Глава 29:

Прокинулася я в обнімку з Євгеном в спальні. Ось, що означає добрий ранок! Мені так не хотілося йти з цього тепленького ліжечка і обіймів, але сніданок сам себе не приготує. Хоча... Ну добре, ще п'ять хвилиночок і піду. Ось так вже стаючи я плавно закривала очі і знову поринула в сон.

-Кохана, прокидайся-він почав акуратно цілувати мою шию і спускаючись все нижче.
-Ну, що ж таке? Я мала йти сніданок готувати, а сама заснула-проскиглила я.
-Нічого страшного, через десять хвилин буде кур'єр з нашим сніданком.
-Як добре мати такого продуманого хлопця.-я посміхнулася йому.
-Доречі пам'ятаєш я говорив тобі, що хочу перевірити чи ти завжди така красива коли прокидаєшся так от, ти надзвичайно красива.
-Ага, особливо з вчорашнім розтертим макіяжем і гніздом на голові-я засміялася.
-Ти в любому образі красива!-сказав він на повному серйозні.
-Як же я тебе кохаю!-сказала я і повалила його на ліжко та просто почала цілувати, а він мене лоскотати, але я просто так не здамся тому взявши подушку я почала нею чого бити, але йому хоч би, що і він ще більша мене лоскотав.

-Я бачу я не вчасно- посміхнувшись сказала Єва- Але там кур'єр вже сніданок приніс, надіюся це ви замовили. Ми йдемо снідати, а ви закінчуйте і підтягуйтеся-вона підмигнула та зачинивши двері пішла.

-Ну і що вона тепер подумає?-спитала я в Євгена.
-А це важливо?-він знову мене вкинув та почав гаряче цілувати.
-Євген, мені потрібно з тобою серйозного поговорити!-його вираз обличчя враз посерйознішав.
-Про, що?
-Не про що, а про кого. Вчора мої батьки запросили нас до себе на вечерю.
-Я думав, щось серйозне сталося. Ну все тоді ввечері ми йдемо до твоїх батьків.-він поцілував і знову почав лоскотати.
-Все-е-е йдемо снідати!-я його взяла за руку та подягнула за собою на кухню.

-Добрий ранок!-привіталися ми до друзів.
-Я бачу не в одних нас він справді добрий.- Максим перевів погляд на червону Єву і хитро посміхнувся.

Поснідавши я привела себе в порядок та переодягнулася в нормальний одяг. Коли я вийшла з кімнати Єви і Максима вже не було, мабуть поїхали додому.

-Вони вже поїхали?-я очима шукала по квартирі Євгена, але його нігде не було.
-Так-ззаду прошепотів мені на вухо Євген.

Я повільно обернулася та вставши на носки приблизилася до його губ, але їх не торкалися. Знаючи, що на мені зараз красиве мережеве бра я почала скидати кофту.

-Знаєш, жарко якось тут в тебе-я старалася тримати лице на повному серйозні лише фліртувати очима, але бачучи його лице яке дуже розгублене я хотіла сміятися.

Він повільно почав підходити до мене та хотів поставити мені руки на талію, але я заборонила.

-Без рук!
-Сонце, не ту гру ти почала-він дивно посміхнувся та теж скинув футболку, а під нею красувався рельєфний прес. М-м-м, а ця гра все більше набирає оборотів.

-Давай приготуємо разом вечерю?-запропонувала йому я. -Але одна умова! Ти мене торкатися не можеш.
-Та легко, а я умов ніяких ставити не буду, можеш торкатися де завгодно-він знову посміхнувся своєю дурноватою хитрою посмішкою.
-Збоченець!

Я думала ми будемо готувати якусь класичну страву, але Євген захотів спекти вишневий пиріг за їхнім фірмовим сімейним рецептом, про який знають лише рідні.

Під час приготування ми балувалися. Я його всього замастила мукою, а так як він мене торкатися не міг я була вся чистенька. Це було так весело.

Коли ми дістали пиріг з духовки ми поставили його на стільницю остигати, а самі підійшли до панорамних вікон, бо ось там вже зайшло сонце і починає темніти.

Ми стояли та мовчали, але я первала цю тишу:
-Євген... Ти сказав, що це сімейний рецепт, але я ж тобі не сім'я-я до нього обернулася.
-Ти вже частина моєї сім'ї і не важливо чи це формально, ще трішки почекати і ти будеш і формально і як зараз частиною сім'ї.

Я поглянула в його очі і побачила там щирість, а може й це самообман, але за мить я вже стояла та цілувала його з такою пристрастю і байдуже чи правда це чи ні, я щаслива, а це хіба не головне?

Цілу годину ми цілувалися та обнімалися і тут мені прийшла чудова ідея погуляти вечірнім Києвом.

-Будь ласочка!-благала його я.
-Ну Юна-а-а -він встав та почав одягатися, а я весело захлопала в долоні і поцілувала його.-Стоп, а батьки?
-Блін-н, в мене це взагалі з голови вилетіло, ну давай я на завтра домовлюся, а зараз йдемо гуляти.

Тепло одягнувшись ми вийшли з квартири та попрямували туди де я дуже хотіла побувати, але якось не вдавалося ніяк піти.

Ми прийшли на міст "закоханих". Тут вішають замки і ключі викидають в річку.

-Шкода, що в нас немає замку-розстроєно сказала я.
-Зачекай декілька хвилин-Євген кудись пішов, а я одна стояла на цьому мості як тут прийшла якась пара і почала вішати замок, а тоді як я і казала викинули ключ у воду і почали цілуватися та обіймалися. Вони такі щасливі, дивлячись на них я й не помітила як біля мене вже стояв Євген з замком.

-Де ти його взяв? Зараз ніч, магазини закриті.-поцікавилася я.
-Я ж казав, що заради тебе зірку дістану, а тут всього навсього замок.-я йому посміхнулася та поцілувала в щічку.

Ми також зробили все як і попередня пара, але ключ я не викинула, а всього навсього зробила вигляд. Для мене це дуже великий крок на який я поки не готова, але він буде завжди зі мною. І навіть не знаю чи це я про ключ чи про Євгена....