Глава 10

Ох, святі піченюшечкі. Який це був неймовірний день. Ми знімали лише перші сцени, де було знайомство з головними героями. І так чудово відчувати цю атмосферу, коли на наших очах створюється справжня магія. Коли я була маленькою, то весь час дивилась цікавинки про створення фільмів. Але вони не передають і частину всього того, що тут відбувається.                                   

А тепер пройдемося по головних акторах. Ісу, найкращу подругу Мелоді, грала відома акторка з США — Талія Бенкс. Я ж подякувала своїй вчительці англійської мови, що змушувала мене вчити її. Дівчина, не дивлячись на свій статус, була доволі мила та приємна, і мені навіть подобалось спілкування з нею. От тільки чогось, хоч віддалено, схожого на дружбу в нас не буде. Рока і Дарелла, близнюків та геніїв команди, грали Давид та Назар. І це була їх перша роль, тому вони розуміли мене. Та їх вічний оптимізм, та незгасаюча енергія весь час піднімали настрій кожному на знімальному майданчику.                                                                                                                                            

Я поки собі це все не дуже уявляла, адже ми не знаємо, як виглядатимуть деякі сцени, поки немає жадних спецефектів. А їх у фантастичному серіалі буде немало. Так, Мелоді читала думки, і там можна обійтися простим закадровим голосом. Але як бути з Ісою, що генерувала блискавки з пальців. Або Тайлера, який перетворювався на вовка.                                                                                                 

Та які емоції в мене лишились. Це так чудово бути частиною чогось такого великого, як створення серіалу. Навіть присутність Матвія мене вже не так дратувала. А от Артем мені сподобався. Як виявилось, він був на зйомках в Австралії, і лише вночі прилетів. Та тепер ми будемо бачитися частіше, адже знаходимося в одній компанії.                                                                                           

Матвій, Артем та Олексій з дитинства були не розлий вода. І з часом це не змінилося. То так мило, але Матвій псував це все. Чи може він не завжди був таким Придурком? В мене досі в голові не вкладалося, як такі чудові хлопці могли дружити з ось цим? Хіба вони в минулому житті завинили ще сильніше ніж я? Але хто знає, може як друг він і справді хороший.                                                       

Так невже проблема таки в мені?                                                                                                                    

***                                                                                                                                                                     

- І як перший знімальний день? - спитала Аня, коли я приповзла додому. - Все пройшло так чудово, як ти собі уявляла?                                                                                                                                            

Впавши на диван, я лише простогнала. І як я примудрилася так втомитися? Не хотілося ні говорити, ні щось робити. Але, відкривши одне око, я побачила, що Аня перебирає свій гардероб. І підозріло посміхається... Ну ні, Боженько, ти ж добрий. Будь ласочка, аби лише це маленьке бісенятко знову чогось не придумало. Я готова навіть на тиждень відмовитись від м'яса або кави, аби тільки решту вечора провести в горизонтальному положенні під ковдрою та з якимось серіальчиком.                      

Так, якщо я швиденько забіжу у ванну кімнату і почну мити голову, вона мене може й лише в спокої. Звичайно, гарантії ніякої немає, проте надія помирає останньою. І тільки я подумала про то, як Аня сказала.                                                                                                                                                       

- А чого це ти лежиш? Збирайся давай. - вона прийнялась фарбувати губи. - В нас лишилося досить мало часу. І якщо ти поспішиш, то, можливо, ми навіть і не запізнимося. А мені би дуже цього не хотілося.                                                                                                                                                        

- Ні. - простогнала я. - Що ти вже знову придумала? Кажу одразу, пити я не буду. Веселитись теж не особо хочеться. А якщо там буде ще й Матвій, то тоді я навіть не посміхнуся. Краще я лишуся вдома з серіальчиком та смаколиками.                                                                                                                 

- Та ми культурно відсвяткуємо одну подію. - розсміялась подруга. - Взагалі, Льоша закінчив крутий проект, проставляється. Ми посидимо в ресторані, поїмо, послухаємо музику, ну і трохи вип'ємо. Все буде цивілізовано. А потім по скорше поїдемо додому, і ти добряче виспишся.                                    

Я розуміла, що сперечатися даремно, тому і прийнялася вдягатися. Я, звичайно, люблю Аню. Та оцей її оптимізм та вічна енергія колись мене доб'є. І я сподіваюсь, що це таки станеться в зручному ліжечку з серіальчиком...                                                                                                                                            

***                                                                                                                                                                  

Культурно посидимо, ну так... Мені здається, я неправильно розумію це слово. Або в них так сильно скривлене сприйняття цього. Значить, Льоша вирішив зняти весь ресторан, який був доволі невеликим. Тут грала гучна музика, і купа алкоголю. Це був спільний проект його компанії, тому і свято було для всіх.                                                                                                                                                                  

Але окремо сиділи я, Льоша з Аньою, Артем, Матвій та ще один хлопець — Денис. Про нього я чула досить багато від Ані, адже це її найкращий друг ще з дитинства. І саме він підтримував її весь час, поки вона була тут в столиці. Він же постійно зайнятий, тому вони бачаться не так часто, як би того хотілося. Та й між ними з Олексієм були доволі натягнуті стосунки. Але, здається, зараз вже все більш менш добре. Ще й він був дуже симпатичний: темне коротке кучеряве волосся, гарні темно-зелені очі та шикарна фігура. В який світ я потрапила, що тут всі як фотомоделі?