Вихід 3

відкривався у величезну залу. Стеля була прозорою, а над нею повільно пропливали білі риби.
Посередині стояли три двері.
Перша була блакитна, друга — зелена, третя — повністю прозора.
Кораблик зупинився перед третьою.
— Чому саме вона? — запитала Лея.
Рікі оглянула двері.
— Бо дві інші несправжні.
Ліна торкнулася прозорої поверхні.
Вона була холодною.
На ній проступив напис:
ВХІД ДОСТУПНИЙ ТІЛЬКИ ТРЬОМ УЧАСНИКАМ.
— Ми якраз троє, — сказала Лея.
— Не зовсім, — відповіла Рікі.
Вона показала на свій значок.
Символ ока почав згасати.
На місці нього з'явилася маленька цифра:
2.
— Що це означає? — запитала Ліна.
Рікі зблідла.
— Мене знову переводять на другий етап.
— Це погано?
— Минулого разу після цього зникла Лана.
Двері відчинилися самі.
За ними був старий акваріум.
А біля входу стояла дівчина з довгим темним волоссям.
— Рікі, — сказала вона.
Рікі завмерла.
— Лано?..
Лана зробила крок назустріч.
— Ти довго йшла.
Рікі не рухалася.
— Я думала, що ти зникла.
— Я й зникла.
— Чому ти не повернулася?
Лана перевела погляд на Ліну.
— Бо чекала на неї.
— На мене? — запитала Ліна.
— Так.
Лея підійшла ближче.
— То ти і є третя?
Лана похитала головою.
— Ні. Я лише знайшла її.
Вона показала на великий акваріум за спиною.
Усередині плавали три світні об'єкти. Вони нагадували маленькі планети, але замість материків на їхній поверхні були двері.
— Що це? — запитала Ліна.
— Три версії гри, — відповіла Лана. — Перша створила двері. Друга навчилася обирати учасників. А третя мала завершити все.
— І що пішло не так?
— Третя не захотіла виконувати правила.
Рікі опустила очі.
— Ти говориш про мене?
— Ні. Я говорю про того, кого ми тоді не побачили.
Лана підійшла до акваріума.
— Під час першої гри нас було четверо. Але система показувала тільки трьох. Четвертий учасник не мав імені, значка чи власної платформи.
— Тоді чому ти сказала, що знайшла третю? — запитала Ліна.
— Бо третя — це не людина.
Ліна насупилася.
— Тоді що?
Лана торкнулася скла.
Один зі світних об'єктів повернувся до неї. На ньому з'явилося зображення білого коридору з дверима, через які Ліна потрапила в Аерополіс.
— Це можливість, — сказала Лана. — Гра не просто змушує людей обирати. Вона створює можливості, яких раніше не існувало.
— І ти хочеш сказати, що я пов'язана з нею?
— Ти не просто пов'язана. Ти можеш відкрити третю версію.
Рікі різко повернулася до Лани.
— Ти знала це ще тоді?
— Так.
— І тому не сказала мені?
— Я не могла.
— Ти могла сказати хоча б щось!
Лана відвела погляд.
— Я боялася, що ти знову вирішиш усе за мене.
Рікі відступила.
— Я не збиралася залишати тебе.
— Але ти сховала двері.
— Я хотіла знайти вихід!
— Ти хотіла повернутися додому сама.
Рікі нічого не відповіла.
Ліна дивилася то на одну, то на іншу.
— Можете посваритися пізніше? У нас тут таймер.
Вона показала телефон.
03:16.
Лана помітила відлік.
— Ви не повинні були приходити сюди так швидко.
— Чому? — запитала Лея.
— Бо Маго вже знає, що ви знайшли третю.
Акваріум раптом засвітився.
Усі три світні об'єкти зупинилися.
На склі з'явився напис:
ЗАПУСК ТРЕТЬОЇ ВЕРСІЇ.
— Ні, — прошепотіла Лана.
З глибини акваріума випливла маленька зелена монета.
Така сама, як та, що була в Зузо.
Ліна підняла руку.
Знак на її зап'ясті відповів яскравим спалахом.
А потім монета повернулася ребром і розділилася навпіл.
За склом відкрився коридор.
У ньому стояла дівчинка з фотографії.
Та сама, яку Зузо назвав першою версією Ліни.
Вона підняла руку й постукала по склу.
Три рази.
— Рікі?..
Лана повільно повернула голову.
Кілька секунд вони просто дивилися одна на одну.
— Ти справді прийшла, — нарешті сказала Лана.
Рікі зробила крок уперед.
— Де ти була?!
— Тут.
— Що значить «тут»?!
Лана показала на вузький прохід за великим акваріумом.
— Я прийшла раніше за вас. Там є старий технічний коридор, який веде до цього залу.
— Але ми тебе не бачили, — сказала Лея.
— Бо двері були зачинені. Я почула, як вони відкрилися, і вийшла сюди.
Ліна озирнулася на прохід.
— Ти знала, що ми прийдемо?
— Не знала. Але сподівалася.
Рікі підійшла ближче.
— Ти могла хоча б повідомити, що жива!
— Я намагалася. Гра блокувала повідомлення.
— І скільки ти тут?
— Досить довго.
Лана відійшла від акваріума.
Тепер дівчата могли добре її роздивитися. На ній була темна кофта, широкі штани й невелика сумка через плече. Волосся було трохи скуйовджене, а на руці виднівся старий знак учасника.
— Ти весь цей час ховалася в технічних коридорах? — запитала Рікі.
— Не весь час. Спочатку я була в іншій частині міста. Потім знайшла цей акваріум.
— Навіщо?
— Бо тут зберігаються старі записи ігрових версій. Я шукала інформацію про четвертого учасника.
Ліна згадала фотографію.
— Ти знаєш дівчинку з того запису?
— Я бачила її лише на екранах. Вона з'являлася в архіві ще до мого першого завдання.
— А чому вона схожа на мене?
Лана подивилася на Лінине зап'ястя.
— Ось це я й намагалася з'ясувати.
Рікі схрестила руки.
— Ти знову щось приховуєш.
— Я не знаю всієї правди, Рікі.
— Ти завжди так кажеш.
Лана опустила погляд.
— Я не могла повернутися до вас, — сказала Лана. — Після того, як ти відкрила двері, гра перенесла мене сюди. Спочатку я думала, що це тимчасово. Але виходи постійно змінювалися.
— Чому ти не спробувала знайти Зузо?
— Спробувала. Він знав, де я, але не хотів допомагати.
Ліна згадала диспетчерську.
— Він сказав, що знайшов тебе.
— Отже, він усе-таки вирішив вам розповісти.
Лея підійшла до акваріума.
— А хто та дівчинка всередині?
Лана подивилася на скло.
— Це не дівчинка. Це запис першої учасниці з таким самим знаком, як у Ліни.
— Тобто вона не жива?
— Я не впевнена.
Раптом за склом щось блиснуло.
Дівчинка підняла руку.
На її долоні лежала зелена монета.
Ліна відчула тепло на зап'ясті.
А потім дівчинка беззвучно вимовила:
«НЕ СЛУХАЙ МАГО».
— Ви теж це бачили? — запитала Ліна.
— Так, — відповіла Лея.
Рікі підійшла до скла.
— Вона щось сказала?
— «Не слухай Маго», — прочитала Ліна.
Лана різко повернулася до них.
— Відійдіть від акваріума.
— Чому? — запитала Лея.
— Бо він реагує на знак Ліни. Якщо вона торкнеться скла, запис може запуститися.
— А що тоді станеться?
— Минулого разу після такого запуску зник цілий зал.
Ліна відступила.
Усередині акваріума дівчинка повільно опустила руку. Зелена монета зникла, а замість неї на склі з'явилося зображення дверей.
Тих самих, які Ліна бачила в покинутому торговому центрі.
— Це вхід у мій світ, — сказала вона.
— Ні, — відповіла Лана. — Це лише його копія.
Раптом за їхніми спинами пролунав знайомий голос:
— Я б не радив вам довго тут стояти.
У дверях залу з'явився Маго.
Рікі одразу стала перед Ланою.
— Навіть не наближайся.
— Я прийшов поговорити.
— Нам не цікаво.
Маго перевів погляд на акваріум.
— Бачу, ви знайшли старий запис.
— Що ти від нас хочеш? — запитала Ліна.
— Щоб ти нарешті зрозуміла, навіщо опинилася тут.
— Ти вже говорив це.
— Але ти досі не слухаєш.
Маго підійшов до акваріума. Дівчинка за склом миттєво зникла.
Ліна розгнівалася.
— Що ти зробив?!
— Нічого. Вона сама не хоче показуватися при мені.
— Ти її знаєш?
Маго повернув голову.
— Краще, ніж ти думаєш.
Лана стиснула ремінець сумки.
— Не вір йому, Ліно.
— Я й не збиралася.
Маго посміхнувся.
— Тоді, мабуть, вам буде цікаво дізнатися, чому Лана так довго не могла повернутися.
Рікі подивилася на нього.
— Замовкни.
— Вона не просто застрягла. Вона сама погодилася залишитися.
Лана зблідла.
— Це неправда, — сказала Лана.
— Справді? — Маго трохи нахилив голову. — Ти ж пам'ятаєш, що було після першої гри?
Рікі повернулася до Лани.
— Про що він?
— Я не хочу це обговорювати з ним.
— А зі мною?
Лана мовчала.
Маго продовжив:
— Після того, як Рікі зникла з гри, тобі запропонували повернутися. Але ти відмовилася.
— Ти не знаєш, чому я це зробила, — відповіла Лана.
— Знаю. Ти хотіла знайти четвертого учасника.
Ліна подивилася на акваріум.
— І ти його знайшла?
Маго посміхнувся.
— Ні. Вона знайшла дещо набагато цікавіше.
Він простягнув руку до панелі біля акваріума.
На ній засвітився символ дверей.
— Вона знайшла першу версію гри.
Усередині акваріума знову з'явилася дівчинка.
Цього разу вона дивилася просто на Маго.
І вперше усміхнулася.
— Відійди від панелі, — сказала Лана.
Маго навіть не повернувся до неї.
— Ти досі боїшся, що вона прокинеться?
— Ти знаєш, що станеться.
— Саме тому я тут.
Дівчинка за склом перестала усміхатися. Вона повільно підняла долоню й приклала її до прозорої стінки.
На панелі з'явилося повідомлення:
ПЕРША ВЕРСІЯ ВИЯВИЛА НЕСХВАЛЕНИЙ ДОСТУП.
— Це через тебе? — запитала Ліна.
Маго прибрав руку.
— Не зовсім.
— Тоді через кого?
Він подивився на Ліну.
— Через тебе.
Знак на її зап'ясті засвітився.
Усі лампи в залі змінили колір із блакитного на білий.
Лея схопила Ліну за руку.
— Може, відійдемо?
— Так, — погодилася Ліна.
Але її ноги ніби приросли до підлоги.
З акваріума долинув тихий стукіт.
Раз.
Два.
Три.
На склі з'явився напис:
ЛІНО, ТИ МЕНЕ ЧУЄШ?
— Вона звертається до мене, — прошепотіла Ліна.
— Не відповідай, — наказала Лана.
— Чому?
— Бо це запис. Він не повинен ставити запитання.
Ліна не відводила погляду.
Під першим повідомленням з'явилося друге:
ТИ ЗАЛИШИЛА МЕНЕ ТУТ.
— Що це означає? — запитала Лея.
— Я нічого не залишала! — обурилася Ліна.
Маго уважно спостерігав за нею.
— Цікаво.
Рікі повернулася до нього.
— Якщо ти знаєш, що відбувається, то поясни!
— Я не можу пояснити те, чого сама Ліна не пам'ятає.
— Тоді навіщо ти її шукав?
Маго відповів не одразу.
— Бо перша версія залишила після себе незавершений вибір. А Ліна — єдина, хто може його завершити.
Раптом акваріум здригнувся.
Усередині дівчинка почала віддалятися від скла, ніби хтось тягнув її назад у темряву.
— Треба її зупинити! — вигукнула Лея.
— Не торкайся акваріума! — крикнула Лана.
Але Ліна вже побачила дещо інше.
За дівчинкою відкрилися двері. На них було написано:
ВИХІД 0.
— Це ті самі двері, — сказала вона.
Маго різко повернувся.
— Відійди від скла.
— Ти ж сам хотів, щоб я їх побачила.
— Я не хотів, щоб вони відкрилися зараз.
На панелі почав миготіти відлік.
00:30.
00:29.
00:28.
Лана схопила Рікі за руку.
— Нам треба йти!
— А Ліна?
— Вона не повинна стояти тут, коли двері відкриються!
Рікі підбігла до Ліни.
— Чуєш? Відходь!
Ліна нарешті змогла поворухнутися.
Вони відступили до виходу.
Але Маго залишився біля акваріума.
— Нарешті, — прошепотів він.
За склом двері повністю відчинилися.
І з них вийшов хтось, кого Маго, здається, зовсім не очікував побачити.
З дверей вийшла маленька фігура.
Спочатку було видно лише білі черевики, потім — довгу світлу куртку й темне волосся.
Це була дівчинка з акваріума.
Але тепер вона стояла перед ними справжня.
Маго відступив на крок.
— Цього не може бути...
Дівчинка озирнулася.
— Ти казав, що я ніколи не вийду.
Маго не відповів.
Ліна дивилася на незнайомку.
— Ти хто?
Дівчинка перевела погляд на неї.
— Мене звати Іра.
— Ти та сама з першої версії?
— Так.
Лана підійшла ближче.
— Як ти змогла вийти?
Іра показала на Ліну.
— Вона відчинила двері.
— Я нічого не робила!
— Ти навіть не пам'ятаєш, що зробила.
Рікі не відпускала руку Лани.
— Маго, що це все означає?
— Це помилка, — відповів він.
Іра засміялася.
— Ти завжди називаєш помилкою те, чого не можеш контролювати.
— Ти мала залишитися всередині.
— А ти мав виконати свою обіцянку.
Ліна подивилася на них.
— Яку обіцянку?
Іра підійшла до неї.
— Він обіцяв повернути мене додому.
— Звідки?
Іра опустила очі.
— З твого світу.
У залі стало тихо.
— Що? — перепитала Ліна.
— Я теж колись жила там. Але