Глава 2

- Ну, що ж, я не пройшла. - сказала Катя, відкриваючи лист на електронній пошті. - Та я і не розраховувала на це. Але нічого, матиму час підготуватись до весілля. А ви?                                

- Я теж. - потиснула плечима Рита. - Зате спробувала. Ото в старості буду онукам розказувати, показуючи серіал.                                                                                                                                       

А я ж боялася відкрити лист, адже для мене це було не просто п'яним приколом. Це було мрією всього мого життя. Якщо вона зараз розіб'ється, буде дуже важко жити далі, адже я знатиму, що всі мої надії лише пустий звук. Та й такий шанс випадає лише раз, і то не всім. А раптом я їм підійду? Це ж така можливість...                                                                                                                                       

Тому, руками, що тремтіли (я твереза!), я таки натиснула кнопку "Прочитати". І яке ж було моє здивування, коли я побачила те, що було написано в листі. На якийсь момент мені здалося, що я просто сплю, або десь вирубилась і лежу без свідомості.                                                                 

"Шановна Оксано Сергіївно!                                                                                                            

Ми раді повідомити вам, що нас дуже зацікавила ваша кандидатура. Ви пройшли попередній кастинг і були особисто відібрані режисером для подальшого кастингу на роль в серіалі "Гра для двох". Тому, ми запрошуємо вас прийти на проби, де і визначимо, чи підходите ви нам.                                       

Чекатимемо на вас десятого липня о дванадцятій годині в Кінопалаці ім. Довженка. З собою обов'язково треба мати документи. Рекомендуємо прийти раніше, аби довго не стояти в черзі. Сподіваємось, ви приймете позитивне рішення.                                                                                 

Гарного дня! І до нових зустрічей"                                                                                                            

Невже це зараз не якийсь прикол? Може хтось невдало вирішив пожартувати наді мною? Та ніби ні, електронна адреса правильна. І ім'я моє. Але може все так гарно підробили. В хороше завжди ж важко повірити.                                                                                                                                       

Невже нарешті фортуна повернулась до мене лицем, а не... Загалом, я дуже рада. Але в мене завжди трохи заторможена реакція на хороше. Дайте мені пару годин, і я буду радісно стрибати по вулиці, та говорити кожному, що мене запросили на другий етап кастингу в серіал "Гра для двох". Може, мені навіть дадуть роль другорядного персонажа. Наприклад, Олівії.                                                      

- Що там в тебе? - спитала Катя. - Судячи з вигляду, там тебе послали якимись не дуже гарними словами.                                                                                                                                       

- Мене на проби запросили. - прошепотіла я.                                                                                 

- Крута реакція на хорошу новину. - розсміялась Рита. - Так, треба буде тебе підготувати. А ти виглядаєш, ніби мішком прибита. Оксано, посміхнися хоч. В тебе з'явилась така можливість. І якщо ти гарно все зробиш, то тобі дадуть роль. Головне не натупити.                                                      

- Але не віриться щось. - відповіла я. - А раптом в мене не вийде? Так, всі кажуть, що я талановита, проте цього ж може бути недостатньо.                                                                                                     

- Ну, ти хоча б спробуєш. - сказала Катя. - Бити ж тебе ніхто не буде. Принаймні, я майже впевнена в цьому. На всі дев'яносто сім відсотків.                                                                                                            

Оптимістичненько. Аж настрій так піднявся...                                                                                 

***                                                                                                                                                                  

А я казала, що ти пройдеш. Ото треба слухати мудру тітку Аню. Я ж, все-таки старша від тебе. - як завжди, прийшло повідомлення мені від подруги.                                                                                 

На небагато. - відповіла я.                                                                                                            

Я багато вивчила за той час) - прочитавши це, я посміхнулась. - Так от, ти ж в нас така талановита. І акторство то прямо твоє. Ото через кілька років я буду розказувати, що знала Оксану Ярмак ще молодою. У розквіті сил та на початку кар'єри.                                                      

Ти як завжди. Вмієш підтримати)                                                                                                            

А чого ти очікувала від мене?)                                                                                                            

З Аньою ми познайомилися на літературному порталі, і дружили вже понад рік. Спочатку ми говорили лише про книги та все, що пов'язане з ними. Але якось потім виходило так, що ми говорили цілими днями й незрозуміло про що. Так, завдяки письменництву, я знайшла таку хорошу подругу. От тільки я ще ні разу її не бачила так. Але в неї якось виходило весь час підіймати настрій. Я вважаю, що це вроджений талант.