Глава 23

Що ж, за тиждень в Льоші таки вийшло підготуватись до пропозиції. І я мала прийняти в цьому дуже активну участь. Чесно, я знала, що буде, проте до самого кінця не уявляла як все відбуватиметься. Але це так прикольно. Було видно, що хлопець і справді все досить довго продумував, адже враховані всі дрібниці. Може, якщо з цим придурошним (ото в нас любов!) в нас все буде добре, колись і отримаю якийсь такий сюрприз. Звичайно, було б дещо інше, адже таких талантів в Матвія немає, але було би круто. Та, здається, таких хлопців, як Льоша в Ані майже немає. І я рада, що він є саме в неї, бо подруга як ніхто інша на це заслуговує. Після стількох випробувань, які підкинула їй доля, Аня просто зобов'язана стати щасливою.                                                                                                                     

Так повернемося до моєї ролі у всесвітньому плані по виданню заміж Анни Ковальської. Я мала затягти її в кафе, де завчасно все вже було приготовано й оплачено Льошою. Ніби-то, хотіла просто посидіти в крутому місці, яке мені порадили. І, на щастя, Аня й не задавала зайвих питань. Останнім часом вона постійно жалілась, що Льоша починає приділяти їй менше уваги. І вона чомусь вважала, що він її розлюбив. Ех Аню, знала би ти правду. Але я пообіцяла мовчати, адже це має стати сюрпризом для неї. Нічого, подруго, скоро ти літатимеш від щастя.                                                      

Ми говорили ні про що та пили каву з тістечками. Аня була така засмучена, що мені хотілось підтримати її. Але от нормально жартувати я просто не вмію, тому і розказувала історії зі свого студентського життя в гуртожитку. Ох, це було епічно. І на мить, мені таки вдалося побачити посмішку подруги. Що ж, лишилось ще зовсім трохи.                                                             

І коли прийшов час, до нас підійшов офіціант, що був засланим козачком. Ще вчора Льоша та власник ресторану особисто обрали людину, що зробить це. Він був доволі симпатичним хлопцем з прекрасним голосом та гарними манерами. Взагалі, Олексій настільки переживав, що хотів найняти спеціального актора. Але цей настільки ідеально підійшов, що просто не лишилось сумнівів.                                     

- Доброго дня. Перепрошую, ви Анна Ковальська? - спитав він.                                                                

- Так, це я. А що, щось сталося? - здивувалась подруга.                                                                         

- Ні, нічого. - він м'яко посміхнувся їй. - Це вам передали й просили, аби ви зробили саме так, як написано в цій записці.                                                                                                                               

І хлопець пішов, а Аня, не втримавшись, одразу ж розвернула та почала читати. Ох, вона ніколи не відрізнялась терпінням. Хоча, дивно, що вона не почала розпитувати офіціанта про те, від кого вона і для чого. Це була записка на папері, схожому на старовинний та прикрашена блакитними візерунками. Ох, скільки часу ми витратили на те, аби обрати його. Здається, у продавчині досі шок. "Слідуй за метеликами!" - говорилося в ній.                                                                                                            

- Що це таке? - не зрозуміла подруга.                                                                                                            

Я ж лише потиснула плечима. Все-таки, я досить непогана акторка. Більший гонорар попросити, чи що. Аню почала переповнювати цікавість. Швидко вийшовши на вулицю, ми і справді побачили паперових метеликів, що прикрашали найближче дерево, і утворювали якусь доріжку, перекидаючись на наступні. Що ж, виглядало це ефектно. Але на це ми витратили пів дня. На щастя, Льоша замовив спеціальні гірлянди з вирізаними метеликами. Це все ручна робота, тому я навіть і уявляти не хочу, скільки це все може коштувати. Було видно, що хлопець не збирається економити на такій важливій події. Люди ж теж дивились, не в силах зрозуміти щось. Аня таки вирішила послідувати за метеликами, тому що їй було цікаво дізнатись, що ж там очікує.                                                                                                            

І через хвилин шість наших блукань серед дерев та будинків, ми вийшли на невеличку площу, де вже літали і живі блакитні метелики. Наскільки я пам'ятаю, вони були спеціально вирощені та натреновані. Навіть уявлення не маю, як це можна було зробити. А ще троянди. Багато синіх троянд та лілій — улюблених квітів Ані. Все виглядало настільки чарівно, що хотілось засняти кожен сантиметр цієї краси.                                                                                                                                       

І посередині стояли музичні інструменти, якісь люди і Льоша. Він був дуже гарний сьогодні. В блакитній сорочці, джинсах та білих кедах. Ніби звичний його стиль, але зараз було все по-особливому. І навіть звідси я бачила, наскільки він нервує. Та й Аня застигла на місці, ніби заворожена. Я ж обережно підштовхнула її до хлопця, і вона підійшла до нього.                                                                                 

- Кохана моя, - почав говорити він. - Це все для тебе. І я зараз дуже хвилююсь, проте сподіваюсь, що тобі сподобається.                                                                                                                                       

І він почав співати для неї нову пісню, яку готував доволі довго, відточуючи до ідеалу. Але звучало і справді неймовірно, ще й назва так в тему - "Мій ангел". А які гарні слова... От цей хлопець розуміється на освідченнях. І оригінально, і запарився. А я тепер уявляю, що ж дві такі творчі людини вигадають собі на весілля. Невже замість голубів в небо запускатимуть ракети? Чи підземне весілля. Та Господи, від них можна очікувати будь-що. Але я, чомусь, впевнена, що це буде неймовірно гарно. Думок, що Аня відмовиться виходити заміж, в мене навіть і не було. Особливо після того, як вона навіть від думки про те, що вони можуть розійтися, так страждала.