Глава 7:

-Зупинися!- почала кричати я, а той різко затормозив і я скинувши туфлі побігла до Євгена. 

Нагнувшись до нього я зняла шлем, а той хитро усміхався.

-Повелася?-він почав сміятися, а в мене потекли істеричні сльози.
-Ідіот, дурак!- сльози затьмарили все і я не бачила вже куди йду і тут я почула звук гальм вантажівки, але Євген вдало мене забрав з під колес.

Я не знаю як опинилася в його обіймах, але я почала його бити кулаками всюди де тільки можна.

-Знав би я, що ти така істеричка, не поїхав би.
-Ти зовсім дурак, я думала ти вже помер. 
-Це всього навсього жарт.
-Жартіник бісів!-я його відштовхнула в груди від себе.

Я босяком перейшла дорогу, бо туфлі свої я десь загубила, я зупинила попутнє таксі та поїхала додому.

Як так можна ризикувати своїм життям? Що це за жарти такі тупі? В таксі мене вже розпирала злість на нього. Кретин і більше тут нічого не скажеш!

Зайшовши додому я тихенько направилася в душ де змила під гарячим струменем води весь цей негатив і пішла до себе де одразу ж заснула. 
 

Ранок*
Вставши з ліжка, в мене розколювалася голова, це напевно через те, що я перенервувалася. Я пішла в ванну та зробила всі водні процедури, а тоді я постаралася перекрити свої синяки під очима замалювавши все консилером, зробила макіяж очей, трішки рум'ян та блиск і готово. Одягнула я сьогодні джинси з високою посадкою, топ та джинсовку.

Я поснідала омлетом і взувши свої кросівки я вийшла з квартири. Настрій в мене був дуже поганий.

Зайшовши в свій клас я направилася до парти де завжди сиділа Евеліна, але сьогодні її не було. Я всіла та чекала початку уроку. Коли пройшло вже 15 хвилин уроку хтось постукав в двері.

-Можна?- запитав наш "жартівник".
-Чому запізнився?- запитала його вчителька.
-Проспав.
-Швидко сідай і записуй тему уроку.

Він перше йшов до Максима, але потім розвернувся до мене і вже хотів сідати як я перехопила його руку.
-Тут зайнято!- сказала я.
-Цікаво ким?
-Відійшов!
-Юна, що це за дитячий садок? Не зривайте мені будь ласка уроку- Євген переможено усміхнувся та сів біля мене.

Лють в мені тільки зростала, а ще коли він почав до мене підсуватися так взагалі думала зараз вибухну. Я вже почала швидше і тяжкіше дихати, бо він вже майже був на моєму стільці.

-Та заспокойся вже ти! Як ти мене дістав!- крикнула я та вибігла з класу.

Я встала біля вікна і почала випускати всю свою лють б'ючи кулаком об підвіконник.

-Ну і чим тобі це допоможе? Тільки кісточки пороздираєш- почула позаду себе голос нового однокласника. 
-А тобі що до того? Ви мене вже так дістали, два бовдури! 
-Ну тихо-тихо мала, пом'якше з словами.
-А то що? Вдариш мене чи може викинеш з 3 поверху?
-Я похожий на хлопця який може викинути з вікна?
-Якщо чесно то так!
-Мм, ясно

Повисла незручна пауза, але мій однокласник її порушив.
-Йдемо на урок?
-Я туди вже не піду!
-Окей, тоді зачекай хвилинку.

Він пішов назад в клас і через 2 хвилини вийшов з двома портфелями.
-Ну і навіщо ти взяв мій рюкзак?
-Ну дивись в тебе склалася думка, що я якийсь вбивця, так що я пропоную взяти кави і посидіти на подвір'ї школи та нормально познайомитися.
-Окей- ну, а що мені робити? Не буду ж я під кабінетом сидіти.

Коли ми взяли каву і йшли вже до школи я хотіла поцікавитися як йому вдалося забрати мій рюкзак.
-І як ти рюкзак забрав? Щей не тільки мій ну і свій .
-Ну в цьому світі потрібно мати зв'язки.
-Не погані в тебе зв'язки, якщо тебе відпускають посеред уроку. Взагалі як тебе звати?
-Андрій, а ти Юна правильно?
-Так.
-То ти в нас Євгенова дівчина?
-Ні!
-Доречі вибач за той поцілунок...
-Розкажи щось про себе!
-Ну я футболіст, граю в одній команді з не твоїм хлопцем. Літом я грав за закордонну збірну, через це я і посварився з Євгеном... Своїм колишнім найкращим другом.-він враз став сумним.
-А чому мені розказували, що ви були суперниками?
-Навіть якщо ми були суперниками це не означає, що ми не могли дружити - в нього обличчя враз змінилося. 
-Ей ну ти чого- посміхнулася я і взяла його за руку.- Помиритися ще!
-Ми вже ніколи не помиримося. Добре, йдемо, а то з вчителькою з англійської в мене таких зв'язків немає-ми засміялися.
-Гаразд, ну і ти мене вибач, що я так різко говорила до тебе, просто...
-Все нормально, ходімо!

Ми разом зайшли до школи та вже до кінця дня сиділи разом. Він дуже милий і кумедний. На уроках з ним дуже весело і тому ми декілька зауважень заробили від вчителів.

Додому я вже йшла в прекрасному настрої.
-Можна тебе провести?- запитав Андрій і я вже хотіла погодитися але нас перебив Євген.
-Ні, вона їде зі мною. 
-Ну добре, тоді іншим разом. До завтра!-він мене обійняв та пішов.
-Що ти хочеш?
-Сідай.-він показав на мотоцикл.
-Ще чого? Я з тобою ніколи і ні за що не всяду!
-Або ти по доброму сідаєш або я тебе затягну силою!
-Я тобі сказала, що з тобою нікуди не поїду. Я навіть з тобою розмовляли не хочу. Так як ти зробив вчора, так роблять тільки останні дураки!
-Я попереджав!-він взяв мене на руки, але я почала вибиратися і битися, ну але його хватка була дуже сильною.

Він посадив мене на мотоцикл і я вже хотіла вставати, але на моє обурення він одягнув мені шлем і всів спереду.

-Тримайся міцно!- сказав він.
-Я тебе взагалі торкатися не буду!
-Ну як хочеш.

Він завів мотоцикл і рушив, а я схопилася за його талію, бо чуть не вилетіла. Я відчувала як він сміється з моєї реакції, тому своїми пальцями сильніше зжимала його торс та талію.

Як думаєте, куди Євген везе Юну?

Вибачте, що глава так довго не виходила) Приємного читання ❤️ Не забувайте про зірочки і коментарі❤️