Архів

РІВЕНЬ 2 — ТЕХНІЧНІ КІМНАТИ.
РІВЕНЬ 3 — АРХІВ.
Нижче таблички були порожні.
— Тут є архів? — запитала Ліна.
— Є, — відповіла Рікі.
— І ти раніше про нього не сказала?
— Бо туди не можна заходити.
— Звісно. Ще одне місце, куди не можна.
Лея помітила, що двері архіву трохи прочинені.
— А може, там є інформація про Лану?
Рікі схопила її за рукав.
— Не заходь.
— Але ж ми шукаємо відповіді!
— Архів зберігає не тільки документи. Там є записи всіх ігор. Навіть тих, які мали бути стерті.
Ліна глянула на двері.
— Тоді нам точно треба туди.
— Ти взагалі вмієш не лізти туди, куди не треба? — запитала Рікі.
— Ні. А ти вмієш хоч раз нормально пояснити, що відбувається?
Лея тихенько пирснула.
Рікі закотила очі.
— Ви обидві нестерпні.
Але двері вона все-таки відчинила.
Архів був величезним.
Замість звичайних полиць тут стояли прозорі шафи, у яких плавали маленькі світні кульки. На кожній була наклейка з ім'ям і датою.
Деякі кульки світилися яскраво, інші ледь помітно блимали.
— Це що? — запитала Лея.
— Записи учасників, — відповіла Рікі. — Кожна кулька зберігає частину їхньої гри.
Ліна підійшла до найближчої шафи.
На одній із кульок було написано:
РІКІ. ПЕРША ГРА.
— Ось твоя!
— Не чіпай.
Ліна вже потягнулася до неї, але зупинилася.
— Чому?
— Бо я не хочу бачити це знову.
Раптом інша шафа засвітилася.
На ній з'явилося ім'я:
ЛАНА.
Поруч була ще одна кулька.
ЗАПИС НЕ ЗНАЙДЕНО.
Лея підійшла ближче.
— Чому її запис порожній?
— Бо гра стерла його, — відповіла Рікі.
Ліна подивилася на напис.
— Але якщо запис стертий, звідки взявся її телефон?
— Не знаю.
З-за спини пролунав голос:
— Бо вона сама залишила його.
Дівчата різко обернулися.
У дверях стояв Зузо.
Його яскрава сорочка була трохи пом'ята, але усмішка залишалася такою ж привітною.
— Я ж просив вас не повертатися до води, — сказав він.
Рікі стала перед Ліною та Леєю.
— А я ж просила тебе не брехати.
Зузо подивився на Рікі, потім на шафу з ім'ям Лани.
— Ви не повинні були сюди потрапити.
— Ти це вже казав, — відповіла Ліна.
— І, як бачите, мав рацію.
— Тоді поясни, чому запис Лани стертий.
Зузо підійшов до шафи. Його пальці торкнулися скла, і світіння кульки зникло.
— Деякі записи небезпечно переглядати.
— Для кого? — запитала Лея.
— Для всіх.
Рікі засміялася без радості.
— Ти завжди так говориш. «Небезпечно», «не можна», «не час». Може, ти просто боїшся, що ми дізнаємося правду?
Усмішка Зузо стала меншою.
— Рікі, ти вже одного разу зруйнувала гру. Не повторюй цього.
— Я намагалася врятувати Лану!
— І що з цього вийшло?
Рікі замовкла.
Ліна помітила, як сильно вона стиснула кулаки.
— Не говори з нею так, — сказала Ліна.
Зузо перевів погляд на неї.
— А ти, Ліно, взагалі не мала тут опинитися.
— Я це вже казала.
— Тоді, можливо, ти розумієш, що повинна зробити.
— Ні. Але я точно знаю, що не збираюся слухати тебе.
На мить Зузо перестав усміхатися зовсім.
— Гаразд, — сказав Зузо. — Тоді я поясню дещо простіше.
Він дістав із кишені маленький прозорий жетон.
Усередині плавала зелена рибка.
— У кожного учасника є свій запис. Гра зберігає його спогади, вибори та результати. Якщо запис зникає, учасник більше не належить до системи.
— Тобто Лана не належить до гри? — запитала Лея.
— Саме так.
— Але ми її бачили.
— Ви бачили те, що вона залишила після себе.
Рікі похитала головою.
— Брехня. Вона жива.
Зузо зітхнув.
— Я не казав, що вона мертва.
Усі замовкли.
— Тоді де вона? — запитала Ліна.
— У місці, яке не відображається на жодній карті Аерополісу.
— Як туди потрапити?
Зузо поклав жетон на найближчу полицю.
— Не можна.
— Знову не можна!
— Бо туди ведуть двері, яких не існує.
Рікі повільно підняла голову.
— Ті самі двері з мого випробування?
— Так.
— Ти знав, що вони справжні?
Зузо не відповів.
І цього разу його мовчання було красномовнішим за будь-які слова.
Раптом одна з кульок у шафі спалахнула.
На склі з'явився напис:
ЗАПИС ЛАНИ ВІДНОВЛЮЄТЬСЯ.
Зузо різко повернувся.
— Відійдіть від шафи!
Але було пізно.
Кулька з ім'ям Лани почала світитися дедалі яскравіше. Усередині з'явилося маленьке зображення кімнати.
У ній стояла дівчина з довгим темним волоссям.
Лана.
Вона дивилася просто перед собою, ніби бачила тих, хто