Глава 19:

Прокинулася я на підлозі і в мене дуже затекла шия. 
-Ай-я попробувала поворхнутися і коли відкрила очі побачила над собою Евеліну яка з мене сміялася і знімала це все на камеру. -Дуже смішно, а мені взагалі то боляче!
-Ну все-все, просто зі сторони це так кумедно виглядає. Вставай-вона подала мені руку і замість того, щоб піднятися я скинула її до себе і ми залили кімнату сміхом.

Після того як ми подурачилися, ми встали та пішли на сніданок.
-Доброго ранку, Надіє- я наголосила на останньому слові.
-Доброго ранку дівчата-сказали батько з Надією в один голос.
-Як пахне-сказала я і напала на апетитні блінчики з малиновим варенням.

Поснідавши я пішла в кімнату до Діми.
-Привіт сонечко-сказала я і його взяла на ручки. 
-Привіт-сказав Діма по-дитячому і в мене аж очі розширилися, невже він вже розмовляє.

Ми з ним почали гратися і мені на телефон прийшло повідомлення від Євгена: "Надіюся, моя принцеса вже прокинулася так, що бери ноутбук бо я вже дуже хочу тебе побачити. Поговоримо по  face time?". Я зразу ж відповіла: "Прокинулася твоя принцеса) Окей, зараз візьму ноут)".

Я швидко побігла в свою кімнату та взяла ноутбук і прийшла назад в Дімину кімнату. З кожним гудком моє серце все гучніше починало битися, але мене заспокоювали обійми мого маленького любимчика. 
-Привіт-сказала я коли побачила ще сонного Євгена в одних джинсах.
-Привіт сонце, о Діма привіт !-він помахав йому ручкою.
-Привіт-знову сказав Діма і Євген на це лише усміхнувся.
-Ти завжди така красива коли просинаєшся?-спитав мене Євген.-Але ні, не розказуй я хочу колись це сам побачити і переконатися в цьому в живу- він мені підмигнув.

Ми цілу годину розмовляли і коли закінчували Євген сказав, щоб вночі я не спала і була одягнена. Я здивувалася, але це було приємне здивування.

Цілий день і вечір я провела з Дімою і коли ми повечеряли я сказала, що йду вже спати, а насправді я пішла одягатися. Я одягнула легінси і светр, а тоді я просто почала дивитися якесь шоу на телефоні. Вже була близько 23:00, а його все ще не було...-Може він не прийде?-милькнуло в моїй голові і одразу ж мені прийшло повідомлення.

Є:"Відкрий вікно!"
Я:"Навіщо?"
Є:"Так потрібно!"-я зробила як він мені і сказав і коли поглянула вниз, то побачила драбину, а біля неї Євгена.

-Давай злізай, я тримаю!-сказав Євген, а в мене серце в п'ятки впало.
-Тут дуже високо, я боюся.
-Я ж казав, що зі мною тобі ніколи не потрібно буде чогось боятися так, що давай злізай.

Я переставила одну ногу, а за тою другу і обережно почала сходити по сходинках. Внизу мене взяв за талію Євген та просто зняв з цієї драбини. Опинившись в його обіймах я відчула себе так затишно. Він потягнувся до моїх губ і ми почали пристрасно, але водночас ніжно цілуватися. Я знаю, що буду шкодувати, що так близько його підпускаю до себе, але я його кохаю і хочу від цієї миті забрати по-максимому, нехай потім буде більше болі, але зараз я відчуваю себе щасливою.

-Я бачу моя маленька дівчинка стала безстрашною і не боїться цілуватися, коли через вікно дивиться її батько.
-А мені всерівно-я притягнула його знову до своїх губ, а тоді ми пішли до машини.

-І куди ми їдемо?
-А куда ти б хотіла?
-Мені всерівно, головне, щоб ми були лише двоє -він посміхнувся та рушив.

Дорогою ми мовчали і слухали драйвову музику, від якої мій настрій зріс в тричі. Ми приїхали на його улюблене місце, це те що мені зараз потрібно.

Ми вийшли з машини, Євген взяв рюкзак, а тоді мене за руку.

-А вночі тут страшно ходити...-сказала я дивлячись на гіляки за якими мені здавалося хтось стояв, а Євген просто сильніше притиснув мене до себе. 
-А зараз маленька, мені потрібно зав'язати тобі очі.
-Навіщо?
-Для того, щоб для тебе це був сюрприз.
-Ну добре-я обернулася до нього-Я тобі довіряю-сказала я і він побліднів від цих слів, а за тим він одягнув мені на очі чорну пов'язку, та зав'язав її позаду.

Я взяла його за руку та так міцно тримала, бо мені було дуже страшно. Він вів мене тією знайомою стежкою і говорив мені коли потрібно ноги підняти, а в кінці взагалі взяв мене на руки та заніс як я зрозуміла по відчуттям на галявину.

-Давай на один, два три, відкриваєш!-почула я голос Євгена.-Один... Два... Три ...-я зняла пов'язку і мені зразу в очі вдарило яскраве світло.

Трішки покліпавши я могла вже нормально роздивитися і по моїй широкій усмішці все було ясно. Я зразу кинулася до Євгена на руки та він почав зі мною кружляти.