Гра може згадати

потрапила сюди раніше за тебе.
Ліна відступила.
— Тоді чому ти схожа на мене?
Іра відповіла не одразу.
— Бо ми були знайомі.
— Ми ніколи не зустрічалися, — сказала Ліна.
— У цьому світі — ні.
Іра показала на зелену монету, яка лежала на підлозі біля акваріума.
— Ти дала її мені перед тим, як двері зачинилися.
Ліна похитала головою.
— Я не пам'ятаю.
— Знаю.
Маго нарешті заговорив:
— Досить. Вона не повинна була розповідати тобі цього.
Іра повернулася до нього.
— Ти вже нічого не вирішуєш за мене.
Нейро-ангел з'явився над акваріумом. Його крилате око було спрямоване на Іру.
У свідомості Ліни пролунав голос:
«ПЕРША ВЕРСІЯ ПОВЕРНУЛАСЯ. ТЕПЕР ГРА МОЖЕ ЗГАДАТИ».
Після цих слів усі двері в залі відчинилися одночасно.
За кожними була одна й та сама кімната.
Лінина кімната.
І в кожній хтось кликав її додому.
— Закрийте двері! — крикнула Лана.
Але вони не реагували.
З кожної кімнати лунав голос Ліниної мами:
— Ліно! Ти де? Я вже телефоную!
Ліна завмерла.
— Це неможливо...
— Не слухай! — сказала Рікі.
Один із голосів змінився.
Тепер він належав самій Ліні.
— Ти обіцяла повернутися.
Ліна відступила.
— Що це таке?
Іра підійшла до неї.
— Гра показує те, що може змусити тебе відчинити двері.
— Але це справді голос моєї мами!
— Голос справжній. Двері — ні.
Маго спостерігав за ними з іншого боку залу.
— Ви можете перестати опиратися. Я все одно знайду спосіб відкрити потрібні двері.
Нейро-ангел різко злетів до стелі.
Його крила розгорнулися, а дроти засвітилися білим.
«НЕ ВІДЧИНЯЙТЕ ЖОДНИХ».
Лея прикрила вуха.
— Вони всі говорять одночасно!
Рікі схопила її за руку.
— Дивись на мене. Не на двері.
Лана підійшла до Іри.
— Ти знаєш, як це зупинити?
— Так. Треба знайти справжній вихід.
— Де він?
Іра показала на підлогу.
Посередині залу з'явився круглий знак із трьома символами: дверима, рибою та оком.
Ліна впізнала їх.
— Наші символи.
— Вони не випадкові, — сказала Іра. — Гра обрала вас не просто так.
— І що нам робити?
— Стати на свої символи.
Рікі подивилася на неї.
— А якщо це пастка?
— Тоді ви дізнаєтеся про це першими.
— Дуже переконливо, — пробурмотіла Ліна.
Проте вона підійшла до символу дверей.
Лея стала на рибу.
Рікі — на око.
Знаки засвітилися.
Усі голоси за дверима раптово стихли.
На підлозі з'явилася карта.
Вона показувала три місця: BLUE DREAM HOTEL, Скляний сад і старий акваріум.
Але між ними була ще одна точка.
Її не було на жодній попередній карті.
— Що це? — запитала Лея.
Іра нахилилася.
— Місце, де почалася перша гра.
— Воно існує? — запитала Ліна.
— Так. Але його прибрали з усіх карт.
Рікі роздивилася позначку.
— Це старий центр керування?
Іра кивнула.
— Саме там Маго вперше отримав доступ до дверей.
Ліна повернулася до Маго.
— Ти створив цю гру?
Він повільно підійшов до них.
— Ні. Але я навчився нею керувати.
— Тоді хто створив?
Маго подивився на Іру.
— Вона знає відповідь.
Іра нічого не сказала.
Нейро-ангел опустився нижче.
«ЦЕНТР НЕ МОЖНА ВІДКРИВАТИ БЕЗ ТРЕТЬОГО».
Ліна згадала слова Лани.
— Третя — це можливість?
Іра похитала головою.
— Третя — це той, хто може змінити правила.
Вона подивилася просто на Ліну.
— І тепер це ти.
— Чому я? — запитала Ліна.
Іра провела пальцем по краю карти.
— Бо перша гра не завершилася. Вона просто зупинилася.
— Але я навіть не брала в ній участі!
— Ти була причиною її зупинки.
Ліна подивилася на Іру.
— Ти постійно говориш так, ніби ми знайомі. То розкажи мені нормально, що сталося.
Іра відкрила рот, але Маго перебив її:
— Не слухай її. Вона не пам'ятає всього, що зробила.
