Глава 22

Я якраз сиділа вдома, пишучи продовження своєї книги, а Аня ж щось малювала. Завжди дивувалась, як в ній одній вміщається стільки талантів? Коли ми тільки почали спілкуватись, я думала, що це все неправда. Але поступово на моїх очах творилася магія. Я бачила фото її малюнків, коли вона тільки робила ескізи. Особисто чула її гру на музичних інструментах та спів.                                                      

Але час був втілювати наш план в життя. Льоша хотів освідчитися дівчині найближчим часом. І це було так мило. Він вже мав приблизну ідею того, як саме робити пропозицію. І чесно зізнатись, я була вражена. От просто уявити, хлопець два метри зростом, і з широкими плечима та підкачаний, перетворюється на закоханого хлопчиська, який жити не може без дівчини. Але і дивно, вони ж зустрічаються лише кілька місяців. Та я бачила, що це справжнє кохання. А значить, що немає різниці скільки часу пройшло. От якби Матвій вирішив різко зробити мені пропозицію, чи наважилась би я? Не знаю навіть, про таке не думала. Ми ж лише зовсім трохи зустрічаємося. Що ж, час наважитися поговорити з подругою.                                                                                                                                       

- Аня, а можна нескромне питання? - ну не вмію я обережно питати.                                                      

Це завжди було проблемою для мене. Я завжди все говорю як є, а не поступово підводжу до того. Мама каже, що я не тактовна. А як на мене, так навіть набагато краще. Не треба довго ходити навколо.  

- Якщо в рамках пристойності. - посміхнулась вона. - Хоча, я згідна відповісти на будь-яке питання, що не стосується підручників з біології. Ненавиділа цей урок. Ну, і звичайно не питай про те, кого я люблю більше, адже не зможу відповісти.                                                                                                            

- Та ні, я стосовно Льоші. - я подивилась на неї. - Ти його кохаєш?                                                      

- Звичайно. - потиснула плечима Аня. - А що?                                                                                 

- А як ти це зрозуміла? - що ж, це буде корисно і для мене.                                                                     

Вона відклала альбом та олівець, і сіла пряміше. От якби в мене хтось спитав, чому я закохана в Матвія, я б не змогла відповісти. От що в ньому такого особливого? Ні, для мене вибір очевидний, але для інших... Він просто зміг почути ту пісню, що звучить в моєму серці. От і все...                                  

- Навіть не знаю. - подруга уважно дивилась на мене. - Просто в один момент зрозуміла, що не можу навіть дихати без нього. Спочатку я дуже злякалась, адже такі відчуття були для мене в новинку. Боялась занадто сильно прив'язатися, адже потім боляче втрачати. Кохати — це коли ти хочеш його постійно бачити, навіть без усіляких побачень чи решти. При тому, ми обидва маємо купу недоліків. Та це ніби не помічається.                                                                                                                                 

Аня важко видихнула. Я бачила, що для неї це справді важливо.                                                      

- Інколи я думаю, що він знайшов в мені. Чому саме я? - вона уважно подивилась на мене. - І я дуже боюся, аби він не розчарувався у власному виборі. За своє життя я дуже багатьох втрачала. І лише тоді я знайшла родину, що прийняла мене та полюбила. Так само було і зі стосунками. Ти ж знаєш мою історію... Важко повірити, що хтось здатен кохати мене. Щиро і по-справжньому. Я ж така дивна, ще й маю стільки недоліків.                                                                                                                                

- Повір, я бачила як Льоша дивиться на тебе. Для нього ти ідеальна. І не варто навіть думати, він не покине тебе. - я посміхнулась подрузі. - А ти хотіла б чогось більшого з ним?                                    

- Дуже. - поспішно сказала дівчина. - Але ми зустрічаємося лише кілька місяців. І я не знаю, чи думає він про це. А я поспішати не буду. Хоча, я мріяла про те, аби жити з ним разом. Можливо, зіграти весілля. А потім, через кілька років, маленькі би дітки бігали тут. Взагалі, треба жити сьогоднішнім днем і насолоджуватись тим, що є. Це тобі порада від мудрої тьоті Ані.                                                      

Я ж лише розсміялась, стримуючись аби не кинути в неї подушкою. Ось ми і все вирішили. Як я і казала Льоші, Аня точно скаже так. Вона ж так кохає його. Взагалі, я ледве стримувалась, аби все їй не розказати. Тоді би всі сумніви в неї пропали. Вони такі милі та романтичні, що на очах знову мало не виступили сльози. Так хотілось відчути щось схоже...                                                                                 

***                                                                                                                                                                  

- Так і що вона сказала? - я якраз була на зйомках, коли мені зателефонував Льоша.                           

Я навмисно не дзвонила хлопцю з самого ранку, аби трохи провчити його. Ну та, от така я зла. Нехай трошки помучається, аби ще сильніше цінував мою подругу. Хоча, це було трохи жорстоко. Але ж він готується до сімейного життя, тому нехай звикає.                                                                                 

- Сказала, що ти дурень. - відповіла я.                                                                                                            

- Аня не могла такого сказати...                                                                                                                       

- А я так. - я стрималась, аби не розсміятись. - Кохає вона тебе, навіть не смій сумніватись. І тому, сміливо можеш робити їй пропозицію. Впевнена, Аня буде найщасливішою дівчиною. А то ви подивіться на нього, весь такий розпереживався. Сотні хлопців освідчуються, не уявляючи, що їх чекає. А ти... Як ви взагалі з Аньою уживаєтесь? Певно, після весілля повбиваєте одне одного.