Глава 25:

Нічка видалася важкою, оскільки я не виспалася через свої думки про Євгена та боялася обернутися уві сні, щоб не зачепити ногою або ж рукою Єви живіт, бо в сні я дуже сильно перевертаюсь і кручуся, хоч термін і малий та і це лише плід поки, але всерівно страх якийсь є.

Поки Єва ще солодко спала я встала та пішла готувати для неї сніданок.

Вирішила приготувати я сирники та фруктовий салат. Все приготувавши я пішла будити Єву.

-Сонце, прокидайся. Сніданок вже готовий.-ніжно погладжуючи її голову сказала я.
-Вже встаю!-буркнула Єва і зручніше вмостилася на подушці.
-Я йду робити чай, якщо прийдеш, а воно все буде холодним, я розігрівати не буду!

Я вийшла з кімнати та поставила чайник і тим часом вирішила подзвонити Євгену.

-Добрий ранок, не розбудила?-спитала я.
-Добрий ранок, принцесо! Звичайно, що ні.
-І що ж це ти так рано робиш?
-Ну наприклад в школу збираюся, а ти?
-Блін, школа!-викрикнула я і вдарила себе рукою по лобі-Як я могла забути?-вже проскиглила я.
-Якщо хочеш я тебе можу забрати від Єви і відвезти до школи.
-А як же портфель?
-Евеліна візьме, я їй прямо зараз і напишу.
-Щоб я без тебе б робила? Дякую !
-Сам не знаю, щоб ти без мене б робила... Все, я виїжджаю. До зустрічі любима!
-До зустрічі!-я поклала телефон на поверхню і почала заливати кип'ятком чай і в цей момент увійшла Єва.

-Добрий рано, соня!
-Добрий ранок!-вже жвавіше відповіла вона.-А що це так смачно пахне?
-Сирники і фруктовий салат.
-М-м-м, давай скоріше сідаємо снідати. 
-Нажаль сьогодні без мене, бо я вже спізнююся в школу. Доречі можна взяти щось з твого гардеробу?
-Звичайно, ти йди одягайся, а я зараз впораюся із цією смакотою.
-Добре-я посміхнулася та пішла в гардеробну кімнату.

Сьогодні я одягнула білі джинси і такого ж кольору кофту. Макіяж я зробила повсякденний та розчесавши волосся я пішла на коридор взуватися.

-Може не підеш до школи?-поцікавилася подруга.
-Єва я мушу, це останній тиждень і в мене цей тиждень контрольних.
-Ну тоді удачі тобі!
-Спасибі, ну все папа і ні в якому разі не хвилюйся тобі не можна!-ми обійнялися.
-Папа, не буду.-вона зачинила вхідні двері, а я всіла в ліфт та спустилася на перший поверх, вийшовши на вулицю одразу ж помітила Євгена біля його автомобіля.

-Привіт-сказала я та не знаючи чим керувалася підбігла до нього та повисла в нього на шиї, а потім солодко поцілувала.
-Як же я скучав...-він мене ще міцніше прижав до себе. 
-І я-прошепотіла я йому у шию.
-Сідай, бо холодно, а мені не потрібно, щоб ти захворіла-він відчинив мені двері та я всіла в тепленьке авто де на мене чекало моє улюблене капучіно .
-Ти купив мені каву?
-Я ж знаю, шо ти її любиш і п'єш майже кожного ранку і здається це я вже ніколи не забуду!-я нічого не відповідала лише поцілувала його і посміхнулася.

П'ючи дорогою каву ми розмовляли про наші мрії, а саме музичну кар'єру. Це так приємно коли в тебе з твоєю другою половиною однакові хоббі та вподобання в музиці. 

За нашими розмовами ми дуже швидко добралися до школи. Коли ми вийшли до нас одразу підійшла Евеліна.

-З тебе два відра шоколадного морозива!-заявила вона мені і віддала рюкзак.
-І з якого це дива?
-З такого, що я тебе вже другий день прикриваю, а це ну дуже важко, знаючи наших батьків...
-Дякую-я одразу її обійняла. 
-Що не зробиш для сестри і за улюблене морозиво.-ми почали сміятися і всі разом зайшли до школи.

Уроки йшли ну дуже швидко, оскільки майже кожен урок в нас була контрольна. Як на мене контрольні не були дуже важкі хоч, щось добре з мого минулого життя, бо весь свій вільний час я проводила за підручниками. Деякі контрольні я писала за Євгена, бо не можу я не допомогти бачучи, що він ну зовсім не знає цієї хімії, а мені її по "щолчку" пальця розв'язати.

-Сьогодні о восьмій я заїду за тобою і щоб ти була мені готова.-сказав Євгена біля мого будинку, тримаючи в своїх обіймах.
-Ну добре, а куди ми поїдемо?
-Секрет-він поцілував мене.
-До вечора!-сказала я.
-До вечора, сонце!-я посміхнулася та увійшла в будинок.

В будинку панувала тиша, а це означає, що я одна. Тому я увімкнула свій улюблений трек на максимум та почала підтанцьовувати в такт улюбленої пісні та готувати вечерю.
 

Сьогодні в нас буде на вечерю паста з морепродуктами які я просто обожнюю. Настрій мій тільки покращувався.

Коли я почула, що хтось стукає в двері я подивилася на годинник чи часом це не Євген, але була лише шоста. Я відчинила двері та на порозі стояла вся моя сім'я.

-А ви чого не відкриваєте двері ключами?-здивовано витріщалися я на них.
-Ми вже тут п'ять хвилин стоїмо!-сказав батько.
-Упс-я посміхнулася-А я тут вечерю приготувала.-зразу на їхніх обличчях з'явилася посмішка.-А тепер мити руки і за стіл.

Поки вони всі переодіватися і мили руки хтось знову подзвонив у двері. Відчинивши двері я побачила величезну коробку, а за нею кур'єра. 
-Тут проживає Єлисецька Юна?
-Тут... Це я.
-А ну тоді вам посилка, розпишіться будь ласка- він показав де потрібно поставити підпис і я зробила як він і сказав.
-А від кого це?
-Нічого не знаю-він посміхнувся-Приємного вечора!-він обернувся і пішов, а я взяла цю величезну рожеву коробку та понесла в свою кімнату.

Тільки но я хотіла її відкрити, почула голос батька з першого поверху.
-Доню, спускайся! Сама сказала швидко мити руки, а зараз сидиш в своїй кімнаті.

Я вирішила потім відкрити цю коробку та спустилася на перший поверх до батьків на кухню. Ми всі всіли та почали вечеряти.

-Ну паста дуже смачна!-сказала Надія.
-Підримую Надію, справді дуже смачно-сказав батько і я посміхнулася.
-Ну якщо обід такий смачний, то ви не будете проти якщо я зараз йду гуляти. Правда ж?
-Доню...-сказав вже строгіше батько.
-Ну будь ласочка.
-Щоб довго не гуляла.
-Ти найкращий!-я поцілувала батька та побігла на другий поверх в свою кімнату.