Глава 26:

Записка була написана від руки і цей почерк я впізнаю із тисячі...

"Принцесо мого серця, прийміть від мене цей незначний подарунок який я надіюся ви одягнете сьогодні ввечері і будете принцесою цієї ночі.

P.s ваш принц"

Перечитувавши ці рядки знову і знову, мої вуста набували ширшої та ширшої посмішки. Поки сукню я не одягала, спочатку потрібно зробити макіяж.

Сьогодні настрій в мене був сміливий, тому на моєму обличчі красувалися чорненькі стрілки на тлі вечірнього макіяжу.

Взявши сукню в руки мені чим скоріше захотілося одягнути цю красу на себе. Одягнена сьогодні я була в коктейльній бежевій сукні, яка складається з двох частин.  Основа- прилягає коротке плаття-футляр на тонких регульованих бретелях з глибоким v-образних декольте.  Особливість моделі - верхня напівпрозора частина з рукавів 1 / 2 і круглим вирізом, прикрашена мерехтливими паєтками і невагомими пір'ям.

Цей образ я розбавила бежевими лодочками та чорною сумочкою.

Дивлячись на себе вже готову в дзеркало, я була приємно здивована. З розміром він вгадав, та не те, що вгадав, таке враження, що це плаття на мене і пошите.

Псикнувши на себе духи які мені подарував Євген вийшла з кімнати та направилася на вихід з будинку.

Вийшовши, неприємний мороз вдарив в обличчя, але побачивши свого принца ніякий мороз мені не завада.

Він стояв в вишуканому костюмі і з моїми улюбленими рожевими трояндами в руках. Коли я до нього підходила, моє внутрішнє хвилювання все більше і більше наростало, але коли я опинилася в обіймах коханого, хвилювання як рукою зняло.

-Це для тебе, сонечко!-він подарував мені цей букет.-Ти сьогодні шикарно виглядаєш!
-Спасибі, ти теж!-я говорила такі нісинітниці, просто коли він дивиться в мої очі я не можу сконцентруватися та говорити серйозні речі.
-Сідайте моя принцесо!-він відчинив мені двері і від таких дій я почала сміятися.
-Дякую, мій любий принц!

Їхали ми близько сорока п'яти хвилин і зупинив він машину біля вишуканого ресторану. Відчинив двері мені швейцар.

-Доброго вечора! Раді бачити Вас в нашому ресторані "La Novel", проходьте будь ласка-сказав мужчина років сорока, але з дуже приємною зовнішністю.

Євген взяв мене за руку та ми увійшли в середину.

Як на мене це рестораном назвати не можна... Це був палац! Величезний танцювальний зал, зал із столиками, офіціанти в спец одязі та з однаковими зачісками дівчата, всі привітні та усміхнені. Панує така атмосфера затишку і водночас багатства. Всі дами одягнені у вечірні сукні, мужчини в костюмах.

Євген відсунув мені стілець та я всіла за наш столик. Офіціант приніс нам меню і коли я його відкрила та почала гортати нулів ставало все більше і більше. Я думала, що тут дорого, але не настільки ж.

-Може десь в іншому місці повечеряємо?-Євген вивчав меню, але після моєї фрази підняв на мене погляд.
-Тобі тут не подобається?-якось розстроїно спитав він.
-Та ні, тут чудово. Просто... -я зробила невелику паузу- тут ціни дуже високі.
-Сонечко, ну ти чого? Гроші це не проблема.
-Для тебе може й не проблема, а ось для мене ще й яка проблема.-він взяв мене за руку та усміхнувся.
-Юна я старався, ти перша кого я вожу на побачення, перша дівчина якій я подарував квіти і зараз через якісь папірці ми сваримося? Зрозумій в мене є компанія якою я володію і я собі багато чого можу позволити.
-Але ж...-я хотіла продовжити, але Євген мене перебив.
- Будь ласка, один вечір ми зовсім не зважаємо на ціни.
-Лише один!
-Як же я тебе кохаю!
-І я тебе!-сказали я від щирого серця.

Замовила я собі десерт, а саме лимонний тарт. Євген взяв шоколадний фондан.

Вечір проходив неначе казка, ми танцювали, розмовляли та ділилися думками, а потім ми вирішили піти та погуляти по засніженому нічному місту.

Взявши мене за руку ми з Євгеном вийшли з будівлі та попрямували в напрямку Хрещатика.

Я закрила на секунду очі і просто намагалася себе розбудити. Невже я йду з коханим хлопцем, вночі, в нереально красивому платті ще й в таку чарівну пору року. Ні, це все казка... Але відкривши очі я побачила перед собою Євгена з широкою усмішкою і я просто його обійняла, а він підняв мене та почав кружляти. Наш дзвінкий голос розходився по всюду, люди йшли та з усмішками на обличчях дивилися на нас. Навіть почула як якийсь дідусь сказав до своєї жінки "Пам'ятаєш, ми теж такі закохані були". Я ще більше прижалася до Євгена і просто насолоджувалася. Ніякі дорогі ресторани, подарунки не замінять кохану людину поряд, як шкода, що скоро цього вже не буде...

Він мене поставив на ноги та попросив зачекати. Поки я стояла до мене підійшла та бабуся.
-Дитинко, я бачу які ви закохані. Щастя Вам! -вона мені щиро посміхнулася -Повір, будуть переломні моменти, але запам'ятай кохання подолає все і відстань і серйозні скандали, абсолютно все-на цих словах вона просто обернулася та пішла.

Я стояла та обдумувала її слова, але перед моїми очима з'явився букет ніжних троянд.

-Але ж ти мені сьогодні вже подарував...-сказала я обертаючись до коханого.
-Для того, щоб виразити мою любов буде мало всіх квітів світу-я накинулася на нього з палати поцілунком - І від коли я став так "милим" романтиком? Що зі мною?
-Ей, ну ти все зіпсував- ми обоє почали сміятися та просто обнімалися.

Ну як Вам глава? Чекаю на ваші коментарі, зірочки і не забувайте підписуватися, щоб не пропускати вихід нових глав та книг ❤️❤️