Глава 13:

Ранок*

Я прокинулася з посмішкою на обличчі, бо  зранку я йду в школу, а в вечері ми з Евеліною домовилися піти в клуб і Надія нас відпустила.

До школи я сьогодні не робила макіяж, лише розчесала брови та нанесла блиск на губи оскільки я не встигала. Одягнула я джинси і худі. Збігши вниз я привіталася та обійняла Надію та пішла взуватися. Взувши чорні кросівки та пальто я вибігла з будинку та почала йти на зупинку.

Не знаю яким дивом я влізлася в той автобус, але мені повезло. Вийшовши на зупинці я побігла до школи. Зайшовши в клас та вибачившись я всіла біля Евеліни.

-Ти чого мене не розбудила?- спитала я в неї.
-Я думала ти вже пішла.
-Ми шось вчора дуже довго засиділися, але вечером все в силі?
-Так.
-А куди ці дівчата вечером йдуть?-почувся позаду голос Євгена.
-Так задні парти я вам тут не заважаю? Може мені вийти і ви урок проведете? ЗНО я буду за вас писати?
-Вибачте-сказала я.

Коли вчителька далі продовжила свою "цікаву" розповідь я обернулася до Євгена та знизивши плечима посміхнулася, тепер нехай гадає куди я піду.

Коли перший урок закінчився я пішла в їдальню, але сама, бо Евеліна не захотіла. Все-таки я вдома не встигала поїсти. Я взяла собі батончик та сік і вже прямувала по пустим коридорам, бо був дзвінок, але в нас зараз мистецтво так, що нічого страшного не станеться якщо я запізнюся. Коштувавши свій батончик мене хтось притиснув до стіни і від таких дій батончик впав.

-Ей-сказала я і тоді підняла очі на Євгена.
-Що це ми такою поганою дівчинкою стаємо, що прогулюємо уроки?
-А я й ніколи "доброю" не була!
-І куди це ти вечером йдеш? 
-А тобі яка різниця?- я прижмурила очі і хитро посміхнулася.
-Сонце не грайся зі мною, просто скажи куди ти йдеш!-сказав він і поставив дві руки біля моєї голови, а в мене крутилася лише одне його слово "сонце".
-А може я так хочу?- я наблизилася до його губ і коли наші губи стикнулися я різко відійшла та почала прямувати в кабінет.
-Ой, вибач забула. В мене ж урок, доречі з тебе батончик- і я сховалася за дверима кабінету.
 

Уроки пройшли нормально якщо не брати до уваги, що Євген пару разів ще допитувався куди ми йдемо, але це всерівно залишилося в секреті.
 

Коли я прийшла додому я повечеряла і пішла робити макіяж. Я зробила макіяж такий як роблю його завжди але сьогодні мені захотілося намалювати стрілки і губи матовою вишневою помадою. З волоссям все було складніше бо це було якесь гніздо тому розчесавши я зробила локони.

Стоячи перед шафою я обирала в чому ж піти і мій погляд впав на вечірню сукню з повітряної сітки, прикрашеної мерехтливим декором: глибокий v-подібний виріз, відкрита спинка на шовкових зав'язках, рукав-кльош з розрізом по всій довжині і спідниця, доповнена легким подюбником з подвійного фатину. Закінчила я свій образ  лодочками в колір плаття та сумку. Хоч на вулиці і листопад, але красивою хочеться виглядати завжди.

Вийшовши з кімнати я зайшла до Евеліни і була приємно вражена. В такому образі я її ще не бачила. Це було витончене вечірнє плаття: плаття-основа на тонких регульованих бретелях, мереживне плаття в стилі oversize з коміром-стійкою, довгим об'ємним рукавом на еластичною манжеті і планка з однотонними гудзиками спереду, взула вона білі туфлі на широкому каблуці.

-А-ФІ-ГЄ-ТЬ- сказали ми в один голос і тут же залили кімнату сміхом.

На наш сміх прийшла Надія.
-Ви неймовірно виглядаєте!-сказала вона, а ми посміхнулися.
-Спасибі, ну ми тоді вже підемо.

Ми викликали таксі та направилися в клуб.

Розплатившись з таксистом ми вийшли та пішли в чергу. Коли дойшла наша черга нам причепили браслети та ми увійшли.

-Давай якийсь коктейль візьмемо?-почала перекрикувати музику Евеліна.
-Окей.

Ми пішли на бар та я взяла просто смузі, а Евеліна "Голубу лагуну". Випивши наші коктейлі ми пішли танцювати. Все було чудово до того моменту, як нас не побачив Артем.

-Юна? Привіт!
-Привіт-сказала я.
-А ти чого тут?
-А де я маю бути?
-Ну я маю на увазі чого не в VIP?
-Мені і тут добре.
-Ні, так не піде. Ходімо-він мене схватив за руку та повів на верх, а за нами Евеліна.

Як завжди на сходах стояла охорона і показавши карту нас пропустили. На сходах він мене обійняв за талію і як би я не намагалася зняти його руки, не виходило.

-Дивіться кого я зустрів!
-Привіт- сказала я і подивилася на розлюченого Євгена.
-Ну привіт- сказав він.

Я всіла біля Євгена, Евеліна вже розговорилася з новими знайомими, а я просто сиділа і відчувала як ще більше починає злитися Євген коли до мене говорить Артур.

-А ще більш відкритого плаття не знайшла?-прошипів він мені на вухо.
-Може давай не тут будемо сваритися? - сказала я і він взявши мене за руку потягнув до якогось дверей, відчинивши їх, холодне повітря вдарило в обличчя від чого я здригнулася. Це була тераса.

-Ну так?
-Що?
-Я про плаття.
-А тобі чим воно не вгодило?
-Мені то воно вгодило але ти бачила як на твої груди п'ялиться Артур?
-Ну і нехай! А тобі то що? Ти мені хлопець чи чоловік?
-А й справді, хто я тобі . -він розлючено йшов вже всередину, але біля дверей я його зупинила.
-Обійми мене, я замерзла-сказала я сама не зрозуміла для чого і він враз зупинився.
-Нехай тебе Артур зігріває!-сказав він так і не повертаючись.
-Ну як скажеш- я обернулася і пішла до перил та вставши обхватила себе руками та дивилася на нічне небо.

Я думала, що він зараз підійде, але почула як зачинилися двері. Значить все-таки пішов... Але неочікувано для мене він обернув мене до себе та я положила свою голову йому на плече, а він мене обіймав.

-Глупишка, як ти не помічаєш, що ти мені подобаєшся?- я лише встала на пальчики та поцілувала його.  -Ти будеш моєю дівчиною?
-Буду-прошепотіла я йому прямо в губи і він мене знову поцілував.
-Ходімо сонечко, бо ти вже дуже замерзла. А ще краще я тебе додому відвезу, гаразд?
-Ага.