— А ти пам'ятаєш? — запитала Ліна.
— Кожну деталь.
— Тоді розкажи.
Маго глянув на карту.
— Спочатку потрібно дістатися центру керування. Там є запис першої гри. Він відповість на твої запитання.
Рікі недовірливо примружилася.
— І чому ти сам не підеш туди?
— Бо центр не відкривається для мене.
Іра тихо додала:
— Він боїться того, що там побачить.
Зузо нарешті з'явився у дверях залу.
— Ви все ще тут? Я думав, ви вже знайшли вихід.
— Ти знав про Іру? — запитала Ліна.
Зузо подивився на дівчинку.
— Так.
— І не сказав нам?
— Я не знав, що вона зможе вийти.
Іра підійшла до нього.
— Ти досі носиш кораблики?
Зузо дістав із кишені маленький паперовий човник.
— Деякі речі не змінюються.
— А де той, який я залишила тобі?
Зузо перестав усміхатися.
— Він у мене.
Ліна перевела погляд з одного на іншого.
— Ви знайомі?
— Ми зустрічалися до того, як Маго забрав мене з першої гри, — відповіла Іра.
— Я не забирав тебе, — заперечив Маго.
Іра повернулася до нього.
— Ти просто зачинив двері й залишив мене там.
Зузо поклав кораблик на стіл.
— Нам треба йти. Центр керування відкриється лише на короткий час.
— Ти знаєш, де він? — запитала Рікі.
— Знаю. Але дорога туди проходить через стару частину міста.
Лея підняла руку.
— А там небезпечно?
— Там немає звичайних правил.
— Це означає так?
— Це означає, що я не можу обіцяти вам безпечну дорогу.
Ліна ще раз подивилася на карту.
Точка центру керування повільно блимала.
— Я хочу побачити запис першої гри.
Іра кивнула.
— Тоді я піду з вами.
Маго не збирався їх зупиняти.
Він лише сказав:
— Ідіть. Але запам'ятайте: не кожна правда допомагає.
Коли дівчата вийшли з акваріума, Нейро-ангел полетів за ними.
А на екрані за спиною Маго з'явився новий напис:
ПЕРША ВЕРСІЯ ПОВЕРНУЛАСЯ.
Під ним:
ДРУГА ВЕРСІЯ НЕ ЗАВЕРШЕНА.
Маго повільно вимкнув екран.
Стара частина Аерополісу зовсім не була схожа на центр міста.
Тут не було яскравих вітрин, фонтанів чи прозорих переходів. Будинки стояли порожніми, а їхні вікна були затягнуті блакитною плівкою.
На дахах плавали маленькі акваріуми.
Деякі з них були порожні, в інших плавали риби, які світилися в темряві.
— Чому тут нікого немає? — запитала Лея.
— Бо мешканці давно переселилися, — відповіла Іра.
— Куди?
— У нову частину міста.
Рікі зупинилася біля старої вивіски.
На ній було написано:
ЦЕНТР МОЖЛИВОСТЕЙ.
— Це воно? — запитала вона.
Зузо кивнув.
За вивіскою виднілася величезна будівля з круглим скляним дахом.
Над входом повільно оберталася зелена монета.
Ліна відчула, як її знак знову засвітився.
На дверях з'явився напис:
ВІТАЄМО, ЛІНО. ВИ ПОВЕРНУЛИСЯ.
— «Повернулися»? — прочитала Ліна. — Я тут ніколи не була!
Іра стояла поруч і розглядала вивіску.
— Можливо, гра пам'ятає тебе інакше.
— Мені набридло, що всі тут щось знають про мене, крім мене самої.
Зузо приклав долоню до дверей.
Вони не відчинилися.
— Не працює, — сказав він.
— Дай спробую, — запропонувала Ліна.
Вона торкнулася зеленої монети над входом.
Скляний дах засвітився. Усередині будівлі одна за одною ввімкнулися лампи.
Двері розсунулися.
— Ось тепер працює, — сказала Лея.
Вони зайшли всередину.
Посеред холу стояв великий фонтан. Замість води з нього вилітали прозорі бульбашки, у кожній із яких виднілася маленька кімната.
На стіні висіла табличка:
АРХІВ МОЖЛИВОСТЕЙ. ПЕРШИЙ РІВЕНЬ.
Усередині будівлі було незвично тихо.
На стінах розміщувалися сотні маленьких екранів. На кожному показували різні місця Аерополісу.
Лея зупинилася біля одного.
— Дивіться! Це наш готель!
На екрані було видно кімнату 207.
Ліна помітила, що на ліжку лежить її рюкзак.
— Він досі там?
— Схоже, так, — відповіла Рікі.
— А можна побачити, що зараз відбувається в моєму світі?
Зузо знайшов потрібну панель.
На екрані з'явилася кімната Ліни.
Її мама стояла біля дверей і дивилася на порожнє ліжко.
— Ліно! — почувся голос із динаміка.
Ліна завмерла.
— Вона мене шукає...
На екрані з'явилося повідомлення:
ЗВ'ЯЗОК ІЗ ПОПЕРЕДНІМ СВІТОМ: НЕСТАБІЛЬНИЙ.
Ліна торкнулася екрана.
Зображення зникло.
— Не треба було цього робити, — сказав Зузо.
— Чому?!
— Ти могла пошкодити зв'язок.
— Це моя мама!
— Я знаю.
Ліна відійшла від панелі.
Рікі поклала руку їй на плече.
— Ми знайдемо спосіб повернути тебе.
Ліна нічого не відповіла.
Іра підійшла до центрального термінала.
— Тут має бути запис першої гри.
Вона натиснула на символ дверей.
Екран засвітився, але замість відео з'явився список імен:
УЧАСНИК 1 — ІРА.
УЧАСНИК 2 — ЗУЗО.
УЧАСНИК 3 — НЕЙРО.
УЧАСНИК 4 — НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНО.
Лея здивовано подивилася на список.
— Нейро теж була учасником?
Нейро-ангел завис над терміналом.
Його крило торкнулося екрана.
З'явилося нове повідомлення:
НЕЙРО НЕ БУЛА УЧАСНИКОМ. НЕЙРО БУЛА СПОСТЕРІГАЧЕМ.
Рікі перечитала список.
— Тоді хто четвертий?
На екрані з'явилася порожня стрічка.
Потім у ній повільно проступили літери:
ЛІНА.
— Знову моє ім'я, — сказала Ліна.
Іра нахилилася до екрана.
— Це неможливо.
— Чому? — запитала Рікі.
— Бо четвертого учасника не зареєстрували. Я бачила список ще до початку гри. Там було тільки три імені.
— Але тепер воно є, — сказала Лея.
Зузо спробував закрити файл.
Екран не реагував.
Замість цього запустилося відео.
На ньому була та сама зала, де Іра стояла перед акваріумом. Поруч із нею був молодший Зузо.
А трохи далі — дівчинка в коричневій футболці з зеленою пасмом у волоссі.
Ліна впізнала одяг.
— Це ж...
Дівчинка на відео повернулася до камери.
Вона була дуже схожа на Ліну.
— Ні, — прошепотіла Ліна.
На відео дівчинка сказала:
— Якщо ви це дивитеся, значить, двері знову відкрилися.
Після цього запис обірвався.
А на екрані з'явився останній напис:
ЗАПИС ПРОДОВЖИТИ НЕМОЖЛИВО. УЧАСНИЦЯ ЩЕ НЕ ПРИГАДАЛА ПЕРШИЙ ВИБІР.
— Це була я? — запитала Ліна.
Іра наблизилася до екрана.
— Схоже на тебе. Але я ніколи не бачила цієї дівчинки наживо.
— Тоді звідки цей запис?
Зузо від'єднав кабель від термінала.
— Запис старий. Можливо, система об'єднала кілька різних даних.
— Ти знову брешеш, — сказала Рікі.
— Я намагаюся не допустити, щоб ви зробили дурницю.
— А може, ти просто не хочеш, щоб ми дізналися правду?
Зузо нічого не відповів.
Раптом на екрані з'явилося нове вікно:
ДОСТУП ДО ДРУГОГО РІВНЯ ВІДКРИТО.
Під ним було зображення ліфта.
— Нам туди, — сказала Іра.
Ліфт був круглим і повністю прозорим.
Коли дівчата зайшли всередину, двері зачинилися, а кабіна почала опускатися.
За склом пропливали поверхи будівлі.
На одному з них Ліна побачила величезну кімнату з рядами порожніх крісел.
На іншому — басейн, у якому плавали паперові кораблики.
— Тут усе якесь дивне, — сказала Лея.
— Це центр керування, — відповів Зузо. — Тут зберігаються старі версії Аерополісу.
— А навіщо їх зберігати? — запитала Ліна.
— Щоб можна було повернути те, що було втрачено.
Лана подивилася на нього.
— Ти говориш про людей чи про саму гру?
Зузо не встиг відповісти.
Ліфт зупинився.
Перед ними відчинився коридор із блакитними дверима.
На кожних дверях був напис із