Глава 1:

-Ма-мамо!
-Донечка... - вона заклопотано подивилася на мене та зразу почала прикриватися одіялом.
-Це хто?
-Це...
-Але знаєш тут і так все ясно, можеш не пояснювати!

Сльози почали литися по моїм щокам та я швидко схопивши свій телефон побігла в кімнату до брата. Так, в мене є молодший братик якому лише 1.5 рочки. Я зачинилася там і ще гіркіші сльози полилися з моїх очей коли я побачила, що малятко спить, а вона...

Я подзвонила батькові та  розказала і він сказав, щоб ми збирали речі. Я взяла весь одяг малого, та собі взяла все саме необхідне. Якщо починати нове життя, то і стиль теж потрібно змінити. Від цієї старої Юни нічого не залишилося, тепер вона буде нова. Жорстока і ніколи нікому не довіриться.

Я не помітила як і заснула біля колиски але мене розбудив стукіт в двері.
-Доню, відчиняй це я - почувши голос батька я відразу відкрила двері та кинулася в обійми. -Бери братика, а я візьму валізи і їдемо звідси. - я лише кивнула та взявши Діму на руки попрямувала за батьком.

Коли ми проходили біля вітальні, мати сиділа на дивані і плакала, а я лише кинула на неї зневажливий погляд і промовила: -Я ніколи цього не забуду! Ненавиджу балет і от побачиш, що я стану відомою співачкою, але це буде не для того щоб тобі щось доказати, а для того, щоб ти знала, що я доб'юся своєї мрії, а не твоєї! Тепер в тебе немає дітей так що роби тепер, що хочеш!

Я пішла швидко до машини, щоб вона не помітила моїх сліз, всівши на заднє сидіння я положила Діму в атокрісло та він знову солодку заснув.
-Тату, куди ми їдемо? Зараз ж ніч!
-Ми їдемо в Київ, моя компанія розширилися і відкрила там ще більшу мережу і сьогодні я мав повідомити, що ми туди переїзджаємо, але як бачиш все склалося само собою.
-А де ми будемо жити?
-Я вже винайняв нам квартиру. Спочатку поживемо так, а як бізнес піде в верх купимо будинок.- я лише кивнула та дивилася у вікно.

Спати я не могла тому я весь час сиділа та дивилася як за вікном змінюються міста на ліс і як спокійно там... Так пролетіло 5 годин дороги, вже друга ночі, тому я була дуже виснажена.

Заїхавши ліфтом на 11 поверх ми вийшли та увійшли в двері які були з лівого боку від ліфту. 
 

Квартира була досить просторою та мінімалістичною. Тут було три спальні, кухня та душова з туалетом. Зайшовши в свою кімнату тут було багато вікон, кругле ліжко з білою шкіряною оббивкою, телевізор, білий коврик біля ліжка, стіл та шафа.

Положивши брата в його ліжечко я пішла до себе і зразу заснула.

**
Прокинулася я від того, що плакав Діма. Я зразу взяла його на руки та трошки заспокоївши посадила за столик для годування, а сама почала робити суміш, щоб його погодувати. Погодувавши малого я йому дала іграшки та він почав ними гратися, а я взялася за приготування їжі для нас з батьком. Тільки я поставила все на стіл, батько вийшов з кімнати.

-Добрий ранок! Доню, мушу бігти в компанію. Я сьогодні домовлюся за садок та твою нову школу . Гроші я залишив тобі на комоді, можеш піти і купити собі одяг, бо я бачив що ти не багато з собою взяла та можеш ще якихось продуктів прикупити.- він поцілував мене та Діму і вибіг з квартири.

Я швидко поснідала та почала збиратися, сьогодні я одягну класичні штани та блузку, на голові я зробила як і завжди хвіст. Братика я тепло вдягнула та посадила в коляску.

Добре, що є ліфт і мені не прийдеться тягнути коляску з одинадцятого поверху вниз. Ми прийшли в Ocean plaza яка розташована в ходьбі п'ять хвилин від нашої квартири.

Зайшовши туди, це була не та Юна яка купляла плаття за коліна і закриті, це була та Юна яка купила собі пару платтів вище коліна та з декольте. Це була не та Юна яка джинси купляла лише чорні, а та яка купила собі джинси скіні з високою посадкою і ще одні порвані. Це була не та Юна яка купляла лише закриті та теплі кофти або блузи, а та яка купила собі напівпрозорі кофти, з декольте, гольфи, кроп топи, блузи з відкритими плечима. Це була не та Юна яка купляла лише куртки щоб попу прикривала, а та, що купила собі шкірянку, яку носять всі в її віці. Не та яка не носила спортивні  легінси та топ , а лише штани та футболку. Не та, яка купляла лише топи, а не бюстгалтери які підкреслюють її не малий розмір. Не та яка не ходила на підборах та в кросівках, а лише в черевиках та мештах. Також я купила собі багато нової косметики і не забула про плойки для волосся. Ще прихопивши теплий одяг для брата та продуктів я вирушила на вихід.

Виходила з цього ТЦ не та Юна, а нова... Я відпустила своє минули, все більше такої як я була колись не існує. Єдине, що я залишу з минулого так це подругу і все! Я вирішила їй подзвонити та розказати про все, що сталося, бо вона думає, що я зараз на репетиції.

-Привіт Єв!
-Привіт! Чого така щаслива?
-Я просто хочу тобі дещо розповісти... 
-Не лякай мене!
-Я тепер живу в Києві.
-Не смішно, я сьогодні бачила твою матір!
-Батько більше не живе з мамою і я тепер живу в Києві.
-А я?
-Ну, а ти будеш до мене приїжджати і я до тебе. Все-таки в тебе тут родичі живуть і ти кожних канікул до них приїздиш.
-Ну так..- якось сумно сказала вона.
-Так осінні канікули вже скоро і ми вже побачимося знову. Обіцяю, ти мене не впізнаєш. Я більше не займаюся балетом, лише музика. Моє життя змінилося... Змінилося в кращу сторону- я мимоволі усміхнулася.
-Я така щаслива за тебе! Гаразд, подруго я обов'язково тобі зателефоную, ще вечером, а зараз вибач мені подібно бігти, бо в мене урок з танців. Папа, люблю!
-Папа, і я тебе.

Поговоривши з Євою я полегшено видихнула та вирішила зайти в кондитерську. Дівчина помітила, що я з коляскою тому відчинила двері.
-Доброго дня, проходьте будь ласка.- сказала вона з чарівною усмішкою на обличчі.
-Доброго дня, спасибі- я їй теж усміхнулася та зайшла в середину.
-Що будете замовляти?
-Можна будь ласка чізкейк !
-Вам тут чи з собою?
-З собою.
-Гаразд, зачекайте 2 хвилини.