Глава 12:

Я прокинулася від того, що по квартирі бігав батько і будив мене. Голова в мене розколювалася і перше, що я згадала це був поцілунок ну як поцілунок, поцілунки. Зараз у мене відчуття сорому, але якесь тепло гріє душу.

Я почала збирати свій одяг, косметику, аксесуари в валізи. Через дві години я вже була готова виїжджати. Їхали ми відносно не довго. Але звідси до школи мені потрібно добиратися хвилин двадцять п'ять.

Приїхавши я ахнула від його розмірів. Це був величезний двох поверховий котедж з своїм подвір'ям та басейном. На порозі нас зустріла Надя та Евеліна. Зайшовши в середину я не могла приховувати свій подив. Кухня студіо розміщена разом з вітальнею, три ванни, в кожного свою спальня і тому я побігла зразу в свою кімнату на другому поверсі. Відчинивши білі двері я опинилася в просторій кімнаті в молочних відтінках. Тут розташоване двохмісне ліжко, туалетний столик, письмовий стіл, гардеробна і найбільше, що мені кинулося в очі це вигляд з вікна. Вид  був дуже красивим.

Евеліни кімната була на першому поверсі, а моя на другому. Ми домовилися ночівлю зробити в моїй, але перед цим ми зараз їдемо в магазин за всякими дрібничками для кімнати.

*Я купила в свою кімнату гірлянду, білий килим, вазонки, настільну лампу і ароматизовані свічки. Задоволена я поїхала додому.

Ми всіли та почали переглядати фільм, але стало скушно.
-Я така рада, що ми разом живемо-сказала Евеліна.
-І я- сказала я, але чесно говорячи не знаю чи це правда...-Розкажи, що сталося і чому з тобою ніхто не дружить.
-Просто...-зам'ялася вона- моя колишня найкраща подруга, а посумісництву однокласниця загинула - в неї покотилася сльоза- всі думали, що винна я але це не так ... Я з того часу була закрита, але ти змогла мене вирвати з того колишнього світу-вона мене обійняла, а я її у відповідь.

Ми лягнули і просто лежачи думали про своє. Не хотілося ні говорити просто лежати. І не помітивши ми й заснули.

*Ранок

Я прокинулася і біля мене вже не було Евеліни, тому я стала та пішла в душ. Після душу я зробила легкий мейк, а тоді почала одягатися. Мій вибір впав на плаття-шорти. Одягнувшись я спустилася на перший поверх де вже всі снідали, я вже й забула як це коли вся сім'я за столом.

-Доброго ранку!-сказала я.
-Доброго ранку!

Я поснідала оладками з вишневим варенням та запивши все чаєм, ми з Евеліною пішли взуватися. Я взула білі кросівки і шкірянку та взявши рюкзаки ми вийшли з будинку.

-Дівчата я вас відвезу!- сказав мій батько і ми погодилися.

Доїхавши до школи серце забилося в приємному очікуванні.

-Все нормально?- запитала мене Евеліна коли ми заходили всередину.
-Так, а що, щось не так?
-Ну ти виглядаєш дуже схвильовано.
-Ну не знаю- я знизила плечима.

Ми зайшли в роздівалку та я почала переодягатися. Одягнула я легінси та спортивний топ. Продзвенів дзвоник і ми вийшли з роздівалки та зайшли в зал де вже розігрівалися хлопці. Мій погляд був прикований до Євгенивого пресу, а тоді я подивилася на його самозакохане усміхаюче лице.

-Ну привіт.-сказав він.
-Привіт-сказала я і почала заливатися червоною фарбою.
-Після уроків, чекаю на тебе за школою-сказав він мене на вухо, ніжно прикусуючи мочко вуха.

Це він мене запросив на побачення? Що це щойно було? Я в такому ж недоумінні встала  у стрій.

Весь день Євген кидав на мене короткі погляди, а я навпаки їх приховувала, бо після вчорашнього... Я одягнула свою куртку та пішла за школу. І там я помітила Євгена який сидить на моциклі і щось гортає в телефоні.
Я просто всіла позаду нього та обійняла за талію.

-Що так заскучилася?
-Не дочекаєшся!- сказала я.- Я знаю може в тебе були якісь плани, але давай поїдемо на теж місце, що і минулого разу?-він лише кивнув та рушив.

Приїхавши він дав мені руку і вже разом ми дійшли до тієї річки. Я встала попереду, а він підійшов і обійняв мене ззаду та занурився у моє волосся.

-Ти замерзла?- прошепотів він.
-Трішки.-він скинув своє худі і одягнув його на мене.

Він розвернув мене до себе і тримав за талію. Наші очі дивилися одне на одного і всередині були такі відчуття, невідомі... Метелики в животі...

Він нагнувся та поцілував мене, я обвила своїми руками його шию і просто насолоджувалася моментом. Я не знаю що між нами, але мені це подобається.

Коли ми відсторонилися я була так близько до його губ і не могла втриматися та знову поринула з ним у поцілунок, який тривав напевно вічність.

-Я хочу навчитися їздити на байку!-сказала я і побачила велике здивування на його обличчі та я й сама здивувалася.
-Окей-він переплів наші пальці та потягнув мене до байка.-Але давай не сьогодні бо вже темно, а мені ще тебе потрібно додому завезти.-я йому лише кивнула та усміхнулася.

Коли ми приїхали до мого будинку я його обійняла та попрощавшись пішла в будинок все ще в його кофті.

Я відразу ж пішла в свою кімнату та зателефонувала Єві.

-Привіт-радісно вигукнула я.
-Привіт!
-Як ти?
-Погано...
-Через Макса?
-Угу.-в моїй голові посіла геніальна ідея.
-Єв, тільки зараз не кричи від радості.
-Що вже сталося?
-Дивись зараз я живу в будинку, а квартира на рік вперед оплачена...
-Ну і?
-Так приїжджай сюди, тут і довчишся.
-Як ти собі це уявляєш?
-Ну, а що тут такого. Батькам скажеш що тітка за тобою приглядає і все.
-Ти зараз серйозно?
-Так.
-Ну я поговорю з батьками і тоді тобі передзвоню. Окей?
-Звичайно.
-Ти сама-сама краща і що б я без тебе робила?
-Ну якщо б не я то і не факт, що ви б взагалі колись зустрілися і не треба було б зараз сюди приїжджали.
-Але добре, що все вийшло саме так і вже скоро я приїду. Ну надіюся на це...
-Я впевнена, що так і буде! Гаразд, тоді буду чекати твого дзвінка. Папа!
-Папа сонце)

Після того як я по розмовляла з Євою я пішла вечеряти. За столом вже були всі окрім Евеліни.

-Смачного!- сказала я і всіла за стіл.-А де Евеліна?
-Вона гуляє- сказала Надія і посміхнулася.