Глава 18:

-І що тепер ти мене цілий тиждень будеш з школи забирати?-почала з своїх притензій я до батька.
-Звичайно.-спокійно відповів він.
-Я надіюся мені хоча б сьогодні з Евеліною ночівлю можна зробити? Це ж в нас вдома.
-З Евеліною можна.

Ми доїхали додому та я зразу склала весь свій одяг в рюкзак та сказавши що там зошити зайшла в Евелінину кімнату де мені подзвонила Єва.

-Привіт-закричала вона в трубку.
-Привіт- сказала спокійно я, вдаючи, що забула про день народження.-Давай сьогодні відсвяткуємо твій приїзд і підемо в клуб? Може Максим з нами піде?
-Максим не може-сумно сказала Єва.
-А ти ж казала, що це має бути для нього сюрприз.
-Ну так, але я не стрималася і подзвонила йому.
-Ну добре, ти вже в Києві?
-Ні мені, ще їхати сорок п'ять хвилин.
-Тоді я тебе зустріну.
-Окей, бувай-дуже сумно промовила подруга та відразу ж вибила. Значить образилася...

Поки я розмовляла з Євою, Евеліна робила мені макіяж і через п'ятнадцять хвилин він був готовий. Я одягнула своє нове плаття яке купила вчора. Вечірня сукня блакитного кольору, доповнене флоковим напиленням у вигляді гороху: вузькі нерегульовані бретелі, v-подібний виріз спереду і відкрита спинка, спадаючі бретелі з повітряними воланами на плечах, відрізна талія і розкльошена спідниця. Я взула такого ж кольору туфлі та натягнувши зверху пальто почала перелізати через вікно. Попрощавшись з Евеліною я пішла на задній двір і опинилася на сусідній вулиці де на мене вже чекало таксі.

Коли ми приїхали я попросила таксиста зачекати та пішла на перон. Через п'ять хвилин з поїзду вийшла Єва з двома валізами. Вона зразу підбігла до мене.

-Привіт!-сказала я обнімаючи її.
-Привіт! Чудово виглядаєш!
-Спасибі, сонце! Ну, що їдемо на твою квартиру? Одягатися, а тоді святкувати твоє повернення- запитала я .
-Повернення?-косо поглянула на мене подруга.
-А точно-в її очах появився лучик надії- Не повернення, а перїзд- я взяла одну її валізу та усміхаючись на всі 32 обернулася та пішла в таксі.

Доїхавши до квартири ми піднялися на потрібний поверх . Зайшовши в квартиру ми залишили валізи в коридорі, а взяли лише з собою сукню та косметичку. Зробивши з Єви принцесу ми вже стояли на виході і хотіли йти в клуб.

-А яке сьогодні число?-спитала Єва.
-Двадцяте листопада, а що?-я включила дурочку.
-Та ні, нічого. Ходи бо нас вже таксі зачекалося.

Вийшовши з таксі ми направилися на вхід. Сьогодні в мене була карта VIP клієнта тому увійшли ми без проблем.

-І звідки в тебе ця карта?
-Це Євгенова.
-А ну тоді ясно. Йдемо на бар!
-Ну йдемо.

-Доброго вечора! Що такі красуні будуть замовляти?-запитав бармен.
-Нам будь ласка дві піно колади.

П'ючи наші коктейлі ми говорили про все на світі, про наше минуле життя, школу.

-Пропоную тост, за наше нове життя в Києві!- сказала Єва і ми цокнулися.
-Чудовий тост!

Єва взяла мене за руку та потягнула на танцпол.

-Єва,а йдемо в VIP-зал? -сказала я.
-А йдем!

Я взяла її за руку та потягнула до сходів, показала охороні картку вони відійшли та ми почали підніматися по сходах. В клубі почала грати пісня *happy birthday to you"і коли ми були вже на верху Єва прикрила рот рукою та заплакала від щастя. Посередині стояв Максим з величезним букетом її улюблених піонів і в другій руці з тортом. Вона підійшла до нього та він їй щось сказав, а тоді вона задула свічки і всі почали аплодувати. Макс вручив Єві квіти і вони почали цілуватися. Посмішка не сходила з мого обличчя і коли вони відсторонилися я не могла просто стояти тому я взяла Євгена за руку і пішла вітати Єву.

-Сонце, ти думала я дійсно забула про день який ти любиш саме більше? Ми з тобою так ще не святкували і я рада, що зараз ми стоїмо посеред клубу як колись мріяли, пам'ятаєш?-сказала я з посмішкою і одинокі сльозинки від спогадів почали скочуватися по моїх щоках.
-Пам'ятаю-сказала вона теж плачучи.
-Пару хвилин назад ти мені говорила про нове життя в Києві, так ось нехай цей альбом буде початком цього життя і нехай в ньому будуть всі самі яскраві спогади, а першим буде це день народження-вона мене зразу почала обіймати. - І я хотіла тебе познайомити -я важко вдихнула-Із своїм хлопцем-я кинула короткий погляд на Єву, а тоді подивилася в підлогу.
-Євген!
-Єва!
-З днем народженням!-він їй вручив букет моїх улюблених рожевих троянд.

Сльози потекли по моїх щоках.
-Я зараз-сказала я і вибігла на терасу.

Сльози лилися тільки сильніше, я не знаю чому, але просто він мені ніколи не подарує тих квітів щиро, він мене ніколи щиро не поцілує...

-Це все гра...-крикнула я і вдарила рукою по перилах.
-Ти про що?-почула голос Євгена і я почала повільно повертатися.
-Ні про що!-фиркнула я та почала витирати сльози.
-Ні ти мені скажеш прямо зараз, що не так!-він вже перейшов на крик.
-Та все не так!
-Може конкретніше скажеш?
-Чого ти взагалі до мене пристав? 
-Та бо я тебе кохаю-крикнув він.
-Кохаєш?-я гірко посміхнулася. 
-Кохаю-він наблизився до мене.
-Йдемо! Не хочу Єві свято псувати.
-Ти нічого не хочеш сказати?-спитав Євген коли я відчиняла двері.
-Знаєш, я думала це буде в більш романтичному місці і явно не коли ми сваримося.-я розчаровано поглянула на нього.
-Вибач, вибач-він взявся за голову- це я дурак-він поцілував мене, а тоді просто обійняв. Я його сильніше прижала до себе і це був знак, що я не ображаюся, хоча осадок в душі залишився.

Я взяла його за руку та потягнула до столу де вже всі сиділи та жваво розмовляли. Я не хотіла ні їсти, ні пити, а просто запам'ятати цю мить назавжди. Ось так як я сиджу з Євгеном, тримаючи його руку в своїй та відчувати ті метелики в животі.
 

-Потанцюємо?-запитав в мене Євген, а я й не помітила, що всі вже розійшлися по парам танцювати.
-Як тоді?-я посміхнулася.
-Ну було б не погано.-він допоміг мені встати, а тоді я обвила своїми руками його шию, а він поставив свої руки мені на талію. Він почав кружляти зі мною і на цьому моменті весь світ в мене зупинився, від нього як і тоді віяло тепло, а ще він якось так дивився, глибоко... Але це напевно мені здалося. Від моїх здогадок я знову засмутилася.