Глава 11

Вже майже два тижні йдуть зйомки серіалу "Гра для двох". І, маю зізнатись, мені це дуже подобалося. Навіть те, що весь час поряд був Матвій. Я вже звикла до усіх наших перепалок, і навіть чекала на них. То типу різновидність "Стокгольмського синдрому" чи що? Але Придурок мені ж не подобається. Тому, можна спокійно видихнути. Навіть те, що ми постійно в одній компанії мені подобається. Це вже починало по-справжньому дратувати. Адже інколи він був майже схожим на людину. Особливо, коли в нього проскакувала турбувати. Думаю, що таки Аня поговорила з Льошою, а він сказав Матвію, аби той мене захищав весь час. А слово друга або його прохання для нього закон.                                              

Які ж в нього круті друзі. Артем завжди мене підтримував на зйомках, стараючись підняти настрій. Який би поганий настрій в мене не був зранку, хлопець робив все кращим. Це певно якийсь різновид таланту. Та навіть Талія і близнюки були дуже милими та добрими. Таким чином, на знімальному майданчику лише Матвій в нас начепив корону, вважаючи себе геніальним актором.                           

А от Аня з Льошою були такі милі та закохані, що мені теж захотілося справжнього щастя. Їх спілкування не завжди було романтичним. Інколи, вони відверто підколювали один одного. І здавалося, що вони от-от посваряться. Проте, це було зовсім не так. Льоша носився з нею так, ніби дівчина для нього найбільша у світі дорогоцінність. І нехай хтось тільки наблизиться до неї. Так хотілося, аби хтось подивився на мене так само.                                                                                                                      

І я сподіваюсь, що скоро так і буде. Життя хоч і не справедливе, та я ж не лишусь сама. Десь таки є мій принц. Нехай поки катається там на якийсь кобилці, та згодом я його заберу.                                   

***                                                                                                                                                                 

Сьогодні Павло нас дуже обрадував, адже ми їдемо на зйомки в Буковель. Виїжджаємо завтра, і лише ми з Матвієм. Як сказали, масовку знайдемо на місці. Талія й Артем же лишаються в Києві, адже їх сцен там немає. І от палка двох кінців. З однієї сторони я просто обожнюю Буковель, але з другої не хочу терпіти того напищеного індика. Святі піченюшкі, і що ж тепер робити то? Відмовитись я не можу, бо в мене контракт. Та й не хочу. Мені настільки подобалась ця робота, що я б нізащо не відмовилась від цього.                                                                                                                                                      

Що робити? Значить, зібрала я речі, сіла в автобус і вперед у Франківську область. От тільки була невеличка проблемка — здається, я захворіла. Вже відчуваю, як підіймається температура, та й у горлі першить. Я старалась тихенько кашляти, аби ніхто не помітив. А там нічого, буде цілий день до зйомок — відлежуся та підлікуюся. Але ж який сюрприз мене чекав попереду.                                   

Як виявилося, вся знімальна група зупиниться на віллі Вікторії, адже там ближче до місця зйомок, а мені та Матвію зарезервували номери в Radisson Blu Resort. Ну, як номери.                                      

- На жаль, номер лише один. - сказала мила дівчина на рецепції.                                                             

Не зрозуміла, в мене що, слухові галюцинації? Я дивилась на дівчину, яка мене вже, напевно, вважала розумово відсталою, і щиро не розуміла. Якщо номер один, то що ж нам тепер робити? Мені спати на вулиці чи що? Але підійшла Олена, аби все вирішити. Господи, най би вони знайшли ще один. Я навіть згідна на найменший.                                                                                                                                  

- Я не можу нічим допомогти, зараз сезон, і всі номери зайняті. - намагалась пояснити дівчина. - Якби ви приїхали раніше...                                                                                                                                    

- Тоді може я поживу на віллі Вікторії? - спробувала я. - Чи оце от? - я вказала на Матвія. - Має ж бути хоч якийсь вихід.                                                                                                                                          

- Там теж немає вільних номерів. - сказала Олена. - Ми все підраховували. Доведеться вам таки разом переночувати. Але це лише на кілька ночей. Та і я спробую придумати щось завтра. Потерпи.               

Легко сказати, потерпи. От нехай забирає його до себе в номер і терпить там скільки захоче. Від безсилля хотілось вити, та, здається, в нас просто немає виходу.                                                           

***                                                                                                                                                                   

На вечір я таки відчувала, що мені стає гірше. Піднялась температура і дуже сильно посилився кашель. Відчувала себе розбитою, а присутність Придурка робила все ще гіршим. Та я лежала в теплому ліжечку, виселивши Матвія на диван. А він, на диво, був не проти. Може то щось в лісі вимерло?                                                                                                                                                      

- Що то ти розкашлялась? - спитав він.                                                                                                         

- Не бійся, зараза до зарази не пристає. - буркнула я.                                                                      

Хлопець ж насторожено подивився на мене. Підійшовши, він поклав руку на лоба, від чого я мало не відсахнулась. Та все ж стримала себе. А його дотики були навіть приємними. Якби ж мені не було так погано.