Глава 21:

Ох, ну і видався тяжким цей ранок. Величезні мішки під очима, голова розколюється. Мені було дуже важко піднятися, але я це зробила. Взявши перше, що попало під руку я й одягнула. Макіяж мені робила Евеліна тому я могла ще подрімати.

-Юна! Очі відкрий мені треба туш нанести!
-В мене нарощення...
-Ах, точно! Ну тоді все, ти готова. Ходи снідати.

Я встала та поплентилася за Евеліною.

-Доброго ранку, дівчатка!
-Доброго ранку!-сказали ми з Евеліною в один голос.
-Сьогодні ввечері мені потрібно, щоб ви були в шикарних платтях, ну і ти  там макіяжі, зачіски, ваші жіночі штучки. Бо сьогодні ми йдемо на світський захід де будуть зібрані всі бізнесмени Києва так, що виглядати потрібно відповідно. -тато встав зі столу -І так сьогодні можете в школу не йти.
-Де ти був 20 хвилин назад?-спитала я і почала йти в свою кімнату, але мене зупинила Евеліна.
-Е-е-е ні, подруго! Ми йдемо на шопінг, бо таких суконь у мене немає так, що обертайся і йди на вулицю, таксі вже чекає. -нічого не відповівши я пройшла повз Евеліну та пішла взуватися.

Я була такою злою, можна ж було ще поспати три години, а потім йти, але ж ні ми мусимо вже їхати. Поки Евеліна одягалася я написала смс Євгену "Мене сьогодні не буде 🥺👉👈. Гарно тобі провести день!❤️❤️", відповідь прийшла моментально "І як день може пройти добре, якщо тебе немає поряд?💞"-я на його повідомлення усміхнулася та заховавши телефон в сумочку всіла в таксі.

Пошуки ідеального плаття були дуже довгими і зупинився мій вибір на романтичній та ніжній сукні з оригінальним мереживом, прикрашена ручною вишивкою, об’ємними квітами та молочними стразами. Спідниця з легкої сіточки розлітається в русі. Чорний пояс розшитий паєтками підкреслює мою талію. Ця сукня робить моє тіло надзвичайно сексуальним та найприголомшливішим. І не тільки через його чуттєвий розріз на ніжці, але і через  ілюзію ліфа, вишитого  бісером і дорогоцінними камінчиками. Я впевнена, що всі погляди будуть прикутими до мене, бо фігура моя виглядає настільки ефектно в цій сукні...

Вийшовши з чергового бутіка ми направилася в салон красоти. Макіяж я зробила ніжний, але чорні стрілки та червона помада робила цей ніжний макіяж більш впевненіший мабуть. Волосся я зібрала та витягнула передні прядки, щоб було видно спинку. Довольні ми з Евеліною поїхали додому де переодягнулися в свої сукні та взули туфлі.

Я поглянула на себе в дзеркало і не могла повірити, що це я. Надзвичайно сексуальна і в той ж час ніжна дівчина стояла переді мною. Плаття було пошите як на мене, просто шикарно лягнуло. До цього плаття я взула чорні лодочки та взявши клатч вийшла з кімнати та рушила в вітальню, де на мене всі чекають.

-Вау-почула голос Евеліни і Надії.
-Спасибі, буду вважати це за комплімент-я посміхнулася.
-А не занадто відверто?-спитав батько.
-Мені, що п'ять? Як на мене то все в міру. Може підемо в машину чи будемо так стояти?

Приїхали ми під величезну будівлю, де стояли дорогі іномарки, ну ми теж не приїхали на будь-чому, але тут є такі машини, що навіть до них підійти страшно. 

Нам відчинив двері швейцар та подав руку. Вийшовши з нашої машини я помітила одну знайому постать, а саме Євгена, хоча думаю, що мені здалося.

На вході ми вручили наші запрошення та увійшли в середину. На фоні грала приємна мелодія, а всю залу заполонив шум гостей. Всі стояли та розмовляли, вихваляючись останніми моделями своїх смартфонів та машин.

Я встала за столик та взявши шампанське почала його пити. Евеліна пішла до Юри (нашого однокласника), батьки до своїх бізнес партнерів, а я залишилася сама.

-Чому така прекрасна дама сумує?-спитав мене доволі грубий чоловічий голос.
-А з чого ви взяли, що я сумую?-запитала я не обертаючись.
-Ну ви стоїте тут одна, п'єте шампанське і нізким не розмовляєте.
-Чому ж з нізким? Ось з вами наприклад...-я почула як він посміхнувся та повернулася.

Переді мною стояв хлопець на вигляд років вісімнадцяти. Був доволі привабливим, але закохана я в іншого...

-Може прогуляємося?
-Вибачте, але мушу вам відмовити.
-Може перейдемо на ти?
-Гаразд.
-Ну тоді давай контактами обміняємося і я б з задоволенням погуляв би з тобою в наступний раз.
-А ти настирливий! Давай сюди телефон-я набрала свій номер та зберегла в його контактах.
-Приємного вечора!-сказав він та підняв бокал з вином- Я ще підійду-він мені підмигнув та зник в натовпі.

Я далі стояла та виводила узори на бокалі з шампанським поки не підняла очі і не помітила як стоїть Євген в стильному діловому костюмі та мило розмовляє з якоюсь пасією.

Я наблюдала за ними і коли наші погляди зіткнулися я всім своїм виглядом та поглядом показала, що я безмежно зла. Він направився до мене, а та пасія почала йти за ним.

-Вибач, що завадила тобі ще одну шлюху на одну ніч склеїти. Але ти на мене уваги не звертай, я заважати не буду!-я зробила ковток шампанського і хотіла вже йти, як би мене за талію не схватив Євген.
-Юна, що ти за маячню верзеш? Яка дівчина на одну ніч? Я кохаю тільки тебе.-я підняла свої очі та поглянула в його.
-А навіщо ти тоді з нею розмовляв? Я наприклад зразу дала відсіч хлопцю, хоч і номер свій дала...-прошепотіла останню фразу я так, щоб Євген не почув.
-Кому це ти номер свій дала?
-Та так нікому.-щоб уникнути лишніх запитань я вп'ялася в його губи і цей поцілунок став таким ніжним.

-Ти виглядаєш сьогодні надзвичайно, але занадто відверто.-сказав Євген
-Ти як мій батько ... Тобі не подобається?
-Мені дуже подобається-він закусив нижню губу- ти надзвичайно спокуслива в цій сукні, але таку можу бачити лише я.
-Впевнений?-я тяжко вдихнула і тихенько застогнала.
-Ти зводиш мене з розуму-він почав мене жадібно цілувати і закусив мою губу, від чого в мене потекла кров і тому я пішла за салфетками.

-Все нормально?-спитав мене той хлопець, що просив телефон.-А доречі я не приставився Остапенко Андрій-він подав мені руку.
-Єлисецька Юна!-я подала йому руку та він її поцілував.
-Так, що трапилося? Чого в тебе кров з губи тече?-я хотіла відповісти але мене перебили.
-А це не твоя справа! Просто цілувалися і в пориві пристрасті прикусив їй губу.
-А я бачу цілуватися ти так і не навчився...
-Я тобі зараз в морду дам і мене не зупинить цей натовп.
-Натовп можливо і не зупинить, але от твій батько. Оййй як зупинить-я побачила як в Євгена зжимаються кулаки і тому я вирішила взяти все в свої руки.
-Коханий, йдемо прогуляємося!-я взяла його за руку і він її дуже сильно зжав, але коли я його поглажувала він лагідно на мене глянув та посміхнувся.
-Звичайно, сонце.