Глава 3:

Сьогодні в мене настрій дуже хороший. Я рада, що минуле життя залишилося в минулому. Але в музичну школу я так і не записалася, можливо потрібно зробити перерив? Напевно потрібно дати собі трішки часу відпочити. Оскільки погода сьогодні теж хороша я одягнула плаття яке мене обтягувало з невеликим декольте. Також я зробила макіяж і хотіла намалювати стрілки, але нічого не вийшло тому я просто стерла.

На кухні я приготувала собі та тату сніданок і залишила його на плиті. Поснідавши я взяла рюкзак та пішла на коридор де одягнула шкірянку та кросівки.

Сьогодні я записалася на манікюр, гель лак це для мене щось нове. Сьогодні і мої нігтики будуть довгими та красивими.

**
В школі всі уроки пройшли добре і зараз я разом з Евеліною поспішаю на манікюр.

-А ти який колір і дизайн хочеш?- поцікавилася Евеліна.
-Я хочу зробити нарощення і сам манікюр буде французький. А ти?
-Я хочу матовий неоновий жовтий, а нігті в мене і так довгі так що нарощення не потрібне.

Мені дуже стало цікаво чому у неї немає в школі подруг і чому вона одна сиділа коли я прийшла.
-Евеліна, а можна запитання?
-Ну звичайно, ми ж подруги.
-Чому у тебе немає подруг?- вона посміхнулася.
-Це дуже тяжка для мене історія, можна я поки не буду розповідати, але коли я буду готова то розповім. Гаразд?
-Звичайно.
-Ось ми і прийшли.

Ми 3 години сиділи і вже зараз я любуюся своїми довгими та доглянутими нігтиками. 
-Ну що йдемо?- запитала Евеліна коли ми розплатилися за процедуру. 
-Ні- мої очі загорілися як я побачила дівчину з нарощеними віями.
-Чому?
-Я хочу наростити вії. 
-Ого, так сьогодні в нас день краси!
-Так
-Ну тоді ти йди на нарощення вій, а я йду на масаж. Завжди хотіла спробувати.
-Гаразд.

Після ще трьох годин з закритими очима я виходжу з салону красоти.
-Юна-а-а, ти шикарна!- з захватом почала говорити Евеліна.
-Спасибі! Хочеш я тобі покажу фото якою я була у Львові?
-Ти ще питаєш?- я витягнула телефон та почала показувати їй свій інстаграм. - Це ти?
-Ну так- я посміхнулася.
-Не вірю! Ви зовсім не схожі.
-Ось це, те чого я добивалася. Тепер я інша.
-Ти змінилася на славу, от серйозно!
-Спасибі- я їй посміхнулася.
-Зачекай!- вона зупинилася.
-Що?
-В тебе хлопець є?
-Немає.
-Ну це й не дивно, з таким інстаграмом... Видаляй фото!- я зробила все що вона сказала.  -А тепер вставай ось тут- вона показала на міст. 
 

Ми зробили багато фото по вечірньому Києві. Навіть декілька хлопців підходило питатися наші номери телефону, але ми не дали. Ну як ми, я не дала, а Евеліна проти не була.

-Ну все бувай!
-Папа- ми обійнялися та Евеліна пішла в іншу сторону, а я в під'їзд.

Фото вийшли справді шикарними тому я вже декілька запостила.

Зайшовши додому тато завмер.
-Привіт- я усміхнулася.
-Привіт-він ще так здивований і стояв- Ти попереджай коли ти будеш пізно, щоб я не хвилювався.
-Гаразд, я просто гуляла з подругою і забула зателефонувати. А що це так смачно пахне?
-Я приготував різотто з білими грибами.
-Ммм, я дуже голодна.

Ми повечеряли та я пішла в свою кімнату, бо мій телефон розривався від дзвінків.
-Ало, привіт!- сказала я до Єви.
-Ах-рі-нє-ть -почала говорити по складам Єва.- Тебе що підмінили? Вії, манікюр, макіяж, рівне розпущене волосся, коротке плаття та ще й з декольте, кросівки... Де ділася та Юна, яка ніколи не одягала відкриті речі і ходила з хвостиком?
-Вона залишилася у Львові, а в Києві нова Юна.
-Я така за тебе щаслива! І дуже рада, що ти тепер та якою ти завжди хотіла бути- я почула як вона схлипує в трубці.
-Ну все-все, не плач. Я тебе люблю!
-Я тебе дуже сильно люблю! А ще я дуже сумую! Мені тебе не вистарчає, я не можу тут бути одна, без тебе. Тебе ніхто не замінить!
-Сонечко, ми вже дуже скоро зустрінемося!
-Ну надіюся...

Ми ще розмовляли годину, а тоді попрощавшись роз'єднали зв'язок.

-Можна?- тато постукав в двері.
-Так, заходи!- він пройшов в середину та всів на край ліжка.
-Твій клас в суботу їде в поїздку з ночівлею. Ти поїдеш?
-А можна я відповім вже завтра?
-Звичайно, на добраніч донечко! - тато мене поцілував в маківку та вийшов з кімнати.

В своїх роздумах я й заснула. 
 

Пройшло 2 дні*
Накінець то цей тиждень підійшов кінцю і зараз я переодягнулася в більш зручний одяг і ми з Евеліною йдемо на вечірній шопінг. Евеліна мене вмовила їхати, тому зараз йдемо в ТЦ я особисто хочу пару помад і може щось з одягу, а в Евеліни там взагалі цілий список.

Бродивши магазинами 4 години ми купили все що хотіли. Я купила собі 3 матових помади, купальник чорного кольору з бюстгалтером пуш-ап та з V- подібними трусиками цей купальник дуже вдало підкреслює мою фігуру, також я не могла пройти крізь нереально красиве плаття і його я теж купила.

-Юна, може ще прогуляємося? 
-Давай, тоді візьмемо по каві?
-Окей, а ти доречі яку любиш?
-Капучіно, а ти?
-Американо з молоком та кокосовим сиропом.

Ми взяли собі каву та проходили біля нічного клубу в якому стояли кілометрові черги.
-Розкажи щось про Львів і своє минуле життя! Я навіть не знаю чому ти переїхала.
-Ну історія дуже довга...
-А ми й нікуди не поспішаємо.
-Ну добре. Львів- це була частинка мене. Я ходила на балет та музику. Мій графік був розписаний похвилинно. Я ніколи не ходила на вечірки, дискотеки, з хлопцями гуляти, та і просто з подругою не гуляла, бо просто навпросто немала на це час. Ну і коли мама зрадила батьку ми переїхали сюди і я вирішила змінитися. З тієї сірої плями в яскраву дівчину. Ну і як бачиш це в мене виходить, я залишила минуле там і тепер в мене лише є майбутнє тут. 
-Ти молодець! Це я можу сказати точно. Я дуже рада, що твоє життя налагоджується. І ми обов'язково підемо сюди в клуб. 
-Оке..- я не договорила бо почула вистріл і дуже злякалася.- Що відбувається?
-Я не знаю, але там є Євген.