, в чому він збирався зустріти мою маму. Ніколи його не бачила настільки офіційним — чорна сорочка, застібнута на всі ґудзики, темно-синій піджак, чорні джинси та туфлі такого ж кольору. Сама суворість, не вистачає лише краватки. Проте, думаю, десь він її таки припас. Може таки варто пошукати по кишенях? Я собі просто уявляю, що ж з ним буде, коли ми поїдемо до мого батька. Він вдягне смокінг та метелика?                                                                                                            

- Слухай, моя мама дуже мила жінка. - посміхнулась я. - Не треба було так нервувати. Вона ж не влаштовуватиме тобі іспит чи допит. Просто познайомитесь, дізнаєтесь ближче одне одного. Хто знає, може кинеш мене, бо закохаєшся в неї.                                                                                                      

- Не думаю. - він був не настроєний на жарти. - Хочеться справити на неї хороше враження. Тим паче, якщо вона чула про мою репутацію. А то ще не дозволить мені зустрічатися з тобою, а я без маминого благословення не зможу. - він мені посміхнувся.                                                                                 

- Ти їй сподобаєшся. - я потягнулась поцілувати його, та розстібнула верхній ґудзик. - В нас з нею дуже схожі смаки. А для мене ти нічого такий.                                                                                                     

Тут оголосили прибуття потягу, і я потягнула його туди. Піднявшись на третій перон, прийнялись чекати. Аж ось він під'їхав. Вагон ми знайшли саме в той момент, як потяг зупинився. "Львів-Київ" в цей раз приїхав без запізнень. З нього вийшла моя мама, яку я одразу ж обійняла. Навіть і не думала, що настільки скучила за нею. Цей близький запах, знайомі руки та рідне обличчя. Це все нагадує мені про дім. Вона зовсім не змінилась, а для приїзду в столицю навіть вдягнула свою улюблену сукню та туфлі.  

- Донечко, а ти змінилась. Ще гарнішою стала. - вона знову мене обійняла. - Я так скучила за тобою. Дуже сильно.                                                                                                                                       

- Я теж. Мамо, познайомся, - сказала я. - Це Матвій, мій хлопець. Хоча, ви й знайомі, але зараз це сталося при особистій зустрічі.                                                                                                            

Ох, він знову застібнув той ґудзик. От же ж Придурок. Ні, ну невже можна настільки переживати за те, що скаже моя мама. Треба буде таки розпитати в нього про його батьків, адже для мене дивно, що ж в нього таке сталося в житті.                                                                                                            

- Дуже приємно. - посміхнувся він.                                                                                                            

Мама одразу притягнула хлопця у свої обійми. Це було дуже мило, адже він на дві голови був вищий за неї. Спочатку хлопець напрягся, проте потім обережно обійняв її, закривши очі. Прямо зараз розплачуся.                                                                                                                                                         

- І мені. - відповіла мама, розглядаючи її. - Що ж, тепер я чекаю на чудову історію вашого кохання, яку ви мені розкажете прямо зараз. І я не приймаю жодних відмов.                                                               

Ох, ну моя мама не змінюється. Тільки познайомилися, а вже розпитує про все, що її цікавить. От хотілось би мені перейняти таку її особливість. Та вона повною мірою дісталась моїй сестрі. Ну що ж, думаю, нам буде весело втрьох.                                                                                                            

***                                                                                                                                                                  

А їй Матвій дуже сподобався. Вона пробула в нас лише три дні, але вже встигла дуже полюбити хлопця. Він намагався якось допомогти її, ввічливо розмовляв. Я навіть за весь час не почула жодного жарту від нього. Так дивно, але він і справді намагався сподобатися. Такий бусінка. Мама навіть сказала мені, що дуже пощастило мати такого хлопця. І аби я передала йому, що не варто її боятися, бо вона не боляче кусається.                                                                                                            

Мама навіть побула на знімальному майданчику. Їй там сподобалась, і вона пообіцяла, що буде обов'язково дивитись серіал. Думаю, десь в ній закралась думка про те, що може теж варто спробувати себе в кіноіндустрії. А чому би і так? Мені здається, в неї б вийшло просто чудово. Стали б відомою родиною. Хто знає, може колись...