Глава 9:

-Дякую, що ти його зловив, а то сьогодні Діма явно не спав в садочку.
-Діма?
-Ну так!
-Це той Діма якого ти просила поцілувати?
-Той.
-Ну приємно тоді познайомитися Діма. Я бачив як ти сестрі не давав цілий матч спокійно посидіти- він за мною наблюдав? -А тепер давай я тобі дещо покажу!-вони кудись пішли.
-Ей, ви куди?
-В місце де дівчатам не можна. Дві хвилини і ми вже будемо тут.

Повернулися вони вже з м'ячем в руках. 
-Будемо з тебе футболіста робити?-запитав Євген в Діми, а той йому усміхнувся.гоо

Євген поставив Діму на ножки і Діма копав м'ячик, а Євген його ловив. Це було дуже мило, він би був хорошим батьком.
Через п'ятнадцять хвилин до мене прийшов Діма і попросився на руки.
-Хіба можна так мучити сестру? Давай так я переодіваюся і ми йдемо на майданчик, добре?- малий тільки йому почав усміхатися.
-А мене ніхто вже не хоче спитати чи я піду?
-А де ти подінешся?-він хитро посміхнувся та пішов переодягатися.

Коли Євген вийшов з роздівалки на мій подив він взяв Діму на руки та поніс. Вони цілу дорогу про щось розмовляли, а я просто за цим кумедним дійством наблюдала. Як Євген йому щось говорить, а Діма щось нерозбірливе у відповідь говорить. Так ми і дійшли до скверику. Євген посадив Діму на качельку та почав його катати.

-Доречі, ви молодці! Вітаю з перемогою!-почала я.
-Спасибі!- якось по злому відповів він.
-Я щось не так зробила?
-З чого ти взяла?
-Ну не знаю, ти просто дуже напружений і злий...
-Тобі здалося. Бачив як ти за Андрієм слідкувала, так відкрито можна й не сохнути по хлопцю...
-Знаєш коли ти себе будеш адекватно вести тоді ми і поговоримо, а якщо в тебе немає настрою то і іншим не потрібно його псувати!- я взяла Діму та понесла, він почав плакати і в мене вже у самої істерика починалася. 
-Діма, заспокойся!-крикнула я.
-Чого ти кричиш на нього, він ж малий ще- сказав Євген і забрав в мене Діму. А я просто закрила голову руками і присіла.

-Як ж мені тяжко з цим всім справлятися одній...
-Ти не одна, в тебе є Діма, Єва, Евеліна ну і я- останнє слово він сказав дуже тихо.
-Я хочу додому- я піднялася -Дімась ходи що мене- я хотіла його забирати, але він до мене не йшов -Діма, ти зараз з ним залишишся і я тебе не заберу! 
-Заспокойся, я вас проведу. Мені теж подобається проводити час з тим малим бешкетником-він його почав лоскотати, а той реготати.

Дойшовши до будинку я не знала, що сказати, напевно це Євген помітив тому почав сам говорити.
-Ну добре, я тоді піду. Ти- він показав на мене- будь добрішою, а ти малий бешкетник слухай свою сестру, бо вона для тебе хоче кращого. 
-Він заснув!- сказала я побачивши як на його плечі Діма пускав слюні.
-Серйозно? 
-Так, можна я вас сфотографую? Просто це так мило...
-Можна.

Я зробила пару знімків.
-Потім скинеш мені в телеграм.
-Ну, але в мене твого номеру немає.
-Це легко виправити.
-Давай може вже якщо Діма заснув то ти його в квартиру занесеш, бо не хочеться його будити, а там я тобі вже і перекину.

Ми піднялися на наш поверх та Євген акуратно положив Діму в його ліжечко. Він дав мені свій номер і інстаграм і попрощавшись пішов.

Поки Діма спав я обробила ті фотографії і вийшло навіть дуже красиво. Я перекинула все Євгену і встала готувати вечерю.

Батька я так і не дочекалася тому я пішла спати, але перед тим я вирішила ще посидіти в інстаграмі і побачила нового підписника, це був Євген не усвідомлюючи я мимоволі усміхнулася та заглянула його в профіль. Я приємно здивувалася коли побачила його фотографію з Дімою, всюди він такий крутий на мотоциклах, на матчі, а тут з маленьким хлопчиком який спить у нього на плечі.

З телефоном в руках і усмішкою на обличчі я й поринула у сон.

Глава коротка, але дуже мила) Ставте зірочки та пишіть свої враження в коментарях ❤️