Вибір принято

Двері зачинилися за нею.
На екрані засвітився символ риби.
ВИБІР ПРИЙНЯТО.
Ліна подивилася на власні двері.
На них уже з'явився напис:
ДОДОМУ.
Але цього разу поруч було ще одне слово:
ПАМ'ЯТАЙ.
Ліна підійшла до своїх дверей.
На відміну від інших, вони були звичайними білими дверима з маленькою золотою ручкою.
Вона вже бачила їх раніше.
Саме через такі двері потрапила до Аерополісу.
— Не поспішай, — сказала Іра.
— Я просто хочу подивитися.
Ліна натиснула на ручку.
За дверима була її кімната.
На ліжку лежав рюкзак, біля стіни стояла чашка, а на підвіконні виднівся знайомий горщик із рослиною.
З коридору почувся голос мами:
— Ліно! Ти де?!
Ліна завмерла.
— Це справжнє?
— Ні, — відповіла Іра. — Гра показує тобі те, чого ти найбільше хочеш.
— Я хочу додому. Це не секрет.
З кімнати знову пролунав голос:
— Ти мене чуєш? Негайно виходь!
Ліна відпустила ручку.
Двері зачинилися.
— Я не можу просто залишитися тут, — сказала Ліна.
— Ніхто не просить тебе залишатися, — відповіла Іра.
— Але ви всі поводитеся так, ніби повернення додому — це щось погане.
— Ні. Просто гра не повинна вирішувати, коли ти повернешся.
Ліна хотіла відповісти, але помітила, що на дверях з'явилося нове зображення.
Там була та сама дівчинка з першого запису.
Ліна-Нуль стояла в порожньому коридорі й тримала зелену монету.
— Ти знову відкрила двері, — сказала вона.
— Хто ти насправді? — запитала Ліна.
— Та, яка не змогла завершити гру.
— Чому ти схожа на мене?
Дівчинка підняла монету.
— Бо ти була моїм останнім вибором.
Зображення зникло.
На дверях залишився напис:
ПЕРШИЙ ВИБІР НЕ ЗАВЕРШЕНО.
Тим часом Іра стояла перед своїми дверима.
Вони були темно-сині, з маленьким символом монети.
Вона довго не наважувалася торкнутися ручки.
— Ти ж знаєш, що там, — сказала Міра.
— Саме тому не хочу відкривати.
— Ти не можеш вічно уникати цього.
Іра відчинила двері.
За ними була кімната з великим вікном. На підлозі лежав паперовий кораблик, а на столі стояла чашка з холодним чаєм.
Іра побачила себе молодшою.
Вона сиділа біля вікна й розмовляла з Ліною-Нуль.
— Ти справді думаєш, що ми зможемо вибратися? — запитала маленька Іра.
— Так. Але спочатку треба знайти Міру.
— А якщо Маго нам завадить?
Ліна-Нуль посміхнулася.
— Тоді ми обійдемо його правила.
Іра заплющила очі.
— Я мала піти з вами.
Зображення завмерло.
Потім на столі з'явився напис:
ТИ МОЖЕШ ВИПРАВИТИ ЦЕ.
Іра зачинила двері.
Коли всі повернулися до центру кімнати, шостий символ нарешті засвітився.
Лялька повільно підвелася.
— П'ять виборів прийнято.
— А шостий? — запитала Ліна.
Лялька повернула голову до Маго.
— Шостий ще не зроблено.
Маго подивився на порожні двері.
— Я не учасник.
— Ти був першим.
— Це неправда.
На стіні з'явилося старе зображення.
Маго стояв у центрі першої гри. У руках він тримав зелену монету.
Поруч була Ліна-Нуль.
А позаду них — незнайома дівчина з кулоном у формі ока.
Нейро-ангел підлетів ближче.
Його екран засвітився:
ЗАПИС ПІДТВЕРДЖЕНО. МАГО — УЧАСНИК 0.
Рікі подивилася на нього.
— Учасник нуль?
Маго повільно підняв голову.
— Я не збирався, щоб ви це побачили.
Лялька промовила:
— Тепер шостий вибір належить тобі.
Маго не рухався.
— Я вже зробив свій вибір, — сказав він.
Лялька нахилила голову.
— Твій перший вибір не був завершений.
— Я не повернуся туди.
На підлозі з'явилося шосте коло. Воно було чорним, із тонкою білою облямівкою.
— Маго, — тихо сказала Міра. — Відчини двері.
— Ти не розумієш, що просиш.
— Я чудово розумію.
Маго подивився на неї.
— Ти провела там стільки часу. Ти не знаєш, що сталося після твого зникнення.
— То розкажи.
Він мовчав.
Ліна помітила, що на його руці з'явився такий самий знак, як на її зап'ясті. Тільки замість синьої лінії там було чорне коло.
— Ти теж маєш символ, — сказала вона.
Маго сховав руку.
— Це не твоя справа.
Лялька простягнула руку до шостих дверей.