Глава 5:

Сльози полилися з моїх очей від мого безсилля, я не можу з цим нічого зробити. Скільки б я не верещала мене ніхто не почує, ну навіщо я так далеко відходила? Дура! Я вже почала зі всіма прощатися як тут того хлопця, що зі мною це все робив вкинули на землю. Я й досі не бачила його обличчя і не могла знати хто це, але потім я включила ліхтарик на телефоні і побачила, що на землі лежав мій новий однокласник Артур, а біля нього стояв Максим.

Я обійшла Артура і підійшла до Максима, а той мене просто обійняв, а я тихо плакала в його толстовку. Фу, ці його противні дотики досі на моїй шкірі, тому я сказала, що хочу в в кімнату і ми прискоривши крок пішли в готель.

-Ти як?- запитав Макс коли ми доходили.
-Якщо чесно то погано, мені противно... Але якщо б не ти, то все могло би ще гірше закінчитися. Дякую тобі- я постаралася посміхнутися, але вийшло якось не дуже.
-Де ти пропав братан?- запитав зненацька Євген і я відійшла зразу від Макса.- Що ви робили?- Макс вже відкрив рот, щоб сказати щось але я його перебила.
-Гуляли- я не хочу, щоб про те що було на озері хтось дізнався. 
-Гуляли? Ти ж вроді з Анькою мав піти ...
-Та заткнись ти!- перебив його Макс.- Яка різниця? 
-Я тоді піду, на добраніч- сказала я та пішла в готель.
 

*Ранок
-Юна-а-а-а- будила мене Евеліна.
-Ну дай мені 10 хвилин ще.
-Ні, я спала 2 години і бодра, а ти... Давай скоро просинайся і йти одягайся!- я знехоття встала та почала робити ранкові процедури.

Ми всім класом поснідали, потім з'їздили на екскурсію по замках і зараз ми всі переодягаємося, бо йдемо в басейн. Я ще не відпустила вчорашню ситуацію, але повеселитися з друзями можливості не покину. Одягнувши свій новий чорний купальник я стояла і дивилася на себе у дзеркало.
-Ого! Ти в зал ходиш?- запитала Евеліна.
-Ні.
-Тоді як в тебе така фігура, без залу???
-Не забувай, що я все життя займалася бальними танцями. А зараз давай скоро вдіваємо халати і йдемо до басейну.

Басейн був критий тому ми спустилися на перший поверх та дівчина з рецепшину показала куди нам увійти. Всіх ще не було, тому я поки всіла на лежак та взяла телефон в руки.  В мене 10 пропущених від Єви і 15 смс, але я просто відклала телефон і важко зітхнула. Чому дружба на відстані це так важко? Надіюся все налагодиться... Коли всі почали пригати в басейн в мені поселився невеликий страх.

-Юна, ходи до нас. Що ти там сама сидиш?
-Юна-а-а-а, тут веселіше!

Я їм усміхнулася та зняла з себе халат і всі погляди були прикуті до мене. Мені аж незручно стало і коли мій погляд впав на Артема, я побачила пару подряпин на лиці та засохлу кров на губі. Ну сьогодні зранку він був без подряпин, цікаво хто з ним так. Але я зробила байдужий вигляд і пішла до дівчат, добре, що хоч басейн не глибокий. Ми всі весело плюхалися, розмовляли і просто кайфово проводили час. Це я запам'ятаю на все життя.

Але зараз я мушу сушити волосся, бо в нас зараз як, що це можна назвати так то "дискотека" моя перша дискотека за 17 років. Я одягнула плаття яке до пояса мене облягало, а далі йде пишна спідниця. Під цю сукню я взула туфлі на шпильці. Зробила красивий макіяж та локони. Вийшло навіть дуже симпатично.

Ми з Евеліною вийшли з номеру і направилася на подвір'я де гучно грала музика і почали збиратися наші однокласники.

Ми всі весело проводили час, танцювали, розмовляли і тут заграв повільний танець і більшість хлопців почали запрошувати дівчат, але я танцювати не хотіла тому відійшла так, щоб ніхто не бачив мене.

-Потанцюємо?- почула я голос біля вуха.

Коли я обернулася там стояв Артем.

-Ні- сказала категорично я.
-Чому?
-В тебе така пам'ять погана?
-Це все алкоголь! Я б так ніколи не вчинив!
-То навіщо п'єш якщо не знаєш міри?
-Ну всі пили і я пив!
-Великий аргумент...
-Ну будь ласка, один танець-він поклав свої руки на мою талію.
-Ти знову пив?
-Трішки...
-Ні, я з тобою танцювати не буду!- але він не послухався і почав качатися в такт музиці.
-Ти щось зранку не зрозумів?- почувся голос Євгена і Артем зразу підскочив і відійшов, а я продовжувала дивитися як танцює Евеліна з Юрою(нашим однокласником).

-І навіщо ти це зробив? Звідки ти взагалі взнав?- я розвернулася та поглянула на його темний силует, але звідти таким теплом віяло.
-Це всього навсього через те, що ти мені допомогла в клубі. Не придумай там собі чогось...-він розвернувся та кудись пішов, а я залишилася там і так і стояла поки до мене не підбігла Евеліна.
-Ну, чому ти тут киснеш? Ходімо танцювати!
-Я вже дуже замучилася, йду спати- ми обійнялися та я пішла.

Але пішла я не в номер, а просто погуляти. Коли я проходила повз річки я аж здригнулася від неприємних спогадів, але швидко пішовши далі, це відпустило. Мені вже напевно сотий раз телефонує Єва і я вирішила взяти трубку.

-Ало...- сумно сказала я.
-Накінець то ти взяла трубку! Вибач, мене. Я не це мала на увазі.
-Проїхали...
-Як ти? Як поїздка?
-Та вроді все нормально, а у тебе?
-Погано!
-Що сталося?
-Я ужасно за тобою сумую!-я полегшено видихнула, бо думала що все набагато серйозніше знаючи Єву.
-Я теж- сказала я з посмішкою.

Ми ще говорили про всякі дівочі дрібниці і коли я вибила виклик я полегшено видихнула, що все так як є зараз, але я побачила хлопця який стояв на краю моста.
-Не роби цього!- сказала я до нього чим привернула його увагу.
-Іди, залиши мене!
-Я не піду!
-Ну якщо хочеш, то можеш дивитися!
-Я не буду просто стояти та дивитися, кожен крок який робиш ти, зроблю і я.- я скинула свої туфлі та обережно перелізла через міст і дивлячись вниз мені було лячно.