Глава 8

- І куди ти мене тягнеш в цей раз? - посміхнулась я. - Я вже собі розпланувала сьогоднішній вечір. Я хочу побути вдома, повалятись в ліжечку. Може гляну якийсь новий серіал. А потім буду спати до самого ранку.                                                                                                                                            

- Так, не зрозуміла. - Аня зло на мене подивилась. - Ти що, забула? Мені що, знову на тебе образитись і не говорити з тобою? Я ж тобі нагадувала цілий тиждень про це. Ну ти мене взагалі не чуєш? Знаєш, це доволі образливо. Я взагалі перестану спілкуватися з тобою.                                                            

- Не треба, адже я ж живу у твоїй квартирі. - посміхнулась я. - А шукати готель в терміновому порядку мені не дуже зараз хочеться. Та і я вже пригрілась тут. І диван прийняв форму мого тіла.                     

Насправді, за весь час дружби, ми з нею сварились лише кілька разів. І то вистачало нас на пів години. Кожна цінувала цю дружбу, адже нас обидвох дуже часто кидали друзі. Розуміли, що втратимо, якщо не помиримося. Так от тоді ми перестали спілкуватись через незначну дрібницю. Я вже толком і не пам'ятаю, що було там саме. Але ми просто роздули з дрібниці таку велику проблему. Потім була сварка через одну баришню, і через глюки телефону. Але тепер ми живемо в одній квартирі, і якось примудряємося вживатися вдвох. Хоча, пройшло лише трохи часу.                                                   

- Та все я пам'ятаю. - сказала я, заплітаючи волосся у французську косу. - Ми йдемо на твій концерт, де найкраща вокалістка світу буде співати персонально для мене. Я куплю великий букет червоних троянд, і даруватиму тобі по одній на кожну пісню. А потім ми сядемо в шикарний лімузин і проїдемо промотувати твій гонорар.                                                                                                         

- І ще для кілька сотень людей. - поправила подруга. - Ти ж не забувай, що зал розрахований на велику кількість слухачів. А сьогодні майже всі квитки розпродані.                                                                      

- Ти розбила мені серце. - я поморщилась. - Я вже думала, що особлива. А ти ось так просто все зруйнувала. Господи, з яким монстром я живу. Може і справді попросити Олену зняти мені готель? Ну або зробити це самій.                                                                                                                                    

- Ну ти ж в нас не вимираючий вид сов. - Аня задумалась. - А такі взагалі є? Ай все одно, ти мене зрозуміла. Ти в мене дуже особлива, проте мої фани обожнюють мене. І я маю ділитись своєю творчістю і з ними. Але колись я таки заспіваю спеціально для тебе.                                              

- Удамо, що я зовсім не образилась. Хоча, ми обидві розуміємо, що це не так. - розсміялась я. - Слухай, я хотіла в тебе дещо запитати. А Матвій буде на концерті?                                                  

- А що, він тобі сподобався? - вона мені посміхнулась. - Ну, я б зовсім не здивувалась, адже він хлопець хороший.                                                                                                                                           

Але ж Аня знала всю історію, тому вона просто жартувала. Хоча, я знаю, що вони дуже хороші друзі, і Матвій ставився до неї по особливо. Я бачила це на власні очі. Та інколи, я не розуміла, коли вона серйозна. Але за це ми всі її й любимо. Без них вона була б не вона.                                                  

- Я його ненавиджу. Він знову буде цілий вечір нервувати мене та все зіпсує. - сказала я. - Може я не піду тоді...                                                                                                                                            

- Ага, зараз. Ти хочеш, щоб я зробила кусь? - Аня зло глянула на мене. - Ти підеш, і я навіть не хочу чути жодного твого виправдання. Ти там будеш і все.                                                                      

- Льошу будеш кусати. - буркнула я. - А мене не треба.                                                                      

Значить, способу відмазатись немає. Шкода, адже мені доведеться терпіти його цілий вечір. Нічого, колись я відіграюся. Хоча, про що я говорю. На нього природа вже відігралась. Точніше, на його голові, адже там явно порожньо.                                                                                                                              

***                                                                                                                                                                    

Поки все тихо, Придурка немає. Але чує моє серденько, Матвій прийшов. Як кажуть в фільмах: "Стережися, воно десь поряд". Я прямо відчувала, що він десь тут, просто вичікує потрібного моменту. І я просто ненавиджу очікування. Вже би краще з'явився та висказав все, що думає. А потім би я його прибила. Ну нічого, знайдуть нового актора.                                                                                            

І справдилися мої підозри, бо підійшло це чудо до мене за кулісами. І судячи з його хитрого виразу обличчя, мені зараз буде весело. Ну чому? Я що в минулому житті на гусят наступала? За що ж мене карма так жорстоко покарала?                                                                                                                        

- Дай вгадаю, тебе запросив Льоша. - сказала я.                                                                                       

- Ні, я тебе вистежую. - від його шепоту над моїм вухом, я здригнулась. - Майбутня зірка, треба ж вивідати секретну інформацію.