Глава 24:

Ранок*
Я прокинулася скоріше за Євгена, тому вставши я пішла на кухню. Все-таки я дівчина і тому вирішила зробити нам сніданок. Відкривши холодильник я очікувала побачити явно хоч трішки продуктів, але було лише молоко, банан і яйця. Пройшовшись по ящиках я знайшла ще гранолу, тому я залила гранолу молоком і порізавши банан теж кинула його туди. Ще я зробила дві кави, але поки Євген спав я вийшла на терасу, бо не хотіла його будити.

Ось так стоячи на балконі в одній футболці і з кавою в руках я насолоджувалася миттю.

-Сонечко ти, що? Холодно ж! Я розумію, що тераса закрита, але всерівно не в одній ж футболці ходити та ще й босяком.

Він мене акуратно підняв та заніс в спальню.
-Це я тебе розбудила?
-Ні, я просто почув запах кави і зразу прокинувся, а тебе немає і тому я зразу відправився на пошуки моєї принцеси-від його розповіді я усміхнулася.
-Ходи снідати, мій принц-але не тут то було, він припав шаленим поцілунком до моїх губ і через це ми провалилися на ліжко.

Цей поцілунок враз переростав в щось більш пристрасне, але я вчасно зупинила його.

-Там сніданок остиває!-сказала захекано я.
-Ну добре-якось похмуро сказав Євген, а за тим перевернув мене на своє плече і поніс на кухню.

Ситно поснідавши я почала збиратися. Це було доволі важко під поглядом Євгена і весело, бо потім ми почали дурачитися. Як тільки закрилися вхідні двері і ми заходили в ліфт мені подзвонила Єва.

-Привіт-жваво сказала я.
-Юна, приїдь до мене будь ласка! Прямо зараз-почула плачучий голос подруги.
-Що сталося?
-Давай не по телефону.
-Через двадцять хвилин буду- я збила виклик і поглянула на Євгена.

-Щось сталося?-спитав Євген.
-Ще сама нічого не знаю, але вези мене не додому, а до Єви.
-Окей, але може Максиму подзвонити?
-Ні, поки я сама всьо не дізнаюся, нікому не потрібно дзвонити.
-Як скажеш.
 

Ми всіли в Євгенову машину та помчали по пустій трасі.

Біля мого під'їзду ми не могли ніяк попрощатися.
-Ну все, бувай-сказала я розриваючи наш поцілунок.
-Якщо щось дзвони, папа-він мене ще раз поцілував і я пішла в під'їзд.

Натиснувши в ліфті цифру сімнадцять, я піднялася на потрібний поверх та постукала в такі знайомі двері. На порозі стояла Єва в шортах і майці, а на лиці була  розмазана вся туш. Я без лишніх слів її обійняла і увійшла в квартиру.

Скинувши верхній одяг і взуття я увійшла в глиб квартири, а саме на кухню де поставила чайник, щоб приготувати заспокійливий м'ятний чай. Єва пішла за мною і на ній просто лиця не було.

-А тепер всядь!-сказала я до дівчини і вона одразу зробила як я сказала- Візьми і випий цілу склянку-я їй подала чай.

Ми сиділи і просто мовчали, думаючи про своє.

-Сонце-я взяла її за руку- розкажи, що сталося.
-Ти мене не покинеш?
-Ти, що таке говориш? Нізащо!- я підійшла до неї та обійняла.
-Я... Я вагітна-вона знову заплакала, а я в встала в ступорі і не розуміла, що відбувається.
-Як вагітна?
-Тобі розказати як діти робляться?
-Ну це я вже сама знаю, а від кого?-я пробувала взяти себе в руки.
-Я не знаю, доктор каже, що термін три тижні, але знайома я з Максом тільки два.-вона ще гіркіше заплакала.
-Заспокойся, ми шось придумаємо- я її взяла за руку та повела в спальню і положила її.

-Все буде добре, тобі не можна нервувати-вона одразу ж заснула, їй потрібно відпочити і накривши її я пішла на кухню.

Всівши за стіл я просто обхопила голову руками і переварювала інформацію. Їй так тяжко зараз, в тебе найдорожче в житті не від коханої людини...

Щоб якось відволіктися від цих думок я почала прибирати та сходила в магазин за продуктами і приготувала обід. Витягнувши наш обід з духовки вийшла з кімнати Єва.

-Дякую тобі-сказала дівчина і підійшла до мене, щоб обійняти.
-Ти мене теж завжди підтримуєш! А тепер йди в душ, тобі потрібно приводити себе в порядок, а то мамі слід за собою слідкувати-я їй посміхнулася і вона пішла в душ.

Ми разом пообідали і всіли дивитися фільм. Так ми просиділи до самого вечора і я вже збиралися йти, але мене зупинила Єва.

-Не лишай мене одну- викрикнула вона-будь ласка-вже тихіше добавила вона.
-Як скажеш. Знаєш ти зі мною всім ділишся і я теж хочу тобі дещо розказати, але для цього я зроблю нам два чаї. Зачекай мене поки.-я пішла на кухню де мені подзвонив Євген.

-Привіт, любима!
-Привіт-усміхаючись відповіла я.
-Як ти там?
-Нормально, а ти як?
-Без тебе сумно-я ще ширше усміхнулася.
-Коли додому збираєшся? Може я тебе відвезу?
-Я сьогодні залишуся в Єви.
-А ну тоді добре, не буду тебе відволікати. Папа, люблю!
-Папа, і я тебе-вирвалося з мого роту і я його закрила рукою коли Євген збив. Ну нащо я це сказала?

Зробивши два чаї і взявши печиво з цукерками я пішла в вітальню. Перше ми спілкувалися на нейтральні теми, не зачіпляючи вагітність і мою історію, але потім я сама захотіла з нею поділитися.

-Я не хочу розказувати цю всю довгу історію, просто хочу, щоб ти знала єдина, про це більше ніхто не знає... Євген хоче мене використати і кинути-сказавши це в мене покотилася сльоза-Я почула його розмову з другом про те, що він зі мною переспить і кине і в мене є план, але в в нього не входило закохатися...-останню фразу я прошепотіла.
-Я бачу ми з тобою ще ті дві проблеми... Ну, але я ж бачу як він на тебе дивиться і ти на нього... І я не бачу там фальші.
-Значить він хороший актор!
-Ні, можливо він і справді тебе кохає, а це все якась помилка?
-Нажаль цього я стверджувати не можу... А з вагітністю, що ти вирішила?
-Ну поки живіт не з'явиться розказувати нікому не буду, а далі... А далі я й не знаю, що буду робити.
-Пам'ятай, я завжди з тобою! Щоб не сталося, ми все життя жили пліч опліч і не дивлячись на обставини один одному допомагали і підтримували і з цього часу нічогісінько не змінилося! Тепер ми підкорюємо столицю, скоро я стану тьотьою, зараз я кохаю і не важливо чи взаємно це чи ні, та і ти Максима любиш, а він тебе. Все дуже добре, треба радуватися життю і шукати у всьому позитив.
-Ти права! Мені вже 18, дитина це є щастя, але тепер моє життя кардинально зміниться починаючи харчуванням, закінчуючи одягом. Тепер тільки здорова їжа, одяг більш закритий, відпочивати тепер більш пасивно...
-Ну так спосіб життя трішки зміниться, але це на краще. Ти будеш просто нереально хорошою мамою-вона поклала свою руку на животик і почала гладити і усміхатися.