Глава 4

Час був збирати речі й повертатися в рідний Миколаїв. Роботу знайти важко, особливо з моїм то дипломом. А на вільній касі працювати не дуже хочеться. Тому, вже краще додому. А там може й підшукаю щось краще. Може через пару років зароблю достатню кількість грошей і повернусь до Львова. До того ж, є ще дохід від проданих електронних книжок. Але куди я піду з дипломом еколога. Хіба що в магазин. Ну або в школу вчителем географії. І то якщо візьмуть.

Стараючись налаштуватись на позитив, я збирала свої речі. Це ж треба було так протупити з Матвієм. Ну, поцілував би він мене, не вмерла б. Але ж ні, я ж баришня з принципами — придурків не цілую. Хоча можна було б зробити виключення. Адже судячи зі сцени, мені могли дати роль Мелоді. Я би стала своїм улюбленим персонажем і на мить занурилась у світ, що наповнений магією. А тепер ні... Я втратила таку можливість.

І я навіть не помітила, як вже вдруге дзвонив мій телефон. Дивно, але я не знала цього номеру. Що, знову телефонує якась суперська компанія, що розкаже мені про виграну машину, але треба купити в них сковорідку? Хоча, була маленька надія, що це дзвонить людина, яка змінить все моє життя.

- Так, - я була не в кращому гуморі.

- Оксано, добрий день, це Павло Радивілов, - почула я голос. – Ти зараз не зайнята?

Ох, сам режисер мені телефонує. Невже наша вискочка вирішив подати на мене заяву на нанесення тілесних пошкоджень? Ну і добре, моя подруга Аня ж адвокат. Так що ще подивимося хто кого. Я взагалі можу звинуватити його у спробі вбивства через наїзд мотоциклом.

- Та ні, я можу говорити, - швидко сказала я.

- Добре, - якийсь момент була тиша. - Нас вразив твій вчинок. Зазвичай дівчата просто мліють перед Матвієм, але не ти. І це чудово, адже Мелоді саме така. Кайл дуже довго її добивався, - мені здалось, що він навіть посміхається. – І нам здається, що саме ти ідеально підходиш на цю роль. Ми б хотіли аби ти почала зйомки в серіалі. Звичайно, ми ще обговоримо умови контракту.

А я просто мовчала. Невже мені тільки що запропонували роль Мелоді Карвер в "Грі на двох"? Найголовнішу роль простій дівчині з Миколаєва? Та як таке взагалі може бути? І чи впораюся я з нею? Ще й терпіти постійно Матвія Дем'яновського. Нам ще ж і поцілуватися доведеться. Кошмар. З однієї сторони здійснюється мрія всього мого життя. А з іншої цей Придурок...

- Так ти згодна? - запитав Павло.

- Звичайно, - відповіла я. - Хто ж не погодиться на таке.

- Ну і чудово, - видихнув Павло. - Зйомки проходитимуть в різних містах України, проте починаємо ми в Києві. Усі витрати компанія бере на себе. Тому, збирай речі, сьогодні ввечері у нас літак. Ми чекатимемо на тебе біля аеропорту о сьомій годині. І бажано не запізнюватись.

Він поклав слухавку, а я ще хвилин десять не могла прийти до тями. Невже це справді реальність? Тобто, я отримала роль? Не віриться. Як взагалі таке можливо? А може це просто сон? Тоді я не хочу прокидатися.

Я одразу ж прийнялась збирати речі, яких було не так вже й багато, бо я встигла більшу частину відправити додому. Та все ж кілька коробок довелось надіслати поштою в Київ. Радість не покидала мене ні на хвилину, тому я не спала взагалі.

І знову я прийшла раніше. Хоча, я вже так хотіла поскоріше прилетіти до Києва і почати нове життя, що була би тут ще години дві тому. Моя мама не дуже добре сприйняла новину про мій переїзд. Я ж їй сказала, що просто отримала роботу в Києві. Формально, це не було брехнею, я ж і справді працюватиму. А от коли вже серіал вийде на екрани, тоді можна буде й розповісти. Лише сестра знала правду.

А от Аня сприйняла новину просто чудово, і сказала, аби я навіть нічого не думала і залишалась в неї. Останнім часом, я відчувала, що подруга щось приховує від мене. Та тепер я матиму можливість все дізнатися.

Але, як виявилось, я прийшла не найперша. Олена дала мені квиток, який був в бізнес-класі. Оце так початок мого нового шикарного життя. Скоро начеплю корону, і буду дивитись на інших зверхньо. Прямо як якась суперзірка.

- Невже нам взяли нову асистентку? – почула я.

Ненавиджу цей голос. Обернувшись, я побачила Матвія Дем'яновського. І ця його нахабна посмішка мене просто дратувала. Так, Оксано, видихай. Мені ж доведеться його бачити кожного разу на знімальному майданчику. А решту часу я буду відпочивати від цього наглого створіння. Бідна його дівчина, певно посивіла вже там. А якщо її немає, то тут я не здивована. Це ж треба таке терпіти. Вже уявляю, що в стосунках він не помічає нікого крім себе. А чому ж він колись навчить своїх дітей?

- Це ти про себе? - я підняла одну браву. - Хоча, ти був би дуже страшною жінкою.

- Я був би прекрасною жінкою, - парирував він. - Можливо, гарнішою за тебе. Та дайте мені перуку, я сам зіграю усі ролі в цьому фільмі.

- Я собі уявила цей епічний момент — Матвій Дем'яновський цілує сам себе. А чому би й ні? Може таки варто спробувати? – посміхнулась я. – Звичайно, видовище не для всіх, та поціновувачів точно знайдеш.

- Що варто спробувати? - спитав Павло.

Він та містер Моррісон якраз підійшли до нас. А мені стало так незручно, що я почервоніла. Сподіваюсь, вони не чули мене. А навіть як і чули, то яка різниця? Я й не обіцяла бути тихою та милою дівчинкою. На крайній випадок скажу, що я входжу в роль.

- Добре, вже, літак скоро відлітає, - перевела тему Олена. – Нам потрібно йти.

Я вперше летіла, тому було трохи страшно. Але і захоплювало. Це ж такий чудовий досвід. Тому я намагалась запам’ятати кожний момент. І вже зовсім скоро опинилась в літаку.

Боженько, чим же я провинилась то перед тобою? Ні, ну погоджуюсь, бізнес-клас виглядає просто неймовірно. Великі та зручні крісла, приємний запах та дуже тепло. Але як же я нагрішила в минулому житті, що моїм сусідом виявився Матвій. Це просто якась карма. Я явно в минулому втіленні була якимось диктатором, що знищив сотні людей.

Я б могла попросити когось помінятися місцями, проте не хотілось качати права з самого початку роботи. Тому я мовчала, стараючись абстрагуватись від цього вискочки. Але його таке не влаштовувало. Наш пан хотів уваги, а я посміла ігнорувати його. От чого він прив'язався саме до мене. Невже я його зацікавила тим, що не вішалась на нього. Та не дай Боже. Краще най мене там тихо ненавидить